Оптимізація бізнес-діяльності на платформах дистанційних сервісів та віддаленої роботи активно розвивалося задовго до пандемії COVID-19. Проте питання організації дистанційної роботи набуло суттєвої ваги в умовах жорстких карантинних заходів.
В умовах запроваджених локдаунів у розвинених країнах значна частина працівників почала працювати з дому, зумовивши стрімкі процеси переходу на фріланс. Дослідження Upwork показало, що понад третину американських співробітників-фрілансерів під час пандемії Covid-19 зробили внесок в економіку США в розмірі $1,2 трильйона, повідомляє CNBC.
Ситуація з можливістю віддаленої роботи в Україні була не особливо відрізняється від інших країн. Про це йдеться у повідомленні НБУ. Зокрема, галузі сектору послуг, такі як ІТ або фінансові установи, доволі швидко зуміли адаптуватися до умов дистанційної роботи частини працівників. Натомість транспорт або сільське господарство не здатні цього зробити через особливості технологічних процесів. Водночас служби кур’єрської доставки за час карантинних обмежень навіть наростили чисельність працюючих, які не можуть працювати віддалено.
Згідно з дослідженням, в НБУ припускають, що теоретичний максимум тих, хто може працювати віддалено в Україні становить близько 20%.
Ми вирішили висвітлити надзвичайно актуальну проблему щодо можливостей організації дистанційної роботи в України.
Розвиток дистанційної зайнятості до пандемії COVID-19
Задовго до коронакризи світовою тенденцією зайнятості спостерігався поступ дистанційних послуг. Особливо в розвинених країнах відбувалося поступове зростання частки тих, хто працював віддалено. Так, згідно з US Census з початку нового століття до 2019 року кількість американців, що обрали дистанційний спосіб роботи зросла з 3.3% до 5.7% від зайнятих. Низка досліджень вказувала на переваги дистанційної роботи як з позиції оцінки підвищення продуктивності, так і зменшення витрат.
Робота колцентру туристичної компанії, на основі якої проведено дослідження показало приріст кількості успішних дзвінків (тобто таких, які завершилися замовленням послуг) на 13.5% у працівників, які почали працювати з дому, тобто практично додатковий робочий день на тиждень.
Від загального зростання 2/3 є наслідком збільшення кількості відпрацьованих хвилин (менше перерв і лікарняних), 1/3 – збільшення кількості дзвінків за хвилину (імовірно через спокійніше робоче середовище). Варто зазначити, початковою метою було не збільшення продуктивності, а зменшення витрат на облаштування офісу (цей ефект також мав місце).
Проблеми віддаленої зайнятості в умовах пандемії COVID-19
Проведені дослідження за підсумками 2020 року актуалізують розв’язання проблемних питань щодо роботи з дому, починаючи від коректної виплати допомоги по безробіттю до безпеки та якості робочого місця поза офісом.
Дані дослідження, проведеного в Італії, свідчать про тенденцію до підвищення заробітних плат унаслідок більш продуктивної роботи з дому. Проте розподіл переваг відбувся нерівномірно - насамперед їх отримують чоловіки, особи старшого віку, з вищою освітою та високооплачуваною роботою.
Відтак поширення практики дистанційної роботи може призвести до зростання нерівності в суспільстві. Результати іншого дослідження, привели до висновків аналітиків, що варто розглядати питання не лише через призму ефективності, а й організації праці. Тобто, важливо не де працювати ефективніше – вдома чи в офісі, а який розподіл роботи між двома чи більше місцями є більш прийнятним для усіх сторін – як працівників, так і роботодавців.
Карантинні обмеження в різних країнах істотно підвищили кількість працюючих віддалено, принаймні тимчасово. На піку першої хвилі пандемії, в США 51% опитаних Gallup зазначили, що вони працюють з дистанційно. Станом на вересень 2020 року показник в США знизився до 33%, однак залишається значно вищим докризового рівня.
Інші країни, за якими доступні статистичні дані, теж продемонстрували різке зростання кількості тих, хто працює віддалено.
Попри розвиток технологій, які обумовлюють можливості дистанційної зайнятості, сучасна економіка все ще потребує значної кількості людей, які працюватимуть на робочому місці. Зокрема, дослідження McKinsey Global Institute засвідчило, що в усіх досліджених економіках щонайменше половину робочих місць наразі не можливо замінити повною або частковою віддаленою роботою (рис. 1).
Рисунок 1 - Оцінка робочого часу, який може бути переорієнтований на віддалену роботу за секторами в США, %
Джерело: McKinsey Global Institute, НБУ.
Варто зазначити, частина робіт потребує спецобладнання, наприклад, верстати або рентген-кабінети тощо. Інші роботи потребують безпосереднього контакту або функціональні обов’язки обумовлені певним місцем, наприклад, охорона кордону.
Широкі можливості для дистанційної зайнятості сконцентровані у кількох видах економічної діяльності. Йдеться про зайнятість фахівців з особливими компетенціями, професійними навичками та рівнем освіти, наприклад у сфері ІТ.
Більша вага с/г виробництва та промисловості в країнах, ринки яких розвиваються (сектор послуг менший ніж у розвинених економіках), аналогічно, як і робоча сила з меншими рівнем компетенцій означає, що можливостей для віддаленої роботи в цих країнах значно менше.
Існує низка робіт, які можливо виконувати дистанційно, проте традиційно ефективнішим вважається їхнє виконання у спеціалізованому місці. Наприклад, медогляд пацієнтів та прийом у лікаря ще з 1950-х років в окремих регіонах Австралії проводився за допомогою радіо через значну розпорошеність поселень. В інших розвинених країнах така технічна можливість була, проте не вважалася доцільною.
Дистанційна зайнятість в Україні
Під час пандемії COVID-19 в Україні сімейні лікарі також консультували за телефоном або з використанням месенджерів (через інтернет). В Україні було створено навіть консультаційний центр дистанційного сервісу, що не лише дозволяло прискорити інформаційний обмін, але й зменшувало ризики інфікування. Напевно, що така практика консультування, яка показала ефективність, збережеться й надалі.
Згідно з дослідженням, підготовленого громадською організацією «Центр прикладних досліджень» у співпраці з «Економічною правдою» за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, галузі сектору послуг, такі як ІТ або фінансові установи, порівняно швидко змогли перевести на дистанційну роботу частину співробітників. Натомість сектор транспортних послуг або сектор с/г виробництва не мали змоги цього зробити через специфіку технологічних процесів, а кур’єрські служби доставки під час карантину навіть наростили кількість працівників, які не можуть працювати віддалено.
Результати опитування, проведені в рамках дослідження КШЕ, засвідчили, що у квітні 2020 року 40.4% респондентів працювали вдома неповний або повний робочий день, а 24.8% не працювали, бо не мали роботи або взяли оплачувану чи неоплачену відпустки.
Більшу ймовірність працювати віддалено мали респонденти у сфері освіти та досліджень. Освіта та висока позиція в управлінській ієрархії збільшують імовірність того, що людина працювала вдома. Dingel and Neiman (2020) з'ясували, що теоретичний максимум тих, хто може працювати віддалено, для економік з високими доходами становить 38%, для країн з низькими доходами – лише 13%.
Деякі дослідження використовують ці дані як основу для більш точних оцінок, наприклад, із врахуванням доступу до інтернету (важливого для більшості віддалених робіт). У переліку досліджених країн немає України, зазначають в НБУ, проте, якщо припустити лінійну залежність між часткою людей, що можуть працювати з дому, і ВВП країни за ПКС, то в Україні ця частка становитиме близько 20% (рисунок 2).
Рисунок 2 - Залежність між часткою людей, які можуть працювати з дому і ВВП країни за ПКС
Джерело: НБУ.
Звіт світового економічного форуму Майбутнє Роботи 2020 розділяє працівників під час та після пандемії на три основні категорії: «Незамінні працівники», які мають продовжувати працювати на своїх робочих місцях. Це зокрема кур’єри, доглядачі та медичні працівники, працівники харчових магазинів, сільського господарства та виробники медичних товарів; «віддалені працівники», які можуть працювати віддалено і, ймовірно, зберегли свою роботу під час пандемії. Це, зокрема, деякі ІТ спеціалісти, працівники фінансового сектору; «надлишкові працівники», які втратили роботу під час пандемії та потенційно в майбутньому, і які передусім працювали в секторах, які найбільше постраждали від пандемії – ресторанно-готельний бізнес, роздрібна торгівля, сфера послуг, а також подорожі та туризм.
Наявний тренд на роботизацію також істотно вплине на ринок зайнятості в майбутньому. З одного боку, роботизація може призвести до скорочення 85 млн робочих місць у світі. Наприклад, очікується, що вантажні автоперевезення здійснюватимуться безпілотними вантажівками, що призведе лише в США до звільнення 1.8 млн водіїв. Низькооплачувана робота на кшталт приготування фаст-фуду також може бути роботизована.
В підсумку варто зазначити, що згідно з оцінками Міжнародного валютного фонду, роботизація також призведе й до створення 97 млн нових робочих місць у 2020-2025 роках. Збільшиться попит на спеціалістів у сфері зеленої енергетики, штучного інтелекту, захисту інформації тощо. Цей процес торкнеться не лише розвинених економік, а й таких країн, як Україна. Відтак надважливим завданням ринку освітніх послуг вже зараз є надання пропозиції щодо здобуття навичок, на які буде попит на ринку праці в наступні роки.
Нагадаємо, технологія дронів в майбутньому зробить революцію в системах доставки і знизить недоліки та вартість життя віддалених від найбільших міст і селищ регіонів. Технологія безпілотних літальних апаратів в поєднанні з автоматизацією також знайде застосування в сільському господарстві, де методи, що застосовуються в багатьох слаборозвинених сільських районах по всьому світу, можуть отримати максимальну вигоду від підвищення продуктивності. Повсюдне поширення віддаленої роботи призведе до географічного перерозподілу робочої сили: людям в пошуках заробітку більше не потрібно буде приїжджати до великих міст. Внаслідок цього ціни на офісну нерухомість почнуть різко падати — одночасно знизиться необхідність в магазинах й ресторанах, які раніше обслуговували офісних працівників.
