Президент Володимир Зеленський доручив Кабінету міністрів розробити комплексну програму підтримки бізнесу, що постраждав від карантину. Програма має включати податкові послаблення, кредитні канікули за зобов’язаннями, нові кредити на пільгових умовах, секторальну підтримку бізнесу, що постраждав через карантин, програму підтримки людей, які через карантин втратили заробіток або були повністю змушені припинити свою діяльність, а також інші ініціативи. Про те, наскільки імовірне виконання такої програми на практиці, чи знайдеться у бюджеті достатньо коштів для її реалізації, а також про ризики потенційної емісії гривні для реалізації подібних ініціатив, в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню UA.News розповів аналітик з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.
Наскільки реальна до виконання така програма, з огляду на рекордний дефіцит бюджету в 300 мільярдів гривень?
Водночас, є кілька проблем, що завжди гальмують подібні ініціативи. Справа в тому, що наш уряд часто намагається умовно «всидіти на трьох стільцях».
Перший «стілець» полягає в тому, що ми намагаємося задовольнити потреби внутрішніх стейкхолдерів (зацікавлених груп – ред.). Причому цими стейкходерами є не населення, а фінансово-промислові групи, зацікавлені у різноманітних мегапроектах. Другий «стілець» – спроба задовольнити зовнішніх стейкхолдерів. Це виплати на обслуговування зовнішніх і внутрішніх боргів. І третій пункт – це населення і бізнес. Проблема в тому, що цей напрямок політики уряду в нас регулярно обслуговується за залишковим принципом.
Чи достатньо коштів у бюджеті на 2021-й рік, аби профінансувати таку програму?
Єгор Киян: Якщо перебалансувати основні пріоритети у розвитку країни, то гроші можна знайти. До наступного року в нас лишилося небагато часу – з січня можна розпочати діалог про реструктуризацію. Видаткова частина держбюджету-2021 становить 1,3 трильйона гривень, з них 600 мільярдів планується скерувати на обслуговування і виплату боргів. Це майже половина видаткової частини і є колосальною сумою.
З огляду на такий обсяг боргів і стан економіки, який цілком може погіршитися через коронакризу, гадаю, Кабмін міг би спробувати домовитися з міжнародними кредиторами, щоб вони зробили нам якусь поблажку, відтермінувати виплату боргів або, хоча б частково, «списали» їх. Таким чином, це вивільнить додаткову частину коштів з тих 600 мільярдів і стане додатковим вливанням в економіку України.
«Друга проблема, яку слід вирішити, стосується внутрішніх стейкхолдерів. У держбюджеті-2021 передбачено 150 мільярдів гривень на ремонт доріг. І це при колосальному дефіциті у Пенсійному фонді та інших соціальних сферах. Якщо для нашого уряду дороги перестануть бути важливішими за життя і бізнес, кошти можна буде знайти»
аналітик з економічних питань МЦПДІснує ще й третя проблема виконання такої програми. Кошти уряд може знайти і навіть почати виплату фінансової допомоги, але важливо адмініструвати цей процес. Адже такими виплатами може скористатися і нечистий на руку бізнес, який також буде отримувати якісь компенсації. Тобто, потрібне впровадження аудиту і перевірки, що буде створювати додаткове навантаження на адміністративну систему країни. З огляду на слабкість наших урядових інститутів, навряд чи такий розподіл коштів буде достатньо ефективним.
Чи існують якісь методи вирішення цієї проблеми?
Єгор Киян: Перш за все, слід розібратися зі ще однією проблемою. Останнім часом в Україні відчувається глибока прірва між владою з одного боку, і населенням та бізнесом – з іншого. Вони просто не «чують» одне одного.
«Ми бачимо регулярні протести підприємців під Верховною Радою і рестораторів біля Кабміну. Це свідчить про те, що інколи для допомоги в розвитку бізнесу, не обов’язково треба виділяти якісь кошти чи давати кредити. Слід просто зробити політику уряду передбачуваною – наприклад, не запроваджувати карантин вихідного дня за три дні до його початку, що ставить бізнес у глухий кут і перекреслює його прибуткові перспективи. Кабмін не повинен запроваджувати «червону» зону в масштабах усієї України, що також шкодить бізнесу і людям. Політика влади покращиться, коли вона буде не «закручувати», а навпаки, «відкручувати» «гайки»»
аналітик з економічних питань МЦПДВ інших країнах держава спрощує умови для ведення і розвитку бізнесу – послаблює методи контролю, відтерміновує подачу звітності і т.і. Інколи такі заходи можуть дати більший поштовх для розвитку, ніж порожнє вливання коштів, витрати і програми. Для цього державі зовсім не обов’язково витрачати якісь великі кошти.
На жаль, в Україні сьогодні ми бачимо, що влада існує окремо, а бізнес – окремо. Провал депутатами відтермінування запровадження касових апаратів (РРО) для ФОПів – яскраве тому свідчення.
Нещодавно Організація Об’єднаних Націй заявила, що через коронакризу велика частина населення світу може опинитися на межі голоду. Чи загрожує ця проблема Україні з огляду на всі нинішні кризові явища?
Єгор Киян: Хочеться сподіватися, що ні, але не буду повністю заперечувати такий песимістичний сценарій. Нагадаю, що ООН стоїть на трьох умовних «стовпах» - економічному, екологічному і соціальному векторах. Розвинуті країни світу вкладають дуже багато коштів в економічний та соціальний вектори. На жаль, в Україні ми не бачимо інвестування навіть у соціальний сектор – він чомусь не є пріоритетним для нашої влади. Про екологію я вже мовчу.
«Знову ж таки, уряд виділяє колосальні кошти на будівництво доріг, а субвенція на освіту в бюджеті-2021 зменшена на 13 мільярдів гривень. Хіба нам не потрібні освічені люди? Далі, в нас будуються дороги, але при цьому медична субвенція становить 2,7% ВВП замість обіцяних 5%. Тобто в Україні дуже потужно «просідає» соціальний вектор. Тому ООН, м’яко кажучи, натякає, що державам, які розвиваються, слід більше звертати увагу саме на проблеми соціальної сфери. Безперечно, економічний вектор у вигляді розвитку інфраструктури і доріг важливий, його не слід відкидати. Але таке нехтування станом соціального сектору призведе до того, що в країні або почнеться голод, або масштабні акції протесту»
аналітик з економічних питань МЦПДКабінету міністрів слід переглянути пріоритети розвитку держави і намагатися максимально підтримувати діалог з населенням, суспільством та бізнесом. І не забувати, що саме вони можуть стати драйвером розвитку економіки в майбутньому. Деякі країни обрали цю стратегію і відчули усі її переваги – ті кошти, які уряди витратили на соціальну сферу разом з конструктивним діалогом, з лихвою «відбилися» у майбутньому.
Наскільки уряд готовий до емісії гривні, аби знайти кошти для подібних соціальних виплат і програм допомоги бізнесу? Які наслідки для економіки матиме увімкнення «друкарського верстата»?
Єгор Киян: Це також дуже актуальна проблема. Замість того, аби підвищувати ефективність всередині держави, вести діалог про реструктуризацію, який очевидно буде дуже складним, багато хто у владі переконаний, що простіше увімкнути «верстат» і надрукувати потрібну суму коштів.
Я не проти емісії, як механізму. Все залежить від обсягів. Якщо Нацбанк надрукує близько 100 мільярдів гривень, це не нанесе критичної шкоди економіці країни. А от 300 мільярдів гривень, матимуть дуже негативні наслідки. Усе залежить від того, скільки коштів буде надруковано.
Не менш вирішальним буде і те, як саме ці кошти будуть розподілятися. Прямолінійне вливання коштів в економіку, ні до чого доброго не призведе – це буде лише стимулювати споживчий попит і підвищить ризик інфляції. Населення відчує це у вигляді підвищення тарифів і цін на товари, нічого доброго з цього не вийде.
Водночас, можна організувати редистрибуцію коштів через банківську систему, яка виконає роль своєрідного «фільтру». Таким чином гроші будуть скеровуватися на відповідні проекти, а пізніше – генеруватимуть додаткову вартість. Ці кошти пізніше будуть генерувати нові кошти і таким чином інфляція розганятися не буде.
І третій варіант – емісія коштів під конкретну урядову програму. Наприклад, створюють якусь програму, яка створює додаткові робочі місця і друкують під неї необхідну кількість грошей. У такому разі негативний ефект від емісії також буде мінімальним.
«Водночас, реалізації такої ініціативі заважає колосальний брак ідей та програм. Нагадаю, що у нас навіть не затвердили програму уряду і не затвердили програму дій уряду під час коронакризи. Хоча це обов’язково слід було зробити, аби додати впевненості і передбачуваності населенню. В Україні сьогодні повністю відсутні гарні та всеоб’ємні програми. Плюс, як я вже казав, бізнес і населення перебувають окремо від влади й уряду. Останні тільки і намагаються «закрутити гайки», що ні до чого гарного не призведе»
аналітик з економічних питань МЦПДТому, на жаль, про третій сценарій думати не слід. Усе може звестися або до першого сценарію прямого вливання емісійних коштів в економіку, або до розподілу через банківську систему. Хоча і останній варіант має «слабинку» - якщо політика уряду буде непередбачуваною, бізнес навряд чи буде ризикувати звертатися до банківських установ. Таким чином, Кабмін може нашкодити не лише бізнесу, а і банківській системі та лише погіршити ситуацію.
