Православна Церква України, створена в результаті Об'єднавчого Собору трьох православних конфесій і прийнявши Томос із рук Вселенського Патріарха Варфоломія І, відзначила першу річницю.
За цей рік Церква суттєво збільшила кількість своїх парафій, зміцнила зв'язки з іншими Церквами і навіть отримала перші визнання. Але і безхмарним цей рік для ПЦУ не був. Розповідаємо про головні здобутки та складнощі на шляху становлення молодої автокефальної церкви України.
Роль Митрополита Єпіфанія
6 січня 2019 року на Фанарі, у резиденції Вселенського Патріарха у Константинополі, Предстоятелю був вручений Томос про автокефалію Православної Церкви України.
До обрання на престол, Єпіфаній був найближчим соратником Патріарха Філарета. І спочатку вважалося, що Філарет зміг домогтися у керівники автокефалії лояльного ставленика. Однак з часом стало зрозуміло, Єпіфаній, хоч і молодий Предстоятель, але самостійна фігура.
Як пишуть експерти, його головним досягненням на посаді глави ПЦУ стало дійсне, а не номінальне, об'єднання конфесій:
Сам Єпіфаній також вважає головним своїм завданням внутрішнє об'єднання Церкви:
Самостійне, а не під чиюсь диктовку, управління Церквою Єпіфанія стало причиною гучного скандалу за участю колишнього наставника – Філарета. Після Об'єднавчого Собору йому відвели роль Почесного Патріарха. А говорячи мовою світською – відправили на пенсію. З чим Філарет, схоже, не може змиритися донині.
Демарш Філарета
У спробі повернути собі владу, Філарет хотів реанімувати УПЦ КП і відновити свої права в якості очільника церкви. У червні був організований так званий «помісний» собор у Володимирському храмі в Києві, де владика спробував відродити УПЦ КП. Однак більшість архієреїв нової церкви цю ініціативу не підтримали.
Не зрозуміли дії Філарета і у Материнській церкві, але Фанар вважав за краще не втручатися у внутрішні справи української митрополії.
На поточний момент Філарет рішенням Синоду ПЦУ від 5 грудня отримує право на довічне богослужіння у Володимирському Соборі в Києві, а також керівництво релігійною організацією у складі ПЦУ у вигляді місії:
Парафії ПЦУ і відносини з РПЦ
Об'єднані УПЦ КП і УАПЦ дали Церкві близько 6,5 тис парафій. Ще приблизно 600 парафій Церква отримала за рахунок переходу громад від РПЦ в Україні (УПЦ МП). Найбільшу динаміку переходів у розрізі регіонів України показали Волинська, Вінницька, Рівненська та Хмельницька області.
Іноді ці переходи супроводжувалися конфліктами щодо храмів, церковного майна та конфесійної приналежності. З Московським патріархатом у ПЦУ непрості відносини, які в основному диктуються Російською Православною Церквою і політикою російської влади. Митрополит Єпіфаній впевнений, РПЦ у майбутньому визнає українську автокефалію:
Що стосується спілкування з МП, Єпіфаній визнає, разом із багатьма архієреями церкви налаштовані на добрий діалог і у майбутньому, можливе входження до ПЦУ. Однак, беручи до уваги офіційну позицію РПЦ, таке спілкування відбувається негласно.
Визнання Церкви
Крім того, що ПЦУ була визнана Константинопольською Церквою, яка займає першість серед рівних у Вселенському Православ'ї, за перший рік автокефалії Православну Церкву України визнали дві помісні церкви. Елладська Помісна Церква і Олександрійський патріархат. У ПЦУ очікують ще кілька визнань у майбутньому році, але не поспішають давати точні прогнози.
Крім цього, в цьому напрямку відбувається так зване «гібридне визнання». Архієреї інших помісних церков спільно служать Божественні літургії у храмах разом із духовенством ПЦУ або поминають Єпіфанія як Предстоятеля помісної церкви в Україні.
Наприклад, так було з Чеською, Кіпрською та Болгарською Церквами. Така гібридна тактика, як вважає сам Єпіфаній, є результатом тиску на керівництво помісних церков з боку РПЦ. Цієї думки дотримуються і експерти:
Варто відзначити, що РПЦ не визнала українську автокефалію і навіть розірвала відносини з Константинопольською Церквою-матір'ю. У березні 2019 року офіційно не визнала ПЦУ і Сербська церква.
Проблеми молодої Церкви
Одним з головних викликів у житті помісної Української церкви можна назвати непрості відносини з РПЦ. Так як і в лоні Вселенського Православ'я, і в середині України відбувається втручання Російської церкви у процес становлення і визнання ПЦУ. Це впливає і на чисто юридичний процес перереєстрації парафій, і в цілому – на конфліктність деяких переходів і об'єднавчих рухів.
Також, перед Церквою стоїть завдання структурної побудови та визначення ролі мирян. Церкві необхідні реформи, щоб відповідати на сучасні виклики, бути відкритою, але при цьому слідувати Канонам і Євангельському вченню. Також, як пишуть аналітики, ПЦУ слід відроджувати традиції Українського Православ'я, як частини нашої національної ідентичності.
В цілому, перший рік оцінюється успішно, так як головні першорядні завдання Церква виконує.
Предстоятель Єпіфаній дивиться у майбутнє оптимістично і вважає, що усі протиріччя, і з Філаретом всередині ПЦУ, і з РПЦ та їх прихильниками можна подолати. Діалогом, відкритістю і готовністю об'єднуватися навколо цінностей Православ'я і на благо українського народу.