Спроба вбивства або «привіт» для Зеленського: які версії обстрілу машини Шефіра озвучені
22 вересня на під’їзді до Новообухівської траси була обстріляна машина помічника і близького друга президента Зеленського Сергія Шефіра. Сам помічник – не постраждав. Поранення в ногу отримав його водій. Чоловіка прооперували, його життю нічого не загрожує, кажуть медики.
Як і буває в подібних інцидентах, у цій історії багато невідомих. У слідства, у президента і самого Шефіра – свої версії події. Що відомо на сьогоднішній момент і як ситуацію розуміють експерти – розповідаємо детально у спецтемі.
Версії слідства
Поліція кваліфікує подію як «замах на вбивство двох і більше осіб», за статтею 15 та статтею 115 (ч.2) Кримінального кодексу України, розслідуючи справу спільно з СБУ. Про самих нападників поки нічого не відомо.
Встановлено, що вранці 22 вересня Сергій Шефір виїжджав з водієм зі свого будинку в елітному селищі Іванковичі Київської області. На шляху до Новообухівської траси, де дорога проходить через лісосмугу, немає камер і слабкий мобільний зв’язок, на машину друга президента напали, випустивши близько 18 пострілів, 10 з яких потрапили в машину. За офіційною версією, було використано автоматичну зброю калібру 7,62.
Як вважає міністр МВС Денис Монастирський, метою обстрілу саме сторони водія було бажання злочинців зупинити машину. Відомо, що водій зміг проїхати близько 5 км після поранення. Це, на думку Монастирського, послужило тому, що кінцева мета зловмисників не була досягнута.
«Метою пострілів, які зафіксовані, було, в тому числі, зупинка автомобіля. Якби зупинився автомобіль через 50 або 100 метрів, то наслідки були б однозначно трагічними»
Поліція розглядає кілька мотивів злочину:
- Реакція на державну діяльність Сергія Шефіра;
- Спосіб тиску на президента і його оточення;
- Дестабілізація всередині України, в тому числі за участю іноземних спецслужб.
Сам Шефір заявив, що останнім часом більше працює над проектами «Квартал 95» – саме до призначення на пост помічника Зеленського на громадських засадах він займався постановками шоу студії. Сам він дотримується версії про залякування влади.
Така ж думка зустрічається і серед силовиків. Хоча міністр Монастирський висловив точку зору, що мета злочину – «саме вбити», а не просто налякати чиновника з близького оточення президента.
Як пише Українська правда, в оточенні Володимира Зеленського стверджують, що Сергій Шефір не займався ніякими скандальними питаннями, і ні до, ні після обстрілу на його адресу не надходило ніяких погроз.
У Кремлі, ще до оголошення офіційних версій від слідства, заявили, що не причетні до цього замаху.
Президент України пообіцяв жорстку відповідь на подібний «привіт» для влади і пов’язав злочин з деолігархізацією.
Що кажуть експерти
Однозначної думки щодо інциденту серед експертів немає. Опозиційні до влади публічні особи кажуть про конфлікт в команді президента, що і могло спровокувати «розборки» на дорозі. Сергій Шефір цю версію не підтримує, наполягаючи, що у команді Зеленського все в порядку.
У ЗМІ пишуть про те, що реального впливу на рішення президента Шефір не мав завдяки зусиллям Андрія Єрмака, тому «усувати» його таким способом не було необхідності.
Журналіст і військовий оглядач Юрій Бутусов дотримується версії про залякування глави держави:
«Стрілянина велася з ближньої дистанції. Стрілець не зустрів опору, машина незабаром зупинилася. Однак він не зблизився, і не переслідував машину, не добив всіх у машині, і навіть не достріляв по цілі увесь магазин. Тобто, завдання проконтролювати вбивство Шефіра у нього не було. Висновок: Судячи з виконання, психологічне залякування було важливішим, ніж ліквідація Шефіра»
Бутусов припускає, що інцидент може бути пов’язаний з деолігархізацією:
«Зрозуміло, перш за все можна залякати самого Шефіра. Але одночасно – президента Зеленського. Офіс президента. Партію і фракцію президента. Це могли зробити для того, щоб відстрочити ухвалення якогось закону, наприклад, як варіант, закону проти олігархів, а можливо і навпаки – щоб прискорити його прийняття»
Подібну думку висловив політолог Володимир Фесенко:
«Швидше за все, головна мета замаху на Шефіра – це попередження Президенту Зеленському, і спроба залякати і самого Президента і його найближче оточення, в тому числі і в контексті політики деолігархізації. Тому цілком можливо, що Шефір лише символічний об’єкт замаху, головне попередження направляється самому Президенту Зеленському»
Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков, навпаки, вважає, що пов’язувати злочин з деолігархізацією – передчасно:
«Я б не пов’язував це з боротьбою з олігархами. Це злочин – і тут все одно, хто його скоїв: багата людина, бідна людина чи якісь злочинні елементи… Знаєте, у нас деякі колеги завчасно намагаються розвішувати якісь ярлики. Це дуже погана тенденція, і точно її застосовувати не варто. А те, що це можна розцінювати як тиск на Офіс президента, на президента або безпосередньо на Сергія Нахмановича – точно»
Версію з російським слідом атаки підтримує інвестиційний банкір Сергій Фурса. На його думку, саме Кремль і зацікавлений в подібних дестабілізаціях:
«Можна повірити в те, що це росіяни. Просто тому, що росіяни люблять вносити сум’яття в суспільство. Люблять підпалювати багаття. А обстріл машини одного з топ-3 чиновників країни, а Шефір де-факто таким був ще влітку, дуже добре підігріває обстановку. Як і може налякати президента. Який росіянам потрібен наляканий, а не впевнений в собі. Одне можна сказати: головне тут не те, хто міг таке зробити, а хто б наважився піти на такий крок. Це точно не був Моссад…»
У мережі можна зустріти і різні конспірологічні версії того, що сталося. Волонтер Серж Марко в своєму блозі описує певну «акуратність» щодо стрілянини по машині Шефіра на основі аналізу точок попадання куль. Блогер порівнює цей напад з іншими злочинами, де метою злочинців було саме усунути жертву:
«Або стріляв неймовірний криворукий ідіот. Або стріляв хороший профі саме туди, куди було задумано. Я особисто за другий варіант. Треба ж продемонструвати народу, що ми боремося з олігархами і нам прилетіло за антиолігархічний пшик… тобто закон. Я не стверджую, що напад – фейк. Але первинно, на перший погляд, те, що продемонстровано в ЗМІ, дуже схоже на постановку»
Багато експертів подібні теорії не підтримують. Журналістка Зоя Казанжи передбачає, що метою замовників злочину було не залякування, а створення «стимулу» для президента приймати рішення під дією емоцій:
«В інсценування не вірю, в «залякування» і так переляканого теж не вірю. А ось у спонукання до певних дій – вірю охоче»
Після нападу Володимир Зеленський зробив публічну заяву, в якій пов’язав обстріл машини свого друга з боротьбою проти олігархів. Перебуваючи в цей час у США на Генасамблеї ООН, президент публічно заявив, що злочин проти Шефіра – це «ціна за реформи» в Україні.
Як неодноразово писала преса, саме Шефір відповідав у команді Зеленського за спілкування з великим бізнесом. І журналісти-розслідувачі «ловили» помічника президента на контактах з олігархами – з Ігорем Коломойським, Ринатом Ахметовим, Григорієм Суркісом.
Джерела Української правди пов’язують Шефіра з двома великими підприємствами України – Одеським припортовим заводом і Енергоатомом.
«Одеський завод в останні роки працював за давальницькою схемою з маловідомою компанією «АгроГазТрейдінг». Остання, без відповідного досвіду, з мінімальним статутним фондом і десятком співробітників у штаті в січні минулого року примудрилася «виграти» конкуренцію у таких компаній як Socar, OKKO, Maddox і «Укрнафтобуріння» Ігоря Коломойського і Віталія Хомутинника. За даними співрозмовників Української правди на газовому ринку, своїм успіхом маловідомий трейдер зобов’язаний саме першому помічникові Зеленського. Прізвище Шефіра співрозмовники УП називали і в контексті впливу на головного оператора атомних електростанцій – Енергоатом»
***
На поточний момент версій замаху – безліч і за повідомленнями в ЗМІ, у команді президента насправді не розуміють, що сталося і кому це може бути потрібно. Зрозумілим є одне, що для президента Зеленського це потужний особистий виклик, так як питання стоїть про його близького друга. У зв’язку з чим варто очікувати ретельного розслідування і «закручування гайок» в певних сферах.
Інцидент, який викликав величезний суспільний резонанс, ставить питання перед суспільством трохи інакше (якщо відразу відкинути версії про інсценування) – чи може влада в достатній мірі захистити звичайних людей, журналістів, опозиціонерів і активістів, якщо мішенню стають близькі соратники глави держави?
Додати коментар