Одностатеві шлюби. Чому вони важливі для України

У Києві завершується тиждень «КиївПрайд» — головної ЛГБТ-події в столиці. Його фінал — Марш рівності — ще не відбувся (його заплановано на неділю), але вже є постраждалі. Увечері 19 червня невідомі гомофоби напали на відвідувачів кінопоказу в Izone, що проходив в рамках «КиївПрайд». Рівень гомофобії в країні як і раніше високий — в рейтингу Rainbow Europe, який оцінює рівень захисту прав ЛГБТ в країні, Україна отримала 21,52%. З 49 країн, що брали участь в оцінці, гірше тільки в Болгарії, Польщі, Литві та Білорусі. При цьому, правда, прайд у тій же Варшаві не охороняється такою ж кількістю поліції, як в Києві.

Як завжди, до початку літа в медіа з'являється все більше матеріалів про ЛГБТ-людей, а в коментарях до них незмінна мова ненависті з боку людей, які не розуміють, що це і як. Організатори прайду 2019 року очікують на марші 10 тисяч людей, що в три рази більше, ніж в минулому році. Це виключно добре говорить про вузький київський прошарок людей, які приймають рівність, але толком не наближає її (рівності) наступ.

Якщо поглянути на карту прав ЛГБТ в Європі, Україна виглядає ізольованою в своєму червоному плямі країн, в яких одностатеві шлюби заборонені конституцією. Це виключно Східна Європа — Сербія, Молдова, Білорусь та Грузія (за винятком Вірменії, в якій визнаються одностатеві шлюби, укладені за кордоном). У ряді країн Центральної Європи дозволені громадянські партнерства, а вся Західна і Північна Європа вільно дає одружуватися і виходити заміж лесбійкам та геям.

Декларуючи дотримання європейських цінностей, українські чиновники, як правило, забувають, що важлива частина цих цінностей — дотримання рівних прав серед всіх людей, незалежно від їх сексуальної орієнтації. В Україні ж ця тема замінюється якимись «традиційними сімейними цінностями», які здорово віддають російської ідеологією і взагалі відсилають нас назад до XIX століття.

Для чого потрібні ЛГБТ-шлюби? Абсурдне питання (а для чого потрібні шлюби між блондинами і блондинками, наприклад?), Але відповісти на нього потрібно. В єдиному нині можливий шлюб — гетеросексуальном — є безліч привілеїв, яких не мають одностатеві пари. Це питання усиновлення/удочеріння, успадкування майна, доступу до партнера до лікарні. І прийняття мінімального заходу у вигляді цивільних партнерств позбавить цю проблему.

У чому ж причина відставання України від європейських країн в питанні легалізації ЛГБТ-шлюбів? Це пасивність української влади, яка не бажає визнавати за 5-10% українців права на повноцінне життя. Ключ від рішення — в руках виключно у влади, а не у громадянського суспільства. Хоч активісти і допомагають просвітити населення, вони не можуть дозволити одностатеві весілля. Прийняття і терпимості від народу можна чекати нескінченно довго, поки Україна не залишиться єдиною країною в Європі, яка ділить своїх громадян на повноцінних і неповноцінних.