Продовжуючи добірку зарубіжної преси, що освячує вибори президента України-2019, у другій частині зупинимося на тих проблемах, які, на думку провідних світових оглядачів, супроводжують виборчий процес у нашій країні.
Reuters: Українці проголосують за мир
У свіжій статті Reuters «В тіні війни українці прагнуть проголосувати за мир» (In shadow of war, Ukrainians seek to vote for peace) піднята дуже чутлива для України тема. Чого очікують від влади і за кого готові віддати свої голоси жителі прифронтових територій.
«Щомісяця більше мільйона людей перетинає лінію розмежування, більшість з яких – пенсіонери, які годинами стоять у черзі – в холод, у спеку, в дощ або в сніг – так як вони розраховують на державні виплати, доступні тільки на контрольованій урядом стороні»
Разом з тим, надії на мирне життя у жителів колись окупованих, а пізніше звільнених українською армією поселень, немає. Війна все ще триває і перспектив її закінчення не може дати ніхто.
«Для деяких солдатів на лінії фронту миру недостатньо. Олег, підполковник, який не назвав свого прізвища, сказав, що величезна кількість убитих і поранених українців, як військових, так і цивільних, залишила тільки один варіант: перемогу»
Корупція переслідує Україну – Politico, Financial Times, The Washington Post
Тему корупції в Україні, її впливу на хід виборчої кампанії, на реформи та якість життя населення піднімають багато видань. Серед них – Politico, Financial Times і The Washington Post.
Автори матеріалу «Корупційні скандали переслідують виборчу кампанію України» Politico (Sleaze scandals stalk Ukraine campaign) пишуть про те, як гучне журналістське розслідування розкрадань в оборонній сфері за участю оточення Порошенка може вплинути на підсумки президентських виборів.
«Це, звичайно, не те, як український президент Петро Порошенко розраховував почати свій останній місяць агітації. Трохи більше ніж за місяць до того, як українці вирушать на вибори 31 березня, щоб вибрати нового президента, журналісти розкрили скандал із розкраданнями, пов'язаними з військовою технікою, що обійшлося платникам податків в мільйони доларів. Розкриття викликали обурення виборців і звинувачення в «зраді» з боку критиків Порошенка»
Звинувачення в корупції прозвучали у розпал його кампанії з переобрання, у центрі якої був месседж «Армія, мова, віра».
«Це позбавило Порошенка спроб представити себе сильним головнокомандувачем напередодні березневого голосування .. Чи буде звинувачень досить, щоб зірвати його кампанію, поки неясно. У країні, де звинувачення у хабарництві і шахрайстві є типовими тарифами сезону виборів, звинувачення в корупції грають надзвичайно помітну роль»
Проблема в Україні не в Порошенкові особисто, проблема в тому, що жоден з кандидатів «не є незаплямованим», вважають в Politico.
Про корупцію в контексті впливу на хід виборів написали і Financial Times у красномовній статті «Кандидати – найбільший недолік президентських виборів в Україні» (Candidates are the biggest flaw in Ukraine's presidential polls):
«П'ять років тому свіжі вітри надії на зміни почали дути по усій Україні, поліпшивши суспільне життя в багатьох вимірах. Але гострі дореволюційні проблеми, такі як корупція на вищому рівні, відсутність прозорості та олігархічний вплив на уряд і бізнес нікуди не поділися»
Президентські вибори 31 березня проходитимуть у складних умовах: країна залишається «наполовину реформованою», територіально держава стала меншою через російську агресію і «доводиться вести ще й дуже дорогу війну проти більш сильного сусіда, який іноді ставить під сумнів саме українське право на незалежність і окремість національної ідентичності».
Як і в Politico, журналісти Financial Times говорять про проблему самих кандидатів, а не виборчого процесу в Україні як такого. На відміну від Росії, де вибори свідомо зрежисовані, в Україні демократична змагальність процесу не викликає сумнівів. На відміну від «якості» кандидатів.
«Серед українських кандидатів у президенти майже немає таких, які дійсно готові покінчити із відкритим або прихованим впливом олігархів на уряд»
На думку видання, збереження досягнутих реформ буде великим викликом після виборів, результати яких можуть стати новими перешкодами для їх подальшого втілення.
Аналогічну думку висловлює автор The Washington Post у свіжому матеріалі «Найбільший виклик для наступного президента України» (The biggest challenge for Ukraine's next president), акцентуючи увагу на побоюваннях щодо продовження прозахідного курсу реформ після виборів.
«Основне джерело дисфункціональності в політиці країни з моменту здобуття незалежності прийшло не з президентської канцелярії, а через те, що український уряд занадто сильно залучений до економіки. Головним серед проблемних інститутів України є Верховна Рада»
Саме народні депутати, практично усі – колишні комуністи, відповідальні за розвиток і становлення в Україні клептократії (деструктивної форми правління, в основі якої лежить корупція на усіх рівнях влади - прим.авт.), вважає автор статті.
«Сформовані еліти ревно охороняють свої привілеї та обґрунтовують необхідність економічних реформ, щоб контролювати їх. Наприклад, «тимчасовий» мораторій на продаж сільськогосподарських земель залишається чинним майже 20 років після того, як він був вперше уведений в дію, продовжується рік за роком і руйнує розвиток прав власності в країні»
Спокуса корупцією в Україні занадто велика, що гальмує реформи. Це демонструють багато інших владних рішень, наприклад, постанова Конституційного суду про скасування кримінальної статті про незаконне збагачення. Цей випадок показує, наскільки неефективним може бути президент, коли корупція пронизує усю політичну систему держави.
«Незалежно від того, хто буде наступним президентом, йому або їй доведеться продовжувати боротися з тим, що насправді є «глибинною державою», яка чіпляється за безліч повноважень, що вона може використати для отримання ренти від приватного сектора»
Майбутньому президентові доведеться боротися проти укорінених корумпованих еліт і якщо це вдасться реалізувати, не має значення, хто ж стане главою держави, вважає автор в The Washington Post.
Про останній шанс для України – Foreign Policy і Politico
За останні кілька днів у західній пресі з'явилися публікації, в яких переобрання Петра Порошенка розглядається як єдиний шанс для України зберегти державність та європейські перспективи.
«Український парадокс Порошенка» (Ukraine's Poroshenko Paradox) - назва статті в Foreign Policy, де автор стверджує про певне парадоксальне явище. Реформи, що проводяться під керівництвом чинного президента, істотно змінили країну, чого не зробив жоден попередник. Але замість високої підтримки, більшість виборців не бажають голосувати за Порошенка.
Якщо йому все ж таки вдасться вийти до другого туру виборів, його опонентом буде актор, головна «державна» заслуга якого полягає в тому, що він зіграв президента у своєму серіалі.
«Для українців це буде ще один екзистенційний вибір, який може вплинути на саме виживання їх країни»
Автор зазначає, що держава все ще перебуває на шляху перетворень, але багато проєвропейських цінностей і реформ були реалізовані завдяки діючій адміністрації президента.
«Безумовно, країна ще не ідеальна, а політика та економіка все ще віддають перевагу олігархам з високим рівнем добробуту. Проте, з огляду на тривожні антидемократичні, антиринкові і популістські тенденції в інших країнах Європи, Україна виглядає цілком здоровою – набагато більш «європейською», якщо порівнювати»
Порошенко бореться з корупцією, не «нападаючи на самих корупціонерів», вважає автор. І в цьому є сенс, адже еліти представляють владу і для просування реформ потрібна підтримка цих еліт. Президент прорахувався з тим, що українці не захочуть бачити корупціонерів за гратами.
«Революція Євромайдану породила нереалістичні очікування того, що Україна катапультуєьтся в Європейський Союз відразу. Реальність така, що, хоча Україна неухильно просувається до інтеграції з європейськими інститутами, їй ще належить пройти довгий шлях, перш ніж вона стане Швейцарією Східної Європи»
На закінчення автор додає, що українцям варто уважніше придивитися до «парадоксу Порошенка» перед тим, як поставити галочку на виборах за інших кандидатів.
«Якщо українці захочуть, щоб їх країна стала стабільною ринковою демократією, їм краще запитати себе, якого кандидата Путін найбільше ненавидить? Це і буде відповіддю – хто повинен бути президентом України».
Politico у статті «Чому Захід знову полюбив Порошенка» (Why the West Loves Poroshenko Again) розмірковує про те, яка роль Європи на президентських виборах в Україні. Російський вплив на виборчу кампанію і спроби провести у Київ лояльного Кремлю главу держави підштовхує Європу в останній момент зробити ставку на президента, який раніше не викликав надій на майбутнє.
«В результаті іноземні дипломати і західні столиці приходять до іронічного розуміння: Порошенко, лідер, чиї повільні темпи реформ часом розтрощили їх надії на швидкі зміни, тепер є їх найкращим і єдиним шансом втримати Україну від дрейфу назад на російську орбіту впливу»
При цьому автор упевнений, що головний мотив Путіна полягає не стільки в тому, щоб обрати в Україні дружнього Кремлю президента, скільки в тому, щоб зовсім ясно дати зрозуміти будь-якому майбутньому політикові: відмова йти на поступки Кремлю буде означати політичну смерть.
«Західні політики зрозуміли, що, можливо, у їхніх інтересах прийняти досягнення Порошенка і закрити очі на його недоліки. Українські патріоти-ліберали теж приходять до такого ж висновку»
Інакше Україна може втратити все те, що було досягнуто за попередні 5 років і відкотитися убік Росії, що обернеться наслідками не тільки для країни, а й для усієї Європи, вважає автор Politico.
