Останні роки країна-агресор активно вводить в експлуатацію газопроводи в обхід України, які за сумарною потужністю здатні повністю замінити українську газотранспортну систему у майбутньому.
Завдяки транзиту газу Україна отримує близько 3 млрд дол. щорічно, тож у разі його припинення це обумовлює ризики прямих втрат (валютні надходження від транзиту), так і непрямих (ризики забезпечення власних потреб України газом, вплив на суміжні сектори).
У 2019 році дія десятирічної угоди між Україною та РФ щодо транзиту газу закінчується. Перемовини щодо укладення нового контракту тривають, проте визначеності ні щодо строків, ні обсягів транзиту наразі немає.
Стан та розвиток ГТС
Проблема має двадцятирічну історію, адже з 1999 року РФ активно почала будувати обхідні трубопроводи.
На сьогодні діють та добудовуються шість таких газопроводів із сумарною проєктною потужністю близько 200 млрд м куб на рік (рисунок 1).
Рисунок 1 - Транзит російського газу основними трубопроводами, млрд м³
Джерело: НБУ, Укртрансгаз, app.rawgraphs.io.
Три із шести обхідних газопроводів, із сукупною проєктною потужністю 113 млрд м куб на рік уже працюють: Блакитний потік (уведений в експлуатацію у 2002 році), Ямал-Європа (уведений в експлуатацію на повну потужність у 2006 році) та Північний потік-1 (уведений в експлуатацію на повну потужність у 2012 році).
Як наслідок, транзит газу через Україну у 2013 році знизився до 84 млрд м куб зі 136 млрд м куб у 2005 році (на 40%).
Та варто зазначити, попри скорочення обсягів транзиту Україна залишається найбільшим транзитером російського природного газу (40% експорту газу з РФ до Європи). Однак з початку 2020 року очікується введення в дію першої гілки Турецького потоку (потужність 16 млрд м куб). Добудова та введена в експлуатацію Північного потоку-2 (потужність 55 млрд м куб) та другої гілки Турецького потоку (потужність 16 млрд м куб) затягуються через певні складнощі, але очікується у другому півріччі 2020 та 2021 років відповідно.
Нагадаємо, останню перешкоду на шляху Nord Stream 2 подолано — данський уряд дав добро на прокладку російського газопроводу. «Північний потік-2» дозволили будувати через континентальний шельф на південний схід від острова Борнхольм у Балтійському морі.
Нагадаємо, Україна отримувала близько 3 млрд дол. надходжень від транзиту газу (або близько 20% експорту послуг), адже пропускна здатність вітчизняної газотранспортної системи на вході становить 302 млрд. м куб (рисунок 2).
Рисунок 2 - Обсяги та прогноз транзиту газу через українську газотранспортну систему, млрд м куб
Джерело: НБУ, Укртрансгаз
Потужність української газотранспортної системи (ГТС) на вході становить 302 млрд. м куб, з яких 21 млрд м куб з боку ЄС, а на виході – 180 млрд. м куб на рік, у тому числі 146 млрд м куб до країн Європи. Оскільки РФ порушила умови договору і транзитувала менші обсяги газу, НАК «Нафтогаз» звернувся до Стокгольмського арбітражу і виграв справу. Результатом стало зобов’язання ПАТ «Газпрому» сплатити НАК «Нафтогазу» $2,56 млрд й право купувати газ за ринковою ціною.
Наразі транзит газу відбувається в рамках підписаної у 2009 році угоди між Україною та РФ, термін дії якої закінчується у 2019 році. Згідно з угодою ПАТ «Газпром» зобов’язувався транспортувати не менше 110 млрд м куб газу щорічно, однак фактичний обсяг транзиту становив близько 90 млрд м куб на рік.
Наразі тривають переговори щодо нового контракту на транзит газу між Україною та РФ із залученням європейської сторони. З огляду на зазначені складнощі з добудовою Блакитного потоку-2 та Турецького потоку та значні обсяги постачання природного газу до Європи (близько 200 млрд м куб на рік) у 2020 році РФ не зможе повністю відмовитися від української ГТС.
За базовим сценарієм у 2020 році транзит знизиться до 50 млрд м куб (за поточних тарифів еквівалентно 1,5 млрд дол. США експортних надходжень).
Економічні наслідки: втрати та можливості
З уведенням в експлуатацію Турецького потоку у 2021 році Росія потенційно здатна повністю замістити наявними обхідними газопроводами необхідні обсяги постачання свого газу до Європи. Однак, з огляду на очікуване укладання нового контракту на постачання газу між Україною та РФ, та наявність обмежень на використання ПАТ «Газпромом» газопроводу OPAL у повному обсязі та досвід роботи Північного потоку-1 припускається, що транзит російського газу збережеться, проте скоротиться до 30 млрд м куб.
Відтак, слідуючи умовам базового сценарію, прямі втрати економіки України від скорочення транзиту російського газу оцінюються у 0,6% ВВП у 2020 році, а у 2021 році досягнуть 0,9% ВВП (у порівнянні з обсягами транзиту на рівні 2019 року).
Істотним ризиком за такого сценарію буде нерівномірний розподіл транзиту газу протягом року – практично річний обсяг транзиту може припадати на один-два місяці за рік, що значно ускладнює підтримку функціонування ГТС.
В НБУ розглядаються два альтернативних сценарії. – оптимістичний та песимістичний.
Оптимістичний сценарій передбачає як підписання довгострокового контракту на транзит газу територією України, так і більш повільні темпи виходу на проєктну потужність нових обхідних газопроводів, що збільшить завантаження української ГТС.
Згідно з оптимістичним сценарієм у 2020 році транзит знизиться лише до 80 млрд м куб, а у 2021 році – до 50 млрд м куб. Як наслідок, прямі втрати від зниження транзиту становитимуть 0,2% ВВП у 2020 році та 0,6% ВВП у 2021 році.
Песимістичний сценарій ґрунтується на припущеннях швидкого введення в дію обхідних газопроводів та максимального їх завантаження вже у 2021 році.
За таких умов транзит українською ГТС у наступному році скоротиться до близько 40 млрд м куб, а з 2021 року – може повністю припинитися. Крім прямих втрат від припинення транзиту (до 1,5% ВВП у 2021 році).
В підсумку варто зазначити, окрім втрат надходження в розмірі 3 млрд дол., проблема фінансового навантаження з підтримки функціонування ГТС практично повністю вирішуватиметься коштом внутрішнього споживача, що призведе до подорожчання послуг з постачання газу для промисловості та пересічних споживачів.
