Країни Євросоюзу уклали попередню угоду про нові правила регулювання імпортних газопроводів, в тому числі «Північного потоку-2», які можуть зруйнувати заплановану схему просування проекту.
Як повідомляє Reuters з посиланням на заяву Єврокомісії, Німеччині так і не вдалося домогтися для себе права бути єдиною стороною, яка регулює роботу трубопроводу, відтак доведеться отримувати дозвіл в Єврокомісії.
Аріас Каньете зазначив, що нові правила гарантують застосовування законодавства ЄС до газопроводів, якими до Європи надходить газ, і що всі, хто зацікавлений у продажу газу Європі, мусять дотримуються європейського законодавство в сфері енергетики.
Таким чином, бачення країн ЄС щодо Північного потоку-2 розділилися.
Нагадаємо, нові правила було запропоновано Єврокомісією ще в листопаді 2017 року. Єврокомісія запропонувала поправки до газової директиви ЄС, які вимагають, щоб морські трубопроводи підпорядковувалися тим же нормам, що і сухопутні: одній компанії (йдеться у конкретному випадку про «Газпром») забороняється бути одночасно і продавцем газу і власником труби. Наголошується, що доступ до труби повинні отримати незалежні постачальники.
Німеччина блокувала прийняття поправок більше року, проте ситуація різко змінилася після втручання Франції. В лютому Франція заявила про «стратегічні проблеми», які пов’язані з другою ниткою газотранспортного потоку, що суттєво збільшить і без того напружені відносини РФ з ЄС.
«Ми не хочемо посилювати залежність від Росії і при цьому шкодити інтересам таких країн, як Польща чи Словаччина», - пояснював Suddeutsche Zeitung французький дипломат.
Країни Східної Європи, Скандинавії та Балтії притримуються думки, що проект посилить залежність ЄС від Кремля, в той час як країни півночі Європи, особливо Німеччина, говорять винятково про пріоритети економічної вигоди.
Законопроект, ймовірно, може загальмувати, але не зупинити проект, реалізований Газпромом в партнерстві з п'ятьма західними компаніями - німецькими Uniper і «дочкою» BASF Wintershall, англо-голландської Shell, австрійської OMV і французької Engie.
Законопроект передбачає, що всі імпортні трубопроводи будуть відповідати правилам енергетичного ринку ЄС – а не належати безпосередньо постачальникам газу, встановлювати недискримінаційні тарифи, надавати прозору звітність, а також надавати третім сторонам доступ як мінімум до 10 відсотків потужностей.
Компромісним варіантом документа була погодженість Парижу і Берліну, яка формально дає «лазівку» проекту «Газпрому»: Німеччина як країна, що приймає трубу на своїй території, отримує право домагатися виключення проекту з-під норм третього енерогопакета.
Однак зробити це в односторонньому порядку Берлін не зможе: для вирішення буде потрібно схвалення Єврокомісії, яка налаштована по відношенню до російського газу більш ніж скептично.
Винятки можливі лише в рамках суворих процедур, в яких вирішальну роль буде відгравати Комісія, зазначено в заяві Єврокомісії.
В підсумку зазначимо, що поправки не зупиняють будівництво «Nord Stream 2» , але його використання істотно ускладниться. Якщо ж потік потрапляє під третій енергопакет, відповідно «Газпром» зможе використовувати лише 50% з 55 млрд куб м потужностей, а це, як зазначають аналітики, може збільшити термін окупності, знівелювавши інвестиційну привабливість проекту.
Існує імовірність того, що в кінцевому підсумку це обмеження може бути знято, власне, як у випадку з «Північним потоком» в 2017 році. Але, якщо ні, то таке рішення Єврокомісії призведе до зміцнення позиції України на переговорах про умови транзитних контрактів, які заплановано на літо 2019 року. Також зважаючи на потенційні зміни риторики ЄС можлива затримка щодо надання дозволу з боку Данії, яка ще не затвердила проект, що хоча і не критично для будівництва (є варіанти в обхід), та все ж зрушить терміни будівництва і запуску, який намічено на початок 2020 року.
У найближчі тижні поправки будуть знову винесені на голосування постпредів країн союзу в Раді ЄС. Якщо документ буде схвалений, він буде поставлений на голосування в Європарламенті на квітень, і вже заключним етапом становлення закону, проходитиме схвалення в Раді ЄС на рівні глав держав.
