Передумови для втрати Білоруссю свого суверенітету або її поглинання з боку Росії існували довгі роки, якщо не останні два десятиліття. Але тільки недавні події, що послідували захопленню літака Ryanair білоруськими спецслужбами у кінці травня, роблять такий сценарій більш, ніж реальним у короткостроковій перспективі. З наслідками і загрозами, відчутними і для України, і для усієї Східної Європи.
Якими бачать плани Путіна щодо Мінська експерти і чим проблеми з державністю Білорусі можуть обернутися для нашої країни – ми проаналізували в спецтемі.
Лукашенко тримає курс на Кремль
Це третя аудієнція двох автократів у 2021 році. А приводом для неї стала гостра реакція Заходу, включно з Україною, на примусову зупинку літака в Мінську, який прямував з Афін до Вільнюса, з метою затримання білоруського опозиціонера Романа Протасевича.
Зазвичай стримана в реагуванні на свавілля авторитарних режимів Росії та Білорусі Європа на цей раз не стала зволікати і ввела ряд антибілоруських санкцій, включаючи заборону для європейських авіаліній на перельоти в межах повітряного простору Білорусі. Також – заборонила національній компанії Бєлавіа транзит і посадки в аеропортах ЄС. Україна ввела аналогічні заходи.
«Імідж Мінська як нейтрального переговорного майданчика для консультацій про кризи на пострадянському просторі практично втрачений. А тепер ще й фактична втрата власного повітряного простору. Тепер літакам Бєлавіа залишилося літати хіба що в Росію – майже як літакам з якогось російського регіону»
Слідом за сочинською зустріччю і виділенням грошей на підтримку режиму в Білорусі активно відновилася риторика про інтеграцію в єдиний економічний простір між РФ і РБ та синхронізацію обох економік. Білоруський уряд заявив про «фінішну пряму» щодо погодження союзних програм, а представники КДБ – про координацію спільних зусиль двох країн для «боротьби з деструктивною діяльністю Заходу», «агресією» проти Союзної держави і викликами безпеки.
Мінськ запевняє, що поряд з активізацією інтеграційних процесів, мови про втрату суверенітету республіки не йде. Олександр Лукашенко на камери часто говорить про те, як високо він зацікавлений у незалежності країни і не має наміру обмінювати її на будь-які особисті гарантії.
Однак не новина, що фактично єдиною зовнішньою опорою його режиму в Білорусі, нелегітимного в очах власного народу і західних країн, є Кремль. Без грошей і політичної підтримки якого у Лукашенка немає шансів утримати владу за рахунок силових структур і пресингу громадянського суспільства.
І якщо довгий час диктатору вдавалося маневрувати між обіцянками Путіну інтегруватися з РФ і лояльністю Європи, яка все ж співпрацювала з РБ у торгівлі і комерційних питаннях, то після випадку з Ryanair і обміну обмеженнями з ЄС – петляти між двох вогнів практично не можливо.
«Нові санкції ЄС, запроваджені протягом останнього тижня, викликали зовсім іншу реакцію Мінська. Вперше режим Лукашенка почав вводити заходи у відповідь – і це є вкрай важливим сигналом. Білоруський режим більше не шукає можливостей будь-якого порозуміння з Заходом і починає демонстративно спалювати мости. Це збільшує залежність Білорусі від РФ, проте не означає згоди Мінська на прискорення інтеграції, принаймні, у найближчій перспективі»
Але, очевидно і те, що у російського президента Володимира Путіна є чіткі умови на адресу Лукашенка в обмін на гроші. І пов'язані ці умови з подальшою долею Білорусі.
Цілі Путіна
«Поглинання Білорусі», «нова залізна завіса», «переписування карти Східної Європи» - такі коментарі все частіше зустрічаються на сторінках світових медіа на тлі того, що відбувається в республіці.
Ці побоювання виправдані. Тотально залежна від російських грошей країна, обкладена санкціями з боку решти світу, включаючи найближчих сусідів, торговий оборот з якими критично важливий для економіки і соціальної підтримки населення, приречена на нерівний союз з патронажною державою в якості сателіта або придатка.
«Чим в більш міцніші обійми Путіна потрапляє Лукашенко, тим менше шансів у Білорусі залишатися справді незалежною і суверенною державою»
Стратегія Путіна про «збирання ісконно рускіх територій» вже виправдала себе високим політичним рейтингом під час анексії Криму та аналогічний сценарій – захоплення або «м'яке» приєднання нової території – може розглядатися Кремлем на перспективу напередодні виборів до Держдуми у вересні 2021 року. Так чи інакше, Білорусь очікує «згортання» або втрата суверенітету, на думку експертів:
«Для Путіна дії Лукашенка – незалежно, брали участь російські спецслужби в операції своїх білоруських колег або просто були про неї обізнані (про захоплення літака - прим.авт) – ще один, додатковий козир у переговорах з Лукашенком про приєднання Білорусі до Росії»
Володимир Путін може вибрати шлях гібридної анексії сусідньої республіки, якщо це впишеться в його пріоритети на майбутній зустрічі з президентом США Джо Байденом, вважає експерт Atlantic Council Брайан Вітмор:
«Стратегічна мета Путіна в Білорусі не обов'язково є прямою анексією. Білорусь повинна стати гнучким і слухняним сателітом, керованим менш непередбачуваною і проблемною особистістю, ніж Лукашенко»
Про те, що російський лідер може розіграти «карту Лукашенка» в своїх інтересах – часта експертна думка. Головним чином відкритим залишається питання, що вигідніше для самої Росії - «зберегти Лукашенка» як надійного союзника у боротьбі з Заходом, або ж усунути від влади і отримати маріонетковий і контрольований уряд:
«У міру того як прийдешня міжнародна криза перетворює Лукашенка в ще більшого міжнародного ізгоя, це робить його все більш залежним від Путіна. Це також дає ще одну ключову перевагу на майбутній зустрічі Путіна і Байдена 16 червня в Женеві. Криза створює можливість для Путіна зробити «поступку» Байдену, пообіцявши прибрати Лукашенка від влади через конституційні реформи, які Кремль вже деякий час просуває в Білорусі»
Щоб не розглядав Путін в якості стратегії по Білорусі, це неминуче тягне ризики для України.
Загрози для України
Довгий час після початку російської агресії Білорусь дотримувалася статусу дружньої Україні держави, а Мінськ до останнього виступав майданчиком мирних переговорів по Донбасу.
Захоплення Ryanair, історія з Протасевичем, «термінова» зустріч Лукашенка з Путіним в Сочі і подальші заяви та наміри на адресу Києва, союзні інтеграційні процеси «на фінішній прямій» ставлять під серйозний сумнів запевнення диктатора в тому, що Україні з боку РБ нічого не загрожує. То загрожує чи ні?
Ряд експертів пишуть про те, що поглинаючи Білорусь, Путін зосередить зусилля на цьому напрямі, а тому повномасштабного наступу на Україну федеральний бюджет не подужає. Разом з тим, кооперація силових підрозділів РБ і РФ нібито для відображення зовнішніх загроз говорить про зворотне.
«Наш кордон з Росією тепер стає на тисячу кілометрів довшим. Влада Білорусі вже запросила російських військових на український кордон. Силові структури з Мінська пропонують росіянам «створення розвідувальних пунктів на кордоні з Україною для виконання спільних завдань». Можете собі уявити ці «спільні завдання» на нашому кордоні?
Заява Лукашенка про ймовірність відкриття авіарейсів до Криму може бути початком (або продовженням) торгів з Путіним про визнання незаконно анексованого українського півострова. До моменту останньої зустрічі з російським президентом автократ уникав публічного обговорення цієї теми.
Також білоруський диктатор згадував про «слідчих ЛНР», яких він нібито готовий запросити до Мінська для розслідування справи затриманого Романа Протасевича. За словами Юрія Панченка, це може свідчити про готовність Білорусі визнати псевдореспубліки на окупованих територіях Донбасу.
Крім геополітичних викликів і загроз національній безпеці, перед Україною постають і економічні проблеми, пов'язані з блокадою Білорусі і фактичним розривом торговельних зв'язків. Україна залежна від імпорту білоруських нафтопродуктів, як і від експорту ряду українських товарів в РБ. І диверсифікація поставок та пошук нових ринків збуту – гостро стоять на порядку денному в Києві.
Санкційне протистояння, викликане діями Лукашенка, а також торговий конфлікт, який назрівав задовго до викрадення літака і упіймання Протасевича, як і загальне охолодження відносин між Україною і Білоруссю, не залишають шансу на уникнення подальшого погіршення двосторонніх відносин, включаючи взаємні санкції і нові обмеження, на кшталт разового ліцензування або непостачання певних груп товарів.
Поряд із загрозами, ізоляція Лукашенка і спроби Путіна використовувати цю «проблему» в діалозі з Байденом, відкривають для України деякі можливості. А саме – просування інтеграції в євроатлантичні інститути за рахунок прискорення внутрішніх реформ та відданості прозахідного курсу.
Головний урок, який Києву необхідно винести з поточної ситуації у сусідній республіці полягає в тому, що бенефіциару ізоляції Білорусі Володимиру Путіну не цікавий мир у Східній Європі. А скоріше – нова політична карта регіону з чітким розподілом сфер впливу і невтручанням Заходу у справи пострадянського простору.
