За останні два роки Україна має позитивну тенденцію по групі рейтингів економічного розвитку, зокрема, відбулося істотне поліпшення позицій по рейтингу додаткового навантаження (+41 сходинка), як зазначають аналітики Українського інституту майбутнього.
Натомість, Україна серед лідерів за рівнем корупції: 1 місце за версією EY Fraud Surveys. Погіршення позицій в рейтингу глобалізації пов'язане з політико-правовим середовищем і її низькою здатністю впливати на глобальні процеси в світі.
Показники суспільного розвитку і якості життя, на відміну від економічних рейтингів, в нашій країні зумовили падіння позицій України.
Україна одна з найбільш нещасних країн - 132 місце між Ганою і Угандою. На загальний індекс життя впливає рівень ВВП на душу населення, соціальна підтримка, тривалість здорового життя, свобода життєвого вибору, щедрість (благодійність), сприйняття корупції, негативне майбутнє.
З 2013 року Україна втратила 45 сходинок, що обумовлено поглибленням соціальної та економічної кризи, військовими подіями в країні. Відповідно до Глобального індексу щастя найбільший позитивний вплив здійснює соціальна підтримка. Мова йде не про державну підтримку, а про підтримку суспільства та близького оточення.
За рейтингами розвитку політико-правового середовища, Україна покращила свої позиції. Ми входимо у топ-50 за рейтингом потужності армії. Однак, за іншими індексами — Україна «пасе задніх». Це пов’язано із військовими діями на Сході України, анексією Криму, політичною нестабільністю, корупцією та незавершеністю реформи судової системи.
За Глобальним інноваційним індексом 2017, Україна посіла найвищу позицію за останні 7 років – 50 місце, випередивши Таїланд та опинившись позаду Чорногорії та Катару.
А у групі за рівнем доходів нижче середнього Україна посіла 2 місце після В’єтнаму, обійшовши Монголію, Молдову, Вірменію та Індію. У порівнянні з 2016 роком, наша держава піднялася на 6 пунктів, що обумовлено високим коефіцієнтом інноваційної ефективності, тобто співвідношенням інноваційного результату до інноваційних ресурсів.
Що необхідно зробити для покращення позицій суспільно-економічного розвитку? Реалії України обумовлюють неабиякі дискусії щодо економічного розвитку. Та перш ніж робити наголоси щодо здійснення стратегічних та тактичних кроків в сфері реалізації економічної політики держави, потрібно оцінити економічний потенціал країни та її можливостей розвитку. Оцінку варто робити через призму основних показників, зокрема рівня доданої вартості в структурі виробництва, можливості структурних перетворень, модернізації реального сектору економіки, підвищення конкурентоспроможності, оцінки ендогенних та екзогенних факторів впливу на економічне життя країни, схильність до нагромадження макроекономічних дисбалансів та умов забезпечення позитивної динаміки економічного зростання.
Необхідно зазначити, що ніколи в сучасній економічній історії не було прикладів, щоб країна з низьким рівнем диверсифікації народного господарства демонструвала стабільні економічні досягнення протягом тривалого часу. Історія демонструє приклади, коли довгострокові економічні успіхи обов’язково були пов’язані з реалізацією політики по організації виробництва високотехнологічної продукції, випуску товарів з високою доданою вартістю. Держави, економіка яких залежить від зовнішніх ринків, схильні до серйозних ризиків взагалі, та в періоди кризових явищ глобальної економіки особливо. Країна повинна експортувати товари, у виробництві яких найбільш ефективно використані її надлишкові фактори та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва.
Інша проблема – це світові тренди. І щоб охопити частку ринку при сучасному економічному укладі, потрібно працювати на випередження. Варто у цьому контексті зазначити, що сприйнятливість бізнесу до інновацій технологічного характеру в нашій країні залишається низькою. Частка високотехнологічної продукції в загальному обсязі випуску в 2016 та 2017 роках становила 1,4 і 1,5% відповідно. Це значно нижче навіть показників країн Східної Європи. Наукоємність ВВП України коливається в межах 0,3-0,5%. У 2017 році на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) в Україні витратили 0,3% ВВП. Це на порядок менше, ніж в країнах-лідерах – в Ізраїлі компанії витрачають на НДДКР 4,4% ВВП, в Фінляндії – 3,9% ВВП, в США – 3% ВВП. У країнах, що розвиваються в середньому витрати на НДДКР становлять 1,5-2% ВВП. Для розв’язання цієї проблеми потрібні стимули, в тому числі податкові. Також, важливим є перехід до якісно нового стану компаній – реінжиніринг бізнес-процесів. Новий підхід до організації бізнесу – вже інновація сама по собі. Варто розвивати водночас сучасні підходи менеджменту, маркетингу тощо.
Варто зосередити увагу на реформах, які є наріжним каменем розвитку: завершенні судової реформи; відкриття ринку землі, що дозволить залучити від 28,9 млрд. до 49,1 млрд. інвестицій у розвиток аграрного сектору та забезпечить додаткове зростання номінального ВВП на 7% щорічно – вільний ринок землі; скасування податку на прибуток та запровадження податку на виведений капітал. За оцінками UIF, у результаті скасування податку на прибуток у перспективі 5 років може бути створено до $30-40 млрд. додаткового ВВП.
І найбільш перспективний шлях розвитку – це виробництво товарів і послуг, які створюють нові ринки, в результаті чого колишні ринкові лідери втрачають своє домінування. Зробити це можливо виключно через «підривні» інновації. Складно прогнозувати напрямки, на яких варто зосередити зусилля, але це напрямок нано-, біо-, інфо- і когнітивні технології.
Отже, стратегічним аспектом економічного піднесення можна назвати напрямок стимулювання закладів освіти, діяльність яких спрямована на удосконалення освітніх процесів та розвитку наукових досліджень, покладених на розвиток так званої НБІК-конвергенції, що обумовить народження «підривних», конкурентних інновацій.
