У мережі поширюють інформацію про лампу-жарівку, яка майже безперервно світить ось уже понад століття. Багато хто здивується, але це щира правда. І в цьому немає нічого надзвичайного — далі докладно.
Не дивно, що в такій історії не обійшлося без конспірології: дехто приписує сюди теорію про «зумисне старіння». Суть ідеї в тому, що в техніку навмисне вбудовується «слабка деталь». І щойно термін придатності закінчується, техніка зазвичай починає ламатися.
То чи правдива ця теорія змови? Чи справді існує «заплановане старіння»? Почасти так, але з застереженнями. Науковий редактор BBC Адам Гедгейзі докладно пояснює, чому так відбувається http://bbc.in/38THnIO.
«Заплановане старіння» необхідне, щоб бізнес міг реагувати на постійно мінливий попит. Ця стратегія — лише частина загальної культури споживацтва, до створення якої виробники, безперечно, доклали руку. Проте винні в цій ситуації далеко не тільки вони.
«По суті, виробники реагують на смак споживачів, — розповідає Джудіт Шевальє, професор фінансів та економіки Єльського університету. — Часом деякі підприємства дійсно можуть обманювати клієнтів, але, я думаю, бувають ситуації, коли провину можна покласти і на споживачів».
У ранніх моделях жарівок, серед іншого і в «столітній лампі», використовували вуглецеві спіралі, а не вольфрамові, які увійшли в широкий вжиток майже через 30 років. Почасти — цим і пояснюється, чому лампа-рекордсмен так довго світить. Докладніше про це пояснимо далі.
Спочатку компанії встановлювали електролампове освітлення в заможніх помешканнях. У кожному з них їм доводилося прокладати цілу систему енергопостачання і брати на себе її обслуговування. Покупці неохоче витрачалися на періодичну заміну перегорілих світильників, тому компанії намагалися виробляти лампи, здатні прослужити якнайдовше http://bit.ly/3sCN2e4
З часом, коли електричне освітлення ставало все більш масовим явищем, компаніям спало на думку, що час змінювати бізнес-модель. Можна випускати товар, який служить не так довго, а витрати на заміну покласти на споживача.
Так з’явився сумнозвісний картель «Фебус»: в 1920-х роках представники провідних компаній — виробників освітлювальних ламп: німецька Osram, британська Associated Electrical Industries і американська General Electric змовилися штучно скоротити термін служби своїх ламп до 1000 годин.
Подробиці цієї афери стали відомі лише через кілька десятиліть, коли державні органи та журналісти почали проводити розслідування http://bit.ly/3o1ndRk
«Цей картель — найочевидніший випадок запланованого старіння, оскільки були знайдені документальні докази», — каже Джайлз Слейд, автор книги «Зроблено, щоб зламатися», в якій простежується історія цієї практики і її наслідки.
Заплановане старіння існує й сьогодні — в завуальованих формах. Практикується так зване регулювання ресурсу, коли деякі деталі роблять менш довговічними, через що цілий виріб стає непрацездатним. Часом ремонт коштує дорожче покупки нового продукту. Деякі виробники, випускаючи нові версії своїх виробів, наголошують, що старі вийшли з моди.
Нюанси
У макроекономічному масштабі швидкий товарообіг стимулює зростання і створює робочі місця. Навіть сама потреба постійно випускати нові ґаджети, щоб витягнути побільше грошей зі споживачів, може слугувати двигуном інновацій та підштовхувати виробників до збільшення якості продукції.
Одним із наслідків цього зачарованого кола стало здешевлення багатьох товарів. Вони стали доступніші більшій кількості людей. Чимало власників смартфонів готові, щоб батарея прослужила всього три роки, якщо ціна від цього здешевшає. «Технології розвиваються так швидко, що багатьом довговічний акумулятор просто ні до чого», — пояснює Шевальє.
Але є й зворотній ефект. Наприклад, Міністерство транспорту США наводить дані, згідно з якими середній вік автомобіля в країні становить 11,4 років. У 1969 році ця цифра становила 5,1.
Столітня лампа
Цьогоріч у «столітньої лампи» ювілей — рівно 120 років як вона безперервно світить. За виключенням короткочасних відключень — у зв’язку з її перевезенням, плановим ремонтом мережі та перебоями енергопостачання. Можливо саме через круглу дату до неї знову прикута увага.
Лампку занесено до Книги Рекордів Гіннеса як найдовговічнішу. Знаходиться вона в приміщенні пожежної станції в американському містечку Лівермор. На неї цілодобово спрямована веб-камера https://bit.ly/3bTqQGM. Докладну історію лампи читайте на сайті https://bit.ly/2XTjiLN
Секрет довговічності
За роз’ясненням фізики процесу «столітньої лампи» ми звернулися до викладача фізики Віталія Шевчука, автора ютуб канала Цікава наука (справді цікава, радимо підписатися http://bit.ly/3bUweJM)
«Там звичайна жарівка, без будь-яких секретів, але струм підібраний так, щоб яскравість свічення і температура нитки були достатньо малими. Через це метал нитки фактично не випаровується, і з часом не виникає зменшення товщини/діаметра, тож нитка й не «перегоряє». До того ж нитка/спіраль там суттєво товстіша, ніж ті, що використовуються в сучасних жарівках».
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
