18 травня канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідала з робочим візитом президента РФ Володимира Путіна. Зустріч пройшла у Сочинській резиденції російського лідера. Глава німецького уряду їздила обговорювати питання, що виходять за рамки двосторонніх відносин: ядерну угоду з Іраном і вихід США, «Північний потік-2», конфлікт на сході України.
Будь-яких конкретних результатів зустріч не принесла. Але деякі підсумкові заяви свідчать про геополітичні рішення на найближчу перспективу. Багато з них стосуються України.
Про зустріч: сочинські переговори без результатів
Іранська ядерна програма та Сирійська криза
Меркель ще раз підкреслила позицію ЄС щодо Ірану: країна виконує базові умови ядерної угоди. Сама угода – не ідеальна, але це краще, ніж її відсутність. Завдання ЄС – переконати Іран не реагувати на дії США кардинально, а зберегти прихильність до умов договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Вихід США з програми стримування міг би істотно зблизити позиції Росії та Німеччини. Але підсумковою заявою Сочинського саміту став черговий «обмін думками», про що повідомив Путін:
«Ми обмінялися думками про ситуацію, що склалася навколо Спільного всеосяжного плану дій по врегулюванню іранської ядерної програми після виходу з нього США»
Про будь-які домовленості діяти спільними зусиллями для збереження чинності ядерної угоди з Іраном сказано не було. Але існує ймовірність, що такі заходи можуть виникнути.
Про подальші кроки щодо врегулювання ситуації в Сирії також відомо не багато. Меркель звернулася до Путіна із проханням вплинути на Башара Асада щодо захисту сирійських біженців. Від недавнього часу у країні діє правило, згідно з яким біженці втрачають свої права володіння майном, якщо у визначений термін не заявлять про це владі. Канцлер вважає такий порядок перешкодою для повернення цих людей на батьківщину.
«Північний потік-2» і гарантії для України
Іншою топовою темою переговорів стало обговорення газопроводу, який Росія реалізує в обхід України - «Північний потік-2». Як відомо, Німеччина схвалила дозвільну документацію по будівництву труби на своїй території. Пізніше канцлер визнала політичне підґрунтя проекту та запевнила Київ, що жертвувати Україною заради північного трубопроводу Берлін не стане.
18 травня, до переговорів між Путіним і Меркель, міністр економіки та енергетики Німеччини Петер Альтмайер зробив важливу заяву, що відображає позицію німецького уряду:
«Німеччина нічого не робить проти інтересів України. Ми якраз хочемо досягти того, щоб транзит газу через Україну був гарантований і забезпечений не тільки власне Україною та Росією, а й Європейським Союзом»
У день саміту в Сочі вийшло інтерв'ю президента України Петра Порошенка у німецькому виданні Frankfurter Allgemeine Zeitung, де він ще раз засудив будівництво трубопроводу, пише DW:
«Зі сторінок респектабельної газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, цитуючи першого канцлера ФРН Конрада Аденауера, він назвав «Північний потік-2» «помилкою історичного масштабу з наслідками, які неможливо собі уявити». Порошенко переконував читачів газети, до числа яких належать всі високопоставлені німецькі чиновники, в тому, що це «суто геополітичний проект, який не має ніякого відношення до народногосподарських і приватнопідприємницьких інтересів, а націлений виключно на те, щоб підірвати єдність Європи і, врешті-решт, зруйнувати її»»
В інтерв'ю Порошенко заявив про те, що після запуску Росією північної труби, вона «перестане стримуватися від ще більш жорсткого наступу на загальні європейські цінності».
Німецькі ЗМІ вважають, що саме Порошенко під час свого останнього візиту до Берліна у квітні 2018 року переконав Меркель в політичному підґрунті газпромівської труби і важливості захисту транзитних інтересів України.
На підсумковій прес-конференції канцлер підкреслила, за Києвом «стратегічно важливо» зберегти істотну роль у транзиті російського газу до Європи. Меркель згадала про гарантії, які ЄС може дати Україні у зв'язку з північним трубопроводом:
«Ми розглядаємо його, як економічний проект, але у ньому є й інші складові. Треба опрацювати гарантії для України»
Володимир Путін озвучив свою позицію із застереженням:
«Після запуску «Північного потоку-2» не передбачається припинення транзиту російського газу через Україну»
Застереження в тому, що транзит триватиме, якщо поставки «виявляться економічно обґрунтованими і доцільними для учасників економічної діяльності». Якщо транзит через Україну не буде достатньо потужним, вартість газу стане нерентабельною, а тому просто не вигідною ні росіянам, ні європейцям.
Інтерпретувати слова Путіна або довіряти його запевненням – невдячна справа. Заява може означати як перспективу ігнорування побажань європейських партнерів, так і явну брехню. Свого часу Путін називав нісенітницею будь-яке зазіхання Росії на Крим. Що вийшло насправді, знають усі.
Фото: infotekst.ruВійна на Донбасі та миротворці ООН
Щодо вирішення ситуації на Донбасі існує офіційна незмінна позиція і негласні подробиці. На камеру Путін підтвердив відданість Мінським угодам і готовність продовжити спілкування у форматі «Нормандської четвірки». Поки що без конкретних дат:
«Мінські угоди залишаються безальтернативною основою врегулювання. І ми, звичайно, будемо продовжувати спільну роботу в рамках «нормандського формату», сприяти результативній діяльності контактної групи у Мінську»
Канцлер відзначила «серйозні порушення режиму припинення вогню», але виправдалася тим, що зустрічатися четвіркою є привід тоді, коли будуть узгоджені принципові позиції між Києвом і Москвою, зокрема щодо миротворчої місії ООН на Донбасі. У цій точці зору, безумовно, є здоровий глузд – безрезультатних зустрічей достатньо.
Але у такому разі виходить, що канцлеру не вдалося переконати Путіна прийняти спільну з Францією, Вашингтоном і Києвом позицію щодо контингенту ООН по всій зоні конфлікту, включаючи російсько-український кордон, а не в якості супроводу ОБСЄ і на лінії розмежування сторін, як це бачать в Кремлі. Іншими словами, офіційно Сочинські переговори не зрушили питання вирішення ситуації на Донбасі з мертвої точки.
Негласно є інформація, що Путін висунув Меркель нові вимоги: представниками «блакитних касок ООН» не повинні бути члени НАТО. Таку думку висловив головний редактор радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов 20 травня:
«Миротворці не повинні бути солдатами НАТО. Жодної країни НАТО. Ця умова Росії, вона прийнята. Але, з іншого боку, там можуть бути шведи, вірмени і так далі. Це складна конструкція, яка повинна йти одночасно із виведенням і російських радників – давай назвемо це так – і незаконних збройних формувань, і української армії»
Фото: REUTERSПерспективи зустрічі
За останні два тижні поїздка Меркель у Сочі стала третім візитом офіційних представників Німеччини в Росію. Раніше у травні країну відвідали міністр закордонних справ ФРН Хайко Мас і міністр економіки Петер Альтмайер. На порядку зустрічей було обговорення зовнішньоекономічних питань, енергетики, міжнародної політики.
Така інтенсивність діалогу могла б стати позитивним сигналом у відносинах двох держав. Самі учасники переговорів Путін і Меркель з оптимізмом оцінили результати «дружньої зустрічі», яка пройшла у «невимушеній атмосфері». Однак будь-яких нових рішень або позицій заявлено не було.
Читайте також: Політолог Наталія Білоус: зустріч Меркель і Путіна не пришвидшить вирішення конфлікту на Донбасі
Німецькі експерти скептично ставляться до потепління між Берліном і Кремлем. Для цього немає підстав, так як усі гострі питання залишаються невирішеними. Єдиний фактор, який може зблизити Німеччину і Росію – агресивна зовнішня політика США, вважає німецький експерт DW Міодраг Шорич:
«Іронія того, що відбувається, полягає в тому, що вихід США з угоди з Іраном зближує європейців і росіян. Більш того, погрози Вашингтона на адресу Тегерана призвели до стрімкого зростання цін на нафту: вперше за останні кілька років вартість «чорного золота» перевищила 80 доларів за барель. А це, в свою чергу, забезпечить додаткові надходження до російського бюджету. Це ще один супутній збиток імпульсивної зовнішньої політики США»
При цьому, як зазначає Джуді Демпсі, експерт європейського Центру Карнегі, у підтримці Ірану і поточної ядерної програми європейці мають стратегічні цілі:
«Макрон і Меркель не мають ілюзій щодо геостратегічних амбіції Ірану на Близькому Сході або впливу Корпусу вартових ісламської революції і, раз на те пішло, зростаючої політизації молодого покоління та їх опозиційних поглядів. Ядерна угода необхідна Тегерану з економічних і політичних міркувань, європейцям – для стримування ядерних амбіцій країни»
Сама Меркель не поспішає вступати у гостру полеміку на рахунок політики США і відкрито висловлюватися про пошуки спільних позицій з Росією щодо цього. На прес-конференції вона ухильно прокоментувала питання журналістів про кризу у відносинах з Америкою:
«У нас тверда трансатлантична дружба, яка в історії витримувала різні думки і різні позиції»
Що стосується інших питань, потепління і прогресу не передбачається, поки Кремль не перегляне свою агресію в бік України і підтримку Асада. Це незмінна лінія поведінки Німеччини.
Перспектива обох тем – невизначена. Але певним позитивом є те, що і Німеччина, і Росія пройшли виборчі етапи всередині країн і обидві готові для повноцінної участі у зовнішній політиці. Можливо, це просуне процес по «Нормандському формату» і вироблення загальних гарантій щодо транзиту російського газу через Україну після старту «Північного потоку-2».
Марія Гелюх
