$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+12° Київ +13° Варшава +10° Вашингтон
Про «скасування Льва Толстого»: чому це правильне рішення

Про «скасування Льва Толстого»: чому це правильне рішення

10 Червня 2022 14:20

Про «скасування Льва Толстого» в Україні висловлювався багато хто. Ви, звісно, можете сказати, що йдеться про виключення з програми, а не про скасування, і формально це буде справді так.

Але, гадаю, люди, котрі називають це саме скасуванням, таки мають рацію. Просто не в деталях, а по суті. Виключення Толстоєвського з програми на практиці означатиме їх виключення з вузького кола локального канону. Це означатиме, що в поколінні нинішніх школярів Толстоєвського читатимуть фрікуваті одиниці, решта не матиме стимулу навіть глянути скорочений виклад сюжету (що, будьмо відверті, більшість учнів робить із більшістю творів).

Чи є це «скасуванням»? Формально не є. Йдеться лише про виключення з програми, а не глобальний екзорцизм російських авторів. Проте книжка, котра потребує присутности в програмі, аби зберігати достатнє місце в умах майбутнього покоління, річ доволі специфічна.

Якщо ми говоримо про шкільну програму з літератури, то в них тексти присутні для ознайомлення з каноном та (переважно незрозумілого школярам) фіксування складних культурних процесів. Інакше кажучи, текст має довести свою сутнісну та ілюстративну цінність, аби опинитися в каноні, а не канон має виправдовувати свої рішення перед текстом. Канон - це редакція, котра не надсилає авторам рецензії на їхні твори, якщо ті не проходять до друку.

Чи можливо сьогодні сформулювати підставовий аргумент на користь Толстоєвського в школах? Безперечно, можливо. Проте питання, яке неодмінно доведеться поставити: а що саме цей текст для нас ілюструє? Яку ширшу тему він репрезентує? І я думаю, що навчальна програма, котра досі не спромоглась навіть на нормальну критику Гоголя, наразі не готова відповідати на це питання. Теоретичної бази для такої відповіді - хоч сракою жуй, але в своєму сучасному виді ця база нестравна для шкільного викладу.

Очевидно, ми не можемо давати російським текстам те прихильне апологетичне прочитання, яке успадкували від русистики в СРСР (з 1991 ця русистика в університетах стрімко поперевзувалася в катедри зарубіжної літератури, але мало де насправді перекваліфікувалася; втім, цю частину історії не люблять згадувати в контексті шкільної програми). Ми мусимо переосмислити їх через інші критичні лінзи, і знайти для них місце в каноні з урахуванням цього переосмислення.

От лиш це задача не для школярів, чи не так? Як мені люблять нагадувати, коли я заохочую школярів до close reading чи герменевтичного читання, «це дуже складно, школярам треба просто давати хрестоматійний виклад». Адже напевне школярі, нездатні порівняти «Робінзона Крузо» і «Володар мух», не зможуть також самостійно випрацювати нову парадигму читання програмних текстів під впливом самого лише життєвого досвіду?

Ні, це переосмислення є завданням теорії літератури. Численних її підрозділів і підгалузей, котрі пропонують майже невичерпний інструментарій для читання текстів. Ми пережили страшний удар постколоніальної критики по західному канону, переживемо й удар тієї самої критики по частині цього канону, яка з ряду причин уникнула глибокого перепрочитання в другій половині ХХ століття.

Але тут є одна проблема. Якщо на питання «чи можливо в якийсь спосіб залишити Толстоєвського в програмі» відповідь «безперечно, так», це не означає, що проблеми не існує. Сьогодні, під час активної війни з Росією, котра настала після трохи менш активної війни з Росією, ми як суспільство не можемо створити це, теоретично цілком можливе, прочитання, котре б дозволило залишити Толстоєвського в програмі. Поки не закінчились активні бойові дії - не можемо. Тому що контакт зараз надто вісцеральний, тому що змінні змінюються щодня й щогодини. Тому що ми не знаємо, якого ставлення потребуватиме російська культура наприкінці війни, так само й не знаємо, яке ставлення ми будемо готові дозволити собі завтра. Контекст того, що ми будемо змушені сказати про ці твори, відбувається навколо нас, щосекунди, вже більше ста днів.

Ми не можемо залишити поточне прочитання. Ми наразі не можемо створити задовільне перепрочитання. Відповідно найекономнішим рішенням буде прибрати ці тексти з переліку програмних. Не те щоб це було вперше. Різні твори з різних причин вилучають з програми постійно. Додають нові. Курс зарубіжної літератури нещодавно перекроїли так, що рідна мама не впізнає. І якщо саме виключення кількох текстів російських авторів є для вас тією межею, на яку неможливо змовчати - задумайтесь, чому саме вони.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.