Іран обмежив свою участь в Угоді про відмову від ядерної програми через вихід з неї США, а також через кризу довіри до західних партнерів.
Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Сьогоднішню ситуацію експерт вважає поверненням ситуації, що існувала до 2015 року, за якої існує ризик виготовлення Іраном ядерної зброї, а перед міжнародною спільнотою знову постала дилема «Що робити?».
Водночас актуальна ситуація, на думку аналітика, має дві ключові відмінності від минулого періоду.
«Відповіді на питання «Що робити?», окрім ядерної угоди, ніхто не дав. І в цьому головна проблема, наприклад, американської зовнішньої політики. Відмінність ситуації п’ятирічної давності від нинішньої полягає в тому, що сьогодні Захід вже не настільки монолітний. Європа вважає, що Договір все ще чинний, його слід зберігати, що йому немає альтернативи, і тому вона не підтримує американські санкції проти Ірану. Схожу позицію обіймають Росія та Китай, які разом з ЄС намагаються протистояти Вашингтону. Водночас США продовжують тиснути і не мають наміру поступатися, адже переконані, що лише силові методи можуть вирішити іранську проблему»
експерт з питань міжнародної політики та Близького СходуІ другою відмінністю актуальної ситуації від попередньої, Ілія Куса пояснив тим, що чинні проти Ірану санкції, мають не міжнародний характер.
«До 2015 року проти Тегерана були введені санкції під мандатом Ради Безпеки ООН. У 2015-му році вони були скасовані, а сьогодні це односторонні санкції США, що надає іранцям поле для маневру. Наприклад, на початку 2019 року, ЄС, Росія і Китай створювали фінансовий механізм Impex, який дозволяє Тегерану здійснювати обмежені фінансові транзакції в обхід американських санкцій. Однак це не дало відчутного результату, а ситуація, що виникла, загрожує дестабілізацією і відновленням ядерної гонки на Близькому Сході, що існувала до 2015 року. На цій проблемі буде зав’язана уся майбутня архітектура безпеки на Близькому Сході і відповіді на питання «Що робити?», наразі ніхто не має»
Експерт також не виключив імовірності підписання нової ядерної угоди. Водночас він зазначив, що усе залежить виключно від бажання Ірану укласти такий документ із західними партнерами.
«Проблема не в тому, що новий Договір неможливо підписати, а в тому, що Тегеран не хоче цього робити під тиском. Головна причина нинішнього протистояння між Іраном і США полягає в тому, що у 2018 році Дональд Трамп в односторонньому порядку вийшов з «ядерної угоди» і таким чином «кинув» іранців. У цьому Договорі були зафіксовані певні гарантії для Ірану, і всі сторони погодилися його виконувати. Однак після зміни влади у США, нова адміністрація у Вашингтоні влаштувала демарш. І Тегеран не впевнений, що американці не зроблять те ж саме з новим Договором»
І другим фактором, від якого залежить відмова Ірану виробляти ядерну зброю, Ілія Куса вважає потужну кризу довіри.
«Іран переконаний, що ядерна зброя – це єдиний спосіб, по-перше, стримувати ворогів від будь-яких агресивних дій щодо іранського режиму, а по-друге, стримувати інших конкурентів за допомогою ядерної зброї, яке застосовувати на практиці, звісно ж, ніхто не збирається. Іранські лідери у своїх заявах часто наводять приклади Іраку та Лівії, які колись добровільно відмовилися від власних ядерних програм під тиском Заходу. Однак пізніше Саддама Хусейна повісили, а Муаммара Каддафі вбили. Минулого року я навіть зустрічав пару публікацій в іранських ЗМІ, де наводився і приклад України. У 1994-му році країна добровільно відмовилася від ядерної зброї, їй гарантували територіальну недоторканність, але Росія все одно напала на неї і частково окупувала. Тобто, проблема в тому, що іранців ніхто не може переконати у виконанні задекларованих гарантій. Вони побоюються, що якщо добровільно відмовляться від ядерної зброї, це зробить їх вразливими і, наприклад, ті ж США можуть вторгнутися до країни, спровокувати повстання чи переворот, і так далі. Тож підписати новий договір можна, але питання в тому, чи будуть його фігуранти довіряти одне одному і виконувати його на практиці. Чим більше у світі ось таких прикладів – Лівія, Ірак, Північна Корея, – тим більше Іран переконується, що краще нехай вже ядерна зброя існує, хай і на шкоду власній економіці. Бо це дає шанс, що від нас відчепляться»
Спільний всеосяжний план дій (СВПД) – ядерна угода, підписана у Відні 14 липня 2015 року між Іраном, групою 5+1 (п’ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН: США, Росією, Китаєм, Францією, Великою Британією і Німеччиною), а також Європейським союзом.
Угода вміщує перелік заходів, які забороняють Ірану виробляти власну ядерну зброю, але водночас дозволяють збагачувати ядерне паливо для використання виключно у цивільних цілях. Зокрема, угода передбачає доступ МАГАТЕ до всіх ядерних об’єктів у країні терміном на 20 років, що дозволить організації простежити за тим, аби іранська ядерна програма носила виключно мирний характер.
8 травня 2018 року президент США Дональд Трамп підписав меморандум про вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій. Також він пообіцяв поновити санкції у вигляді заборони імпорту іранської нафти для всіх країн світу.
У відповідь європейські дипломати заявили, що альтернативи ядерній угоді з Іраном не існує і що Брюссель продовжить співпрацю з Тегераном і виконання угоди.
Держсекретар США Майк Помпео заявив, що рішення Трампа про вихід з ядерної угоди не скероване проти ЄС. Він також підкреслив, що Вашингтон працює над укладанням нової «ядерної угоди» з Тегераном.
5 листопада 2018 року США відновили усі санкції проти Ірану, але дозволили восьми країнам надалі купувати іранську нафту.
4 травня 2019 року Держдепартамент США не виключив введення нових санкцій проти країни. Заходи є реакцією на розширення території іранської атомної електростанції «Бушер», що входила до переліку об’єктів моніторингу за ядерною угодою.
У червні 2019 року президент Ірану Хассан Рухані заявив, що країна має намір продовжувати згортання виконання своїх зобов’язань з ядерної угоди, якщо інші країни-підписанти не продемонструють «позитивні сигнали».
На початку вересня влада Ірану запустили центрифуги для інтенсивного збагачення урану. Водночас режим допуску співробітників МАГАТЕ до ядерних об’єктів, не змінився.
Велика Британія, Франція і Німеччина попередили Тегеран, що в разі подальшого порушення чинної ядерної угоди, країни ЄС залишать угоду.
