Політичні підсумки 2018 року в Україні: країна без лідерів, апогей популізму, продуктивний парламент
Поза сумнівом, політичним підсумком №1 у році, що минає, є створення Православної церкви України в результаті повного об'єднання Української православної церкви (Київського патріархату) й Української автокефальної православної церкви та часткового приєднання Української православної церкви (Московського патріархату).
Хоча ця подія відноситься до релігійної сфери, й далеко не всі громадяни України є православними християнами, вона має глибокий символізм у процесі побудови Української Держави.
Партійний плюралізм, відсутність потенційних партій - електоральних лідерів
Відтоді минуло вже немало років, проте в пам'яті постійно спливає спроба створення в Україні моделі «двопартійної системи» на основі «широкої коаліції» між Партією регіонів і Блоком Юлії Тимошенко, де першій відводилася умовна роль «правого центру», а іншій «лівого центру», з розділенням функцій на довгі роки. На той час на ці політичні сили сумарно приходилося до 60% голосів виборців, що, в принципі, було серйозним аргументом для подібного рішення.
Нині, навіть з урахуванням незмінності 5%-го бар'єру, до парламенту мають шанси потрапити 7-8 політичних сил, не говорячи вже про депутатів-мажоритарників, які можуть об'єднуватися у різні, доволі численні, групи, подібно до нинішніх «Відродження» і «Сили народу». У випадку якщо виборче законодавство не зазнає змін, процес формування «коаліції більшості» буде дуже складним.
Разом з цим, в Європі існує певна група політично стабільних і економічно розвинених держав, що мають подібну сильну політичну партійну роздробленість. Наприклад, Нідерланди, де за результатами останніх виборів до нижньої палати парламенту ввійшли представники тринадцятьох політичних сил.
«Мінусом» у році, що минає, є відсутність політичної волі для остаточного прийняття Виборчого кодексу України, який би систематизував всі процедури й норми проведення виборів у державі. Особливо це стосується потенційного впровадження при проведенні парламентських виборів «пропорційної системи» на основі «відкритих списків».
Світова практика не виробила «абсолютно вірного правила» проведення парламентських виборів, однак, з урахуванням національної специфіки, саме зазначена вище модуляція пропорційної системи дозволить у майбутньому сформувати довгострокові «ідейні політичні» проекти, які не залежать від конкретних лідерів.
Несподівана продуктивність Парламенту
Нинішня Верховна Рада України є «усіченою», та на теперішній час статус «Народного депутата України» мають не 450, а 423 особи. І це, теоретично, повинно було ускладнювати роботу парламенту, тому що для прийняття законів, як і раніше, необхідно 226 голосів. Незважаючи на це, нинішній склад ВРУ прийняв цьогоріч багато важливих рішень.
Особливо хотілося б відзначити рішення щодо створення та функціонування Антикорупційного суду України, завершального елементу у побудові в державі сучасної системи боротьби з корупцією на основі створення чотирьох найважливіших інституцій. На сьогоднішній момент є численні претензії до якості та ефективності функціонування вже раніше створених інституцій: Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - однак, як то кажуть, «варто лише розпочати справу».
Також варто відзначити рекордне за датою (22 листопада) прийняття закону «Про державний бюджет на 2019 рік». Обидва зазначених рішення були прийняті під сильним політичним тиском з боку міжнародних організацій та держав-партнерів, однак подібних важливих законів в 2018 році було прийнято достатньо. Варто окремо відзначити й рішення щодо запуску медичної реформи, лібералізації валютного обігу, визнання тимчасової окупації Російською Федерацією окремих регіонів України.
Політичний популізм, нестача «ідейних» політичних партій
Політики України продовжують хворіти двома серйозними «хворобами»: 1) захопленням популізмом; 2) переважанням політичних партій, що пов'язані з політичним лідером, а не політичною ідеєю.
Політичний популізм, як лівого (соціалістичного), так і правого (націоналістичного) типів, є глобальною «хворобою» останніх років. Навіть вельми респектабельні Франція та Італія серйозно на неї хворіють. Так що вже казати про Україну, де «роздача гречки» перед виборами та підвищення пенсій виступають чи не головними інструментами передвиборчої кампанії.
Захоплення популізмом є відображенням відсутності політичної структуризації суспільства й переважанням у ньому патерналістських настроїв, що посилюється помилковими тезами про те, що «Всі «нагорі» тільки й роблять, що крадуть», тому «Чому б і нам від виборів чого-небудь не отримати, грошей або гречки?!». Знаючи про це, доволі цинічний «український політикум» часто не тільки використовує їх на практиці, а й посилює, а іноді й створює нові.
Цікавим є той факт, що вивчаючи великий твір Михайла Булгакова «Собаче серце», в якому показано конфлікт між Пилипом Пилиповичем Преображенським і Поліграфом Поліграфовичем Шариковим, для абсолютної більшості українців симпатичним є перший. Проте, трохи змінені українськими політиками тези другого, а саме: «Взяти все, та й поділити!»,«Навіщо це Пилипу Пилиповичу сім кімнат?», - є вельми і вельми популярними в нашому, на жаль, ще досить патерналістському і інфантильному суспільстві.
Все це, звичайно ж, частково пояснюється «молодістю» української державності й відносною бідністю широких верств населення, однак з урахуванням викликів і проблем останніх років хотілося б бачити прискорення процесів формування політичної зрілості та структуризації суспільства.
Численні дослідження показали, що переважання в політичній системі неперсоналізованих довгострокових «ідейних» політичних проектів є одним з основних атрибутів розбудови сучасної політично стабільної та економічно розвиненої держави.
Поступова децентралізація
Політична й економічна децентралізація, що продовжується й в 2018 році, є безсумнівним успіхом. Сотні новостворених об'єднаних територіальних громад (ОТГ) обирають керівників на основі прямого голосування та поступово вчаться ставати реальними господарями своїх громад.
Даний процес є, однозначно, позитивним. У довгостроковій перспективі це дозволить не тільки успішно розвивати території, а й сформувати новий політичний клас з переважанням «ідейних переконань».
Крім цього, «зручні для життя», «відкриті для інновацій», ефективні й успішні міста та регіони є основою побудови сучасної ефективної та успішної держави. Багато важливих рішень простіше приймаються саме на рівні міст і ОТГ.
Міжнародна підтримка України
В умовах тривалого військового і політичного конфлікту з Російською Федерацією міжнародна підтримка позицій нашої держави є важливим фактором подальшого його розв’язання на нашу користь. Яким би сильним не був противник, наявність сильних союзників, що підтримують основні наші рішення політично та допомагають економічно, є запорукою майбутніх перемог.
У 2018 році Україна неодноразово відчувала політичну підтримку з боку своїх союзників і міжнародних політичних організацій, таких як ООН, Рада Європи, Європарламент.
Також в році, що минає, продовжував поліпшуватися міжнародний імідж України, що проявлялося в офіційній підтримці з боку багатьох розвинених держав, видних діячів культури та мистецтва, спортсменів. Важливими в цій сфері були й успіхи українських спортсменів, особливо в боксі, тенісі, біатлоні.
Ще однією з особливостей 2018 року є масове використання на популярних інтернет-ресурсах хештега KyivNotKiev#, що, іноді після титанічних зусиль, призводило до відповідних змін англомовного написання назви нашої столиці в численних міжнародних джерелах і внутрішніх документах. Відповідне виправлення було зроблено навіть Ілоном Маском у Твіттері, причому досить швидко.
Перемоги в міжнародних судах
2017 рік закінчувався відносною перемогою НАК «Нафтогаз України» над РАО «Газпром» в Стокгольмському міжнародному арбітражному суді за спірним договором поставки в Україну природного газу. Рішення було компромісним, і «Нафтогазу» необхідно було заплатити за природний газ, спожитий у 2015 році, 2,07 млрд. дол., що негативно б позначилося на фінансовому стані вітчизняної компанії.
У лютому 2018 року було прийнято рішення з другого спірного питання, яке стосувалося умов і практики виконання контракту щодо транзиту природного газу територією України, яке було, однозначно, на користь «Нафтогазу». Це дозволило не тільки провести взаємозалік зобов'язань за результатами рішення щодо першого спірного питання, але й сформувати заборгованість «Газпрому» перед «Нафтогазом» на кінець 2018 року, з урахуванням пені, в сумі 2,7 млрд. дол.
Протягом року в міжнародних судах були прийняті рішення щодо компенсації Російською Федерацією українським банкам і їх власникам втрат, що пов'язані з окупацією Криму. Зокрема, 26 листопада Арбітражний трибунал в Парижі прийняв рішення щодо компенсації втрат «Ощадбанку» в сумі 1,3 млрд. дол.
Доктор економічних наук, професор Сергій Колодій