$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+9° Київ +15° Варшава +3° Вашингтон
Втрачені покоління: МВФ про бідність та економічні виклики COVID-19

Втрачені покоління: МВФ про бідність та економічні виклики COVID-19

28 Серпня 2020 14:35

Міжнародні інституції продовжують оцінювати наслідки впливу COVID-19 в глобальному масштабі, зокрема Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, та низка інших організацій. Узагальнюючи висновки аналітиків, варто наголосити, що попри пом’якшення більшістю країн карантинних заходів спрямованих на боротьбу з пандемією, економічні прогнози експертів указують на істотну невизначеністю, а ретроспективний аналіз засвідчує наявність структурних перекосів.  Якщо не допомогти країнам, що розвиваються, то вони ризикують втратити ціле десятиліття, зазначають в Міжнародному валютному фонді.

Ми вирішили висвітлити ключові аспекти звіту аналітиків МВФ, адже проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх розв’язання, є прямою аналогією подій в Україні та оптимальних економічних рішень в умовах COVID-19.

Особливості кризи COVID-19 в країнах, що розвиваються

Попри те, що потрясіння від кризи COVID-19 зазнав весь світ, країни, що розвиваються з низькими доходами є найбільш вразливими, зазначають в МВФ.

Саме ця категорія країн, істотно постраждали від зовнішніх шоків й відчули на собі серйозне скорочення ділової активності всередині країн через поширення коронавірусу й заходів соціальної самоізоляції з метою його стримування.

Водночас обмеженість ресурсів і слабкість інститутів обмежують можливості органів державного управління більшості цих країн надати адекватну підтримку своїй економіці.

У 2020 році зростання економіки в країнах, що розвиваються з низькими доходами, напевно, зупиниться в порівнянні з торішнім зростанням в розмірі 5%. Надалі, при відсутності послідовних міжнародних зусиль для їх підтримки, закоренілі проблеми можуть повністю позбавити їх перспектив розвитку, посилити нерівність і поставити під загрозу знищення досягнення десятирічної роботи в аспекті скорочення рівня бідності, наголошують у Фонді.

Коронакриза застала країни, що розвиваються в уразливому становищі, наприклад, у половини цих країн був високий рівень боргу. З березня 2020 року відповідні країни страждають від безпрецедентного одночасного впливу зовнішніх шоків: різкого скорочення реального експорту, низьких експортних цін (особливо на нафту), зниження припливу капіталу і грошових переказів й скорочення доходів від туризму.

Наприклад, грошові перекази, які торік становили понад 5% ВВП в 30 (з 59) країн, що розвиваються. В період з квітня по травень 2020 року вони знизилися на 18% у Бангладеш і на 39% в Киргизькій Республіці у порівнянні з 2019 роком. Наслідки, ймовірно, будуть широко відчуватися в країнах, де грошові перекази є основним джерелом доходів для більшості сімей з низьким рівнем добробуту.

Для України також одним із чутливих питань є скорочення грошових переказів. Нагадаємо, грошові перекази мігрантів до 2020 року були одним з основних факторів пожвавлення економічної діяльності в Україні.  У Світовому банку зазначають, що у 2019 році грошові перекази мали міцні позиції до країн Європи та Центральної Азії, адже торік їх зростання становило 6% – до $65 мільярдів. Україна на той час збула найбільшим отримувачем грошових переказів в регіоні, досягнувши торік нового рекордного показника — близько $16 мільярдів, зазначають у Світовому банку.

Що стосується наслідків всередині самих країн, то хоча пандемія розвивалася в країнах, що розвиваються повільніше, ніж в інших країнах світу, наразі вона завдає істотної шкоди економічній активності. Багатьма країнами запроваджено оперативні заходи щодо стримування її поширення. З середини березня, коли число випадків зараження було ще низьким, вони ввели заходи стримування, включаючи обмеження міжнародного сполучення, закриття шкіл, скасування масових заходів і обмеження на масові зібрання.

Рівень мобільності (непрямий показник внутрішньої економічної активності) також різко знизився і продовжив опускатися в міру розширення заходів, які включали закриття підприємств, приписи залишатися вдома й обмеження на пересування всередині країни. З кінця квітня — початку травня 2020 року заходи стримування поступово були ослаблені та рівень мобільності відновився, але ще не повернувся до докризових показників.



Рисунок 1 – Заходи стримування й економічна активність

Джерело: Google Mobility, Oxford COVID-19 Government Response Tracker.

Варто зазначити, рівень мобільності є приблизним опосередкованим показником внутрішньої економічної активності в режимі реального часу. Відсотковий рівень мобільності на рисунку зображено відносно медіанного значення за п’ять тижнів з 3 січня по 6 лютого 2020 року. Індекс жорсткості становить від 0 до 100.

Пошук непростих компромісів при обмежених ресурсах

Більшість країн, що розвиваються не можуть довго дотримуватися строгих заходів стримування, оскільки велика частина населення живе практично на рівні прожиткового мінімуму.

Нагадаємо, попри рекордне зростання випадків виявлення COVID-19 в Україні, Кабмін не розглядатиме впровадження жорстких обмежувальних заходів у випадку другої хвилі поширення коронавірусу.

Йдеться про те, що за умов величезного неформального сектора, слабкого інституційного потенціалу й неповноти  даних щодо бідних ускладнюють задачу надання допомоги нужденним. Крім того, органи державного управління мають у своєму розпорядженні обмежені бюджетні ресурси на їх підтримку.

Недавні обстеження, проведені у 20 країнах Африки, показують, що понад 70% респондентів ризикують залишитися без їжі під час самоізоляції тривалістю понад два тижнів.

В умовах подібних обмежень нетривале, але різке запровадження заходів стримування на початковому етапі виконало важливу задачу згладжування кривої заражень, при цьому давши час на зміцнення потенціалу сектора охорони здоров'я.

Багато країн, що розвиваються пішли цим шляхом: хоча обсяг бюджетної підтримки економіки в них був меншим, ніж в країнах з розвинутою економікою або в країнах з ринками, що формуються, частка додаткових витрат на охорони здоров'я виявилася вищою.



Рисунок 2 – Заходи бюджетної підтримки в умовах COVID-19

Джерело: МВФ.

Оскільки підтримувати широкомасштабні заходи стримування стає дедалі важче, країни з низькими доходами повинні перейти до більш цілеспрямованих заходів, включаючи соціальне дистанціювання й відстеження контактів. Підтримка за допомогою заходів політики повинна бути зосереджена на підтримці найбільш вразливих верств населення, включаючи людей похилого віку, і обмеження довгострокових наслідків кризи в галузі охорони здоров'я.

Вкрай важливо захистити сферу освіти, щоб гарантувати, що пандемія не «породить покоління COVID, яке втратило можливість отримати освіту і чий потенціал назавжди підірваний», як зазначила група видатних діячів в недавньому листі міжнародній спільноті, наголошують в МВФ.

Десятирічний прогрес під загрозою

Попри всі зусилля органів державного управління в країнах, що розвиваються, за відсутності розширення міжнародної підтримки тривалий період економічного занепаду здається неминучим. Довгострокові «шрами» - безповоротна втрата виробничого потенціалу — є найбільш тривожною перспективою.

Довгострокові економічні наслідки були наслідком минулих пандемій: смертність, погіршення здоров'я і рівня освіти, які знижують доходи в майбутньому, вичерпання заощаджень і активів, що призводить до закриття підприємств (особливо малих підприємств без доступу до кредитних ресурсів) і викликає непоправні виробничі збої, а також надмірна заборгованість, яка знижує обсяг кредитування приватного сектора. Наприклад, після епідемії лихоманки Ебола у 2013 році економіка Сьєрра-Леоне так і не повернулася на докризовий траєкторію зростання.

Довгострокове економічне відновлення обумовить серйозні відкати в розвитку таких країн, включаючи анулювання досягнень у сфері скорочення рівня бідності за останні 7-10 років і посилення нерівності, в тому числі гендерної. Таким чином, досягти цілей в галузі сталого розвитку буде ще складніше.



Рисунок 3 – Зростання рівня бідності

Джерело: МВФ.

В МВФ запевняють, підтримка міжнародної спільноти вкрай важлива, щоб забезпечити країнам, що розвиваються можливість впоратися з пандемією і стати на шлях стабільного відновлення економіки.

Необхідність підтримки країн, що розвиваються

Отже, для економічного відновлення країн, що розвиваються необхідна міжнародна підтримка, зазначають в МВФ. Для розв'язання цієї проблеми, необхідно  забезпечити виконання низки завдань: 1) гарантування постачання основних товарів медичного призначення, включаючи ліки та вакцини, у випадку їх відкриття; 2) захист критично важливих ланцюжків постачання, особливо продовольства та лікарських засобів; 3) уникнення протекціоністських заходів; 4) забезпечення можливості країн, що розвиваються фінансувати критично важливі витрати за допомогою грантів та пільгового фінансування; 5) забезпечення задоволення потреби відповідних країн в міжнародній ліквідності, що вимагає наявності необхідних ресурсів у міжнародних фінансових організацій; 6) перепрофілювання та реструктуризація заборгованості з метою відновлення стійкості, де це необхідно, що в багатьох випадках може зажадати полегшення тягаря за рамками ініціативи Групи 20-ти по призупиненню виплат в рахунок обслуговування боргу.

Як зазначають в МВФ, пандемію COVID-19 вдасться подолати лише за умови, що вона та її соціально-економічні наслідки будуть подолані повсюдно. Міжнародний валютний фонд не перебуває осторонь, а й здійснює свій внесок: зокрема, з квітня МВФ надав екстрене фінансування 42 країнам, що розвиваються з низькими доходами. Фонд й надалі готовий надати додаткову підтримку і допомогу в розробці більш довгострокових економічних програм з метою стійкого відновлення економіки.