Очікується, що поступове відновлення світової економіки після кризи COVID-19, відновиться й споживання вугілля після різкого скорочення, яке сталося на тлі пандемії.
Попит на вугілля залишається високим і сприяє задоволенню потреб країн з ринком, що формується в розвитку економіки. Такою країною є Україна. Проте багато країн, які прагнуть до створення більш сталого майбутнього, вдаються до заходів зниження своєї залежності від викопних видів палива, а особливо вугілля. Подолати існуючі перешкоди, як з’ясовується, для багатьох країн складно. І ключовою з основних проблем є те, що люди, які працюють у вугільній промисловості, залежать від неї як основного джерела засобів до існування. Однак використання належних важелів економічної політики може допомогти, зазначають в МВФ.
Ми вирішили висвітлити бачення експертів МВФ, адже однією із країн, що фігурує в дослідженні, є Україна.
Історія проблеми
Вугілля є одним з основних джерел локального забруднення навколишнього середовища і зміни клімату: на нього припадає 44% глобальних викидів вуглекислого газу.
При спалюванні для виробництва тепла та електроенергії вуглецеємність вугілля у 2,2 раза перевищує вуглецеємність природного газу. Відтак при спалюванні вугілля виділяється більше ніж у два рази більше вуглекислого газу, ніж при спалюванні природного газу для виробництва того ж обсягу енергії. При роботі вугільних теплових електростанцій в повітря, річки, струмки й озера викидаються діоксид сірки, оксид азоту, тверді частинки та ртуть.
Ці викиди не тільки погіршують стан навколишнього середовища, але, відповідно до встановлених даними, вони також становлять загрозу для здоров'я людини: за оцінками, представленими в медичних звітах уряду Великобританії, в результаті Великого смогу, що стався в Лондоні в 1952 році в результаті спалювання вугілля і вихлопів дизельних двигунів, загинуло 4 тис. осіб.
Варто зазначити, вуглецеємність валового внутрішнього продукту України у 3,3 раза перевищує показник країн Європейського Союзу.
Між рівнем розвитку та споживанням вугілля існує тісний взаємозв'язок. При цьому в найбільшій мірі від вугілля, як правило, залежать країни із середнім рівнем доходу. В процесі другої промислової революції, що відбулася в кінці XIX - початку XX століття, в країнах з розвиненою економікою швидко зросла залежність від вугілля. Однак у міру того, як доходи продовжували зростати, вугілля поступово витіснялося більш ефективними, більш зручними у використанні та менш забруднюючими видами палива, такими як нафта, ядерна енергія, природний газ і, останнім часом, поновлювані джерела енергії.
У 1970-х роках тенденція до зниження споживання вугілля була перервана, після чого споживання вугілля частково відновилося внаслідок істотного впливу трьох вагомих факторів: 1) розв’язання проблеми енергетичної безпеки; 2) зростання електрифікації; 3) високих темпів економічного зростання в країнах з ринком, що формується.
Збільшення потреб в електроенергії сприяло відновленню попиту на вугілля у сфері виробництва електроенергії в багатьох країнах з розвиненою економікою, які, до того ж повернулися до використання вугілля, щоб знизити залежність від імпортованої нафти. До початку нинішнього століття використання вугілля в країнах з розвиненою економікою знову скоротилося, проте це скорочення було з надлишком компенсовано різким збільшенням попиту в країнах з ринком, що формується.
Рисунок 1 - Падіння споживання вугілля в країнах з розвиненою економікою, та компенсація попиту на вугілля в країнах з ринками, що формуються
Джерело: МВФ.
Як бачимо з ілюстрації (рис. 1), споживання вугілля на душу населення в країнах з високими доходами (коричнева крива) істотно відрізняється від споживання вугілля в країнах з доходами вище середнього рівня (синя крива). Варто зазначити, різке зростання в Китаї визначається як період з 2003 по 2011 рік, коли річне зростання ВВП перевищував 12%, за виключенням кризового 2009 року.
Наразі на країни з ринком, що формується доводиться 76,8% світового споживання вугілля. При цьому на Китай припадає приблизно 50 %.
На виробництво електроенергії припадає 72,8% використання вугілля, і ще 21,6% використовується в промисловості (наприклад, споживання коксівного вугілля для виробництва сталі).
Перешкоди на шляху до поетапної відмови від вугілля
Поетапна відмова від вугілля здебільшого триває кілька десятиліть. Сполученому Королівству потрібно 46 років, щоб скоротити споживання вугілля на 90 % у порівнянні з піком 1970-х років. В цілій низці країн споживання вугілля в період з 1971 по 2017 рік скорочувалася лише на 2,3% в рік. При таких темпах для повної відмови від вугілля потрібно 43 роки, починаючи з року піку споживання.
Чинники ускладнення відмови від вугілля
По-перше, промислове використання вугілля, зосереджене в країнах з ринком, що формується, важко замінити іншими джерелами енергії. Екологізація виробництва стає можливою завдяки водневим технологіям, проте через недостатнє впровадження тарифів на викиди вуглецю існуючі наразі стимули є слабкими.
По-друге, вугільні електростанції є довгострокові активи з проєктним терміном служби не менше 30-40 років. Після завершення будівництва вугільні електростанції працюватимуть тривалий час, якщо не відбудеться істотних змін у вартості відновлюваних джерел енергії або не буде реалізовано заходи втручання з боку директивних органів.
По-третє, відмова від вугілля, як правило, призводить до збитків вітчизняній гірничодобувної промисловості та зайнятих в ній робітників. У великих країнах-споживачах вугілля, таких як Китай та Індія, впливові кола в національній гірничодобувної промисловості можуть ускладнити та відстрочити поетапну відмову від використання вугілля. У США високі темпи переходу від вугілля до природного газу привели до скорочення зайнятості на вугільних шахтах, рекордній кількості випадків банкрутства серед вугледобувних підприємств й різкого падіння акцій вугледобувних підприємств. Аналогічні зміни в деяких країнах-виробниках вугілля можуть поставити під загрозу їх фінансову стабільність, оскільки банки зазнають збитків за інвестиціями в шахти та електростанції, які виводяться з експлуатації — так звані «блоковані активи». Крім того, у багатьох випадках присутній людський фактор: гірники та інші працівники галузі пишаються своїми давніми традиціями, що ускладнює відмову від усталеного способу життя.
Кроки поетапної відмови від вугілля
З огляду на сучасні умови та важелі, політики здатні допомогти подолати перешкоди на шляху до поетапної відмови від використання вугілля. При цьому вирішальне значення матиме більш сувора екологічна політика, податки на викиди вуглецю й доступні альтернативні джерела енергії. Так, за період з 2013 до 2018 року система встановлення тарифів на викиди вуглецю дозволила Великобританії знизити свою залежність від вугілля на 12,4 в. п. В Іспанії державні субсидії, які сприяли виробництву електроенергії на основі відновлюваних джерел, допомогли знизити залежність від вугілля в період з 2005 по 2010 рік, хоча це скорочення було частково обумовлено тимчасовими факторами. У США відбулося більш помірне зниження, викликане ринковими чинниками, оскільки сланцева революція привела до зниження цін на природний газ.
Таблиця 1 – Поетапні кроки відмови від вугілля
Джерело: МВФ.
Як можемо побачити з даних таблиці, основним замінником вугілля в Україні є ядерна енергетика. В більшості країн таким джерелом є природний газ. Відтак податки на викиди вуглецю та сланцева революція відносяться до факторів прискореної поетапної відмови від вугілля.
При розгляді варіантів політики, спрямованих на підтримку відмови від вугілля, необхідним є пошук відповіді на низку непростих питань. Шахтарі та інші особи, які залежать від вугільної промисловості як основного джерела засобів до існування, потребують реалістичних рішень щодо можливих проблем, пов'язаних зі змінами, з якими вони можуть зіткнутися.
Для того, щоб уникнути спустошення місцевих громад й радикальних змін в житті сімей, будуть потрібні інші підтримуючі заходи політики, спрямовані на полегшення зміни роду діяльності та, по можливості, стимулювання розвитку альтернативних галузей. У випадку країн з ринком, що формується, і країн з низькими доходами міжнародна спільнота може надати фінансову та технічну допомогу (наприклад, ноу-хау, необхідні для створення електричних мереж, які працюють з використанням непостійних джерел енергії, таких як вітрова та сонячна енергія) й обмежити фінансування нових вугільних електростанцій, принаймні там, де існують альтернативні варіанти.
Використання в енергетиці чистіших джерел енергії, таких як природний газ, може допомогти зробити перехід до більш екологічно чистого майбутньому. Технології уловлювання та зберігання вуглецю можуть стати життєздатним рішенням для того, щоб полегшити відмову від використання вугілля, однак сьогодні вони менш конкурентоспроможні з точки зору вартості порівнюючи з іншими низьковуглецевими джерелами енергії, такими як сонячна та вітрова енергія, принаймні там, де існують альтернативні варіанти.
