Про російську літературу, мистецтво, Пушкіна і «прочую лабуду»

Про російську літературу, мистецтво, Пушкіна і «прочую лабуду». Тут треба, щоб ви подивились під іншим кутом зору.

Ми, звісно, зараз можемо бліцкригом зачистити когнітивне поле держави від культури агресора.

Багато хто з вас цього дуже хоче з міркувань ментальної помсти і пошуку великої перемоги. Відсікти чуже. Те, що травмує, нагадує про біль, тисне нестерпною імперською домінацією.

Але так поступають інтровертні молоді нації, які прагнуть консервації самобуття. Сховатися у власний будинок культури, закрити його на ритуальний замок традиційщини в постмодерних тонах.

А можна ризикнути. І замість відміни – спробувати по-господарськи привласнити. Так роблять дорослі держави. І так починає свій шлях культурний імперіалізм.

Привласнити – означає захопити, інкорпорувати, змусити чуже культурне поле працювати на користь української громадянської ідеї. Так ми стаємо екстравертними експансіоністами.

Якщо і захоплювати щось російське зараз – то можна почати з їх культури! Тим паче вона створювалася у певній своїй частині українцями.

Повернемо «культурні береги» у рідне материнське лоно Великого Києва?

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.