Світову економіку потрясла пандемія, спричинивши штучну економічну кризу, яка навіть увійшла у новітню історію терміном «коронакриза».
Наразі збитки для глобальної економіки від коронакризи, яка спричинила найгіршу з часів Великої депресії рецесію, сягає понад 11 трлн. дол., проте криза продовжується, що може коштувати світу 28 трлн доларів упродовж наступних п’яти років. Про це заявила директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва.
Ми вирішили висвітлити ключові проблеми, обумовлені поточною кризою, та кроки, рекомендовані МВФ на шляху всеохоплюючого відновлення.
Антикризова податково-бюджетна політика. Бюджетний дефіцит
Пандемія COVID-19 і пов'язані з нею заходи самоізоляції підштовхнули до застосування безпрецедентних бюджетних заходів, обсяг яких станом на 11 вересня 2020 року становить 11,7 трлн дол. США, або близько 12% світового ВВП.
Понад 50% цих бюджетних заходів виражалося в додаткових витратах або втрачених доходах, у тому числі – тимчасовому зниженні податків, а друга частина — в підтримці ліквідності, включаючи кредити та позики, гарантії та вливання капіталу з боку державного сектора.
Рішучі заходи органів влади врятували життя, надали підтримку вразливим верствам населення й бізнесу, а також пом'якшили вплив на економічну активність. Однак наслідки кризи для державних фінансів в поєднанні з втратою в доходах від скорочення обсягу виробництва були величезними.
У 2020 році дефіцити держбюджетів прогнозовано збільшаться в середньому на 9% ВВП, а рівень державного боргу в глобальних масштабах й, згідно з прогнозами, наблизиться до рекордно високого рівня - 100% ВВП.
Відповідно до базового припущення прогнозу, який базується на здоровому відновленні економічної активності та стабільно низьких процентних ставках, очікується, що коефіцієнт державного боргу у світовому масштабі в середньому стабілізується у 2021 році, за винятком Китаю і США. При цьому необхідно докладати більше зусиль для розв'язання проблеми зростання рівня бідності, безробіття і нерівності, а також для підтримки відновлення економіки.
Пандемія та зміна ідеології бюджетної політики
Попри те, що відповідні заходи податково-бюджетної політики в усьому світі мають безпрецедентний характер, ця пандемія окреслила суттєві відмінності щодо здатності країн фінансувати екстрені витрати на захист свого населення. Почасти ця здатність визначається бюджетними можливостями країн, а також рівнем боргу державного та приватного сектора напередодні кризи.
У багатьох країнах з розвиненою економікою і деяких країнах з ринком, що формується, масштабне надання ліквідності та купівлі активів центральними банками забезпечили бюджетну експансію.
Однак у багатьох країнах з ринком, що формується, і особливо в країнах, що розвиваються з низькими доходами, половина яких схильна до високого ризику розвитку критичної боргової ситуації або знаходиться в критичній борговій ситуації, обмеження фінансування виявилося стримуючим фактором. Потреби у фінансуванні для надання офіційної підтримки щодо пом'якшення таких обмежень виявилися непомірно високими.
Нагадаємо, пандемія COVID-19 підштовхнула рівні боргу до нових висот. У порівнянні з кінцем 2019 року прогнозується підвищення середніх коефіцієнтів заборгованості на 20% ВВП в країнах з розвиненою економікою, 10% ВВП – в країнах з ринками, що формуються, і приблизно на 7% – в країнах з низькими доходами, прогнозують в МВФ. Відтак міжнародна архітектура боргу потребує негайного реформування.
З огляду на прогнозоване зниження доходів на душу населення, 100-110 млн осіб у всьому світі можуть виявитися в умовах крайньої бідності, таким чином, тенденція до скорочення її рівня, що зберігалася кілька десятиліть, змінює напрямок руху. Очікується, що додаткова соціальна допомога – пряма підтримка бідних і пом'якшення рецесії – спричинить помірний вплив, що свідчить про обмеженість підтримки й обмеження, пов'язані з виробничими потужностями, в деяких країнах, таким чином, зростання рівня бідності охопить 80-90 млн осіб.
Пріоритети бюджетної політики в умовах коронакризи
В умовах обмежених бюджетних можливостей країнам необхідно проводити оцінку переваг, витрат і ризиків заходів підтримки. Перші висновки указують на те, що заходи у сфері охорони здоров'я, які дозволили швидко стримати поширення захворювання, також забезпечили більш раннє і безпечне зняття обмежувальних заходів, відновлення впевненості та пожвавлення економіки, що дозволило знизити загальні соціальні та бюджетні витрати. Адресні грошові трансферти мали життєво важливе значення для бідних, які витрачали їх на товари першої необхідності. Аналогічним чином, допомоги з безробіття підтримали належний рівень споживання людей, які втратили роботу.
Нагадаємо, нещодавно оприлюднені дослідження МВФ показали, що досягти балансу в охороні здоров’я, запобігаючи при цьому затяжному спаду в економіці, можливо. Заходи самоізоляції пов’язані з короткостроковими витратами, можуть забезпечити швидше відновлення економіки, оскільки знижують рівень захворюваності й, отже, масштаби добровільного соціального дистанціювання.
Вкрай важливо забезпечити повну прозорість, належне врядування та облік витрат за всіма бюджетними заходами, особливо з огляду на їх розмір, винятковий характер і швидкість розгортання, наголошують у Фонді.
Нагадаємо, криза COVID-19 загострює увагу МВФ на питаннях державного управління в найближчі роки через руйнівні економічні наслідки, збитки домогосподарств та бізнесу. Навіть в часи економічного піднесення країни не можуть дозволити собі витрачати цінні ресурси, а ще менше — в часи кризи та посткризовий період. В МВФ наголошують: якщо колись уряди шукали вдалий час з проведення реформ для боротьби з корупцією, то такий час настав.
Постпандемічна податково-бюджетна політика
Заходи, які вживаються окремими країнами, включаючи грамотні, обґрунтовані та локалізовані заходи стримування, є життєво важливими для подолання кризи у сфері охорони здоров'я. Високий рівень заощаджень домашніх господарств на непередбачені витрати й обмежений розмір приватних інвестицій в умовах невизначеності вказують на те, що процентні ставки в країнах з розвиненою економікою і деяких країнах з ринком, що формується, будуть зберігатися на низькому рівні протягом тривалого часу.
Ці фактори розкривають можливості та обґрунтування того, що податково-бюджетна політика повинна залишатися важливим і потужним інструментом підтримки відновлення економіки.
Іншим країнам з ринком, що формується, і країнам, що розвиваються з низькими доходами, які стикаються з посиленням обмежень фінансування, необхідно буде переглянути пріоритети на рівні витрат й домагатися більшого з обмеженими ресурсами шляхом підвищення ефективності, а також їм буде потрібна подальша офіційна фінансова підтримка й полегшення тягаря заборгованості.
Директивні органи потребують набору гнучких бюджетних інструментів, щоб впоратися з заходами самоізоляції й обережним відновленням економічної активності, а також забезпечити структурний перехід до нової постпандемічної економіки.
У гострій фазі спалаху захворювання, коли повсюдно застосовуються заходи самоізоляції, податково-бюджетна політика повинна бути спрямована на те, щоб будь-якими способами врятувати життя людей та засоби до існування. У міру того, як заходи самоізоляції пом'якшуються й набувають більш вибіркового характеру, органи держуправління повинні дбати про те, щоб надання допомоги не було згорнуто занадто швидко. Необхідно зберегти доопрацювання систем соціального захисту, що дозволяють їм забезпечувати охоплення, адресність і надання допомоги вразливим верствам населення. Коли ризики для здоров'я знизяться й стійке відновлення матиме передбачуваний характер, акцент заходів підтримки повинен зміститися з захисту трудових відносин співробітників і компаній в бік допомоги працівникам в пошуках нової роботи, допомоги життєздатним компаніям.
Заходи політики для нової постпандемічної економіки повинні бути зосереджені на розв’язанні проблем бідності та нерівності з метою забезпечення соціального спокою й стійкого зростання, а також на формуванні стійкості до майбутніх епідемій і інших потрясінь.
Варто зазначити, що зниження рівня викидів залишиться ключовим довгостроковим завданням після пандемії. Для його вирішення потрібні заходи зі збільшення плати за викиди вуглецю і залучення інвестицій в низьковуглецеві технології.
Інвестиції в відновлення економіки після пандемії
До епохи COVID-19 першочерговим завданням органів державного управління під час коронакризи було врегулювання надзвичайної ситуації в галузі охорони здоров'я і надання підтримки вразливим домашнім господарствам і компаніям. Наразі органам державного управління також необхідно підготувати країни до безпечного й успішного зняття обмежувальних заходів, розробити заходи політики зі створення робочих місць і стимулювання економічної активності, а також забезпечити перехід до більш стійкої, соціально-інтегрованої та екологічної економіки.
Витрати на цифрову інфраструктуру відіграватимуть важливу роль у підтримці соціального дистанціювання й скорочення цифрового розриву, який посилює нерівність у доступі до інформації, освіти та можливостей працевлаштування.
Ми розглядали роль державних інвестицій в стимулюванні такого відновлення економіки. До поточної кризи показник відношення державних інвестицій до ВВП вже знижувався. До переліку пріоритетних завдань належать розвиток забезпечених достатніми ресурсами та краще підготовлених систем охорони здоров'я, розширення цифрової інфраструктури, а також вжиття заходів щодо зміни клімату та охорони навколишнього середовища.
Емпіричні дослідження на базі 400 тис. компаній показують, що державні інвестиції можуть чинити потужний вплив на зростання ВВП та зайнятість в періоди суттєвої невизначеності, що є визначальною ознакою поточної кризи, відзначають в МВФ. Бюджетний мультиплікатор для країн з розвиненою економікою і країн з ринком, що формується, через два роки перевищить зростання державних інвестицій в цих країнах на 1% ВВП, безпосередньо забезпечить створення 7 млн робочих місць і від 20 млн до 33 млн робочих місць в цілому з урахуванням непрямих макроекономічних ефектів.
В підсумку варто зазначити, що залучення приватних інвестицій, особливо в галузях, які критично важливі для врегулювання кризи в сфері охорони здоров'я (зв'язок і транспорт) або відновлення економіки (будівництво та обробна промисловість), але воно повинно супроводжуватися додатковими заходами політики щодо вирішення проблеми високої частки запозичень і обмежень ліквідності, які відчувають приватні компанії. Нові інвестиції в охорону здоров'я, соціальне житло, цифровізацію і охорону навколишнього середовища створюватимуть умови для розвитку більш стійкої та соціально-інтегрованої економіки. Оскільки норма прибутку на інвестиції в процес адаптації до змін клімату часто становить понад 100%, офіційна допомога на цілі адаптації є ефективним використанням державних коштів.
