$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+15° Київ +14° Варшава +10° Вашингтон
Перша річниця Православної Церкви України: досягнення після Томосу

Перша річниця Православної Церкви України: досягнення після Томосу

20 Грудня 2019 09:18

Православна Церква України, створена в результаті Об'єднавчого Собору трьох православних конфесій і прийнявши Томос із рук Вселенського Патріарха Варфоломія І, відзначила першу річницю.

За цей рік Церква суттєво збільшила кількість своїх парафій, зміцнила зв'язки з іншими Церквами і навіть отримала перші визнання. Але і безхмарним цей рік для ПЦУ не був. Розповідаємо про головні здобутки та складнощі на шляху становлення молодої автокефальної церкви України.

Роль Митрополита Єпіфанія


Єпіфаній був обраний предстоятелем Церкви за рішенням Об'єднавчого Собору, який проходив у Софії Київській 15 грудня 2018 року. Глава ПЦУ отримав титул Блаженнішого митрополита київського і всієї України.



6 січня 2019 року на Фанарі, у резиденції Вселенського Патріарха у Константинополі, Предстоятелю був вручений Томос про автокефалію Православної Церкви України.

До обрання на престол, Єпіфаній був найближчим соратником Патріарха Філарета. І спочатку вважалося, що Філарет зміг домогтися у керівники автокефалії лояльного ставленика. Однак з часом стало зрозуміло, Єпіфаній, хоч і молодий Предстоятель, але самостійна фігура.

Як пишуть експерти, його головним досягненням на посаді глави ПЦУ стало дійсне, а не номінальне, об'єднання конфесій:

«Головним досягненням ПЦУ і особисто митрополита Єпіфанія є об'єднання раніше конкуруючих груп в одну церкву. У ПЦУ в повному обсязі увійшли колишні УПЦ-КП і УАПЦ. Від УПЦ (МП) приєдналися два митрополита, кілька десятків священиків і майже 600 громад. Саме фактор різноманітності дозволив ПЦУ відрізнятися від УПЦ-КП. Стиль правління Єпіфанія – це не понтифікат, а колективне прийняття рішень Синодом»

Дмитро Горевий,

релігієзнавець


Сам Єпіфаній також вважає головним своїм завданням внутрішнє об'єднання Церкви:

«Відразу після приходу на цю посаду моїм головним завданням було зберегти нашу внутрішню єдність. Якби ми її не зберегли всередині України, то не мали б жодних успіхів у майбутньому – не було б визнання з боку інших помісних православних церков. Протягом року у нас було багато внутрішніх і зовнішніх викликів. Тому моя основна задача як предстоятеля полягала у збереженні єдності ПЦУ. Те, що сталося 15 грудня 2018 на Об'єднавчому соборі, мені потрібно було затвердити і примножити. Це, як ми бачимо, мало успіх»

Єпіфаній,

Блаженніший митрополит київський і всієї України


Самостійне, а не під чиюсь диктовку, управління Церквою Єпіфанія стало причиною гучного скандалу за участю колишнього наставника – Філарета. Після Об'єднавчого Собору йому відвели роль Почесного Патріарха. А говорячи мовою світською – відправили на пенсію. З чим Філарет, схоже, не може змиритися донині.

Демарш Філарета


У спробі повернути собі владу, Філарет хотів реанімувати УПЦ КП і відновити свої права в якості очільника церкви. У червні був організований так званий «помісний» собор у Володимирському храмі в Києві, де владика спробував відродити УПЦ КП. Однак більшість архієреїв нової церкви цю ініціативу не підтримали.



Не зрозуміли дії Філарета і у Материнській церкві, але Фанар вважав за краще не втручатися у внутрішні справи української митрополії.

На поточний момент Філарет рішенням Синоду ПЦУ від 5 грудня отримує право на довічне богослужіння у Володимирському Соборі в Києві, а також керівництво релігійною організацією у складі ПЦУ у вигляді місії:

рішенням Синоду ПЦУ від 5 грудня 2019

«Довічне матеріальне утримання почесного патріарха Філарета і фінансування релігійної організації у формі місії здійснюється за рахунок відрахувань від Володимирського собору міста Києва та добровільних пожертвувань»

Парафії ПЦУ і відносини з РПЦ


Об'єднані УПЦ КП і УАПЦ дали Церкві близько 6,5 тис парафій. Ще приблизно 600 парафій Церква отримала за рахунок переходу громад від РПЦ в Україні (УПЦ МП). Найбільшу динаміку переходів у розрізі регіонів України показали Волинська, Вінницька, Рівненська та Хмельницька області.



Іноді ці переходи супроводжувалися конфліктами щодо храмів, церковного майна та конфесійної приналежності. З Московським патріархатом у ПЦУ непрості відносини, які в основному диктуються Російською Православною Церквою і політикою російської влади. Митрополит Єпіфаній впевнений, РПЦ у майбутньому визнає українську автокефалію:

«З часом, я впевнений, можливо, навіть останньою, але і РПЦ буде змушена визнати автокефалію Української православної церкви. Тому ми і РПЦ є братами у Христі, і всі ми єднаємося навколо Христа – кожен у своїй помісній церкві, але в цілому ми складаємо повноту вже єдиної Христової церкви»

Єпіфаній,

Блаженніший митрополит київський і всієї України


Що стосується спілкування з МП, Єпіфаній визнає, разом із багатьма архієреями церкви налаштовані на добрий діалог і у майбутньому, можливе входження до ПЦУ. Однак, беручи до уваги офіційну позицію РПЦ, таке спілкування відбувається негласно.

Визнання Церкви


Крім того, що ПЦУ була визнана Константинопольською Церквою, яка займає першість серед рівних у Вселенському Православ'ї, за перший рік автокефалії Православну Церкву України визнали дві помісні церкви. Елладська Помісна Церква і Олександрійський патріархат. У ПЦУ очікують ще кілька визнань у майбутньому році, але не поспішають давати точні прогнози.

Крім цього, в цьому напрямку відбувається так зване «гібридне визнання». Архієреї інших помісних церков спільно служать Божественні літургії у храмах разом із духовенством ПЦУ або поминають Єпіфанія як Предстоятеля помісної церкви в Україні.

Наприклад, так було з Чеською, Кіпрською та Болгарською Церквами. Така гібридна тактика, як вважає сам Єпіфаній, є результатом тиску на керівництво помісних церков з боку РПЦ. Цієї думки дотримуються і експерти:

«Коли робиться пробний крок (у вигляді співслужіння, або поминання на літургії), для того, щоб зрозуміти реакцію Москви. У разі чого можна і відіграти назад – церкви залишають собі простір для маневру»

Дмитро Горевий,

релігієзнавець


Варто відзначити, що РПЦ не визнала українську автокефалію і навіть розірвала відносини з Константинопольською Церквою-матір'ю. У березні 2019 року офіційно не визнала ПЦУ і Сербська церква.

Проблеми молодої Церкви


Одним з головних викликів у житті помісної Української церкви можна назвати непрості відносини з РПЦ. Так як і в лоні Вселенського Православ'я, і ​​в середині України відбувається втручання Російської церкви у процес становлення і визнання ПЦУ. Це впливає і на чисто юридичний процес перереєстрації парафій, і в цілому – на конфліктність деяких переходів і об'єднавчих рухів.

Також, перед Церквою стоїть завдання структурної побудови та визначення ролі мирян. Церкві необхідні реформи, щоб відповідати на сучасні виклики, бути відкритою, але при цьому слідувати Канонам і Євангельському вченню. Також, як пишуть аналітики, ПЦУ слід відроджувати традиції Українського Православ'я, як частини нашої національної ідентичності.

В цілому, перший рік оцінюється успішно, так як головні першорядні завдання Церква виконує.

«Рік досить вдалий, зроблені певні кроки по створенню органів управління церквою, функціонує Священний синод, утворені різні органи. Кількісний ріст значний – запрацював закон про зміну юрисдикції»

Віктор Бондаренко,

релігієзнавець


Предстоятель Єпіфаній дивиться у майбутнє оптимістично і вважає, що усі протиріччя, і з Філаретом всередині ПЦУ, і з РПЦ та їх прихильниками можна подолати. Діалогом, відкритістю і готовністю об'єднуватися навколо цінностей Православ'я і на благо українського народу.