Відповідь глобальним викликам: МВФ змінює підходи
Світ змінюється – починаючи від пандемії COVID-19 до зміни клімату перед економікою постають нові виклики.
Про це наголошують аналітики МВФ. Від COVID-19 та зміни клімату до цифровізації та демографічних відмінностей – країни-члени МВФ постають перед новими проблемами, зазначають у Фонді.
Проблеми постійно розвиваються
Проблеми, з якими стикаються країни-члени МВФ, постійно розвиваються, тому важливо, щоб Фонд також переглянув свої політичні рекомендації, кредитну діяльність та нарощування потенціалу, щоб зрозуміти, чи слід адаптувати їх вибірково та яким чином для задоволення мінливих потреб своїх членів. Поточні зусилля щодо створення Трасту стійкості та стійкості, наприклад, спрямовані на те, щоб спиратися на історичне виділення СПЗ у розмірі 650 мільярдів доларів США у 2021 році й задовольняти довгострокові потреби у фінансуванні членів, які найбільше потребують, оскільки вони пристосовуються до швидко мінливого світу.
Багато довгострокових проблем, з якими стикаються країни з низькими доходами, нерозривно пов'язані з питаннями розвитку. Проте, одного фінансування розвитку недостатньо для розв’язання глобальних цілей державної політики, які вимагають дій з боку всіх міжнародних фінансових інституцій. Фонд залишається у межах свого мандата, воліючи оптимального розв’язання цих проблем. Насправді необхідні зміни спрямовано для забезпечення того, щоб МВФ продовжував виконувати свій мандат, сформульований понад 75 років тому в його Статтях угоди, зокрема, щодо надання допомоги членам у подоланні проблем платіжного балансу, не вдаючись до заходів, які загрожують національному або міжнародному процвітанню.
Зміна напрямів та розвиток діяльності
Коли МВФ відкрив свої двері в 1947 році, фінансування розумілося як негайне кредитування платіжного балансу на дуже короткий термін, щоб одержувач міг пережити тимчасові потрясіння та підтримувати паритет обмінного курсу щодо долара США або золота.
Проте механізми фінансування Фонду з часом мали бути модернізовані у міру зміни характеру проблем платіжного балансу його членів. Наприклад, угода про резервний капітал (SBA), що набула широкого поширення, вважалося радикальним нововведенням, коли воно було запроваджено в 1952 році, оскільки давало члену гарантії використання ресурсів МВФ у майбутньому за умови, що воно продовжувало відповідати умовам для кожного траншу кредиту, або на задоволення невідкладної потреби.
На початку 1970-х років Фонд усвідомив, що шок цін на нафту по-різному вплине на його членів залежно від їх витрат на імпорт нафти та, отже, призведе до змін рахунку поточних операцій та тривалого тиску на платіжний баланс. Тому МВФ запровадив дещо триваліші та більш пільгові інструменти фінансування. З широким поширенням гнучких обмінних курсів приблизно водночас МВФ також переглянув діяльність в аспекті спостереження.
Попри занепокоєння на той час, ці нововведення не змінили фундаментального характеру Фонду як грошово-кредитної установи, зацікавленої у забезпеченні життєздатного та сталого платіжного балансу як передумови макроекономічної та фінансової стабільності.
Адаптація та інновації тривали у міру визнання нових проблем. Оперативна екстрена допомога Фонду (фінансування та полегшення тягаря заборгованості) була розширена, у тому числі після таких стихійних лих, зокрема вірус Ебола у Західній Африці та землетрус на Гаїті. Таким чином, коли вибухнула пандемія COVID-19, Фонд уже мав унікальні можливості для оперативних дій з надання тимчасової підтримки країнам-членам, що потребують, за чим він слідує традиційним програмам кредитування в міру продовження кризи.
Проблеми попереду
У міру виходу світу з пандемії традиційні короткострокові та середньострокові фінансові потрясіння, на жаль, повторюватимуться. Наприклад, різкіше, ніж очікувалося, посилення грошово-кредитної політики перед інфляційного тиску в країнах з розвиненою економікою виявить побічні ефекти дії на платіжний баланс країн з ринком, що формується. Країнам із високим тягарем заборгованості необхідно буде працювати над запобіганням фіскальним та фінансовим кризам. А великим експортерам та імпортерам сировинних товарів необхідно буде продовжувати зміцнювати стійкість до значних коливань цін. Допомагаючи країнам розв'язувати такі проблеми, Фонд продовжить розгортання свого традиційного інструментарію нагляду, кредитування та нарощування потенціалу, хоча іноді можуть знадобитися невеликі модифікації.
Проте посилення нагляду та акцентування кредитування на довгострокових проблемах також мають вирішальне значення на нинішньому етапі. Структурні проблеми, що глибоко укорінилися, стають все більш поширеними в сучасному світі, тому їх слід вирішувати наразі, щоб запобігти більш серйозним і болючим проблемам з платіжним балансом у майбутньому.
Зміна клімату торкається всього людства, але його вплив на країни неоднаковий. Так само не всі країни зможуть однаково скористатися можливостями, що надаються цифровими змінами, такими як цифрові валюти центральних банків. У різних частинах світу існують різні демографічні навантаження. Зростає нерівність у доходах та гендерна нерівність, наголошують у МВФ.
Успішне розв’язання цих проблем потребує співпраці між Фондом та іншими установами, які мають досвід у цих галузях, таких як Світовий банк. Той факт, що такі тенденції мають незрівнянні розгалуження серед членів, неминуче має на увазі, що вони будуть проявлятися меншою чи більшою мірою в платіжних балансах окремих країн. Зміна клімату, наприклад, призведе до збільшення імпорту продовольства та міграції у багатьох країнах.
Цифрові зміни вплинуть на торгівлю товарами та послугами, а також потоки капіталу внаслідок прискорення фінансових інновацій. І якщо демографічний тиск не буде належним чином враховано, країни з молодим населенням, що швидко зростає, можуть зіткнутися з вищим безробіттям, а брак робочої сили, товарів і послуг може стати проблемою для старіючого суспільства.
Таким чином, завдання, які постають перед країнами-членами МВФ, постійно розвиваються. Проте потреба у консультаціях з питань політики, а іноді й у фінансуванні Фонду зберігається. Тому МВФ продовжує вибірково розширювати свій інструментарій, як і в минулому, щоб бути готовим протистояти цим викликам у співпраці з іншими установами.