Продовжуючи стукати у двері НАТО: шанси України на подальше зближення

Продовжуючи стукати у двері НАТО: шанси України на подальше зближення

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

Сьогодні, 11 червня, в Брюсселі стартував дводенний саміт країн НАТО. Як відомо, Україна – серед запрошених на цей захід. Прагнення бути частиною загальноєвропейської безпеки стоїть для Києва у високому пріоритеті.

З ініціативи Угорщини євроатлантичні перспективи України і будь-яке зближення з НАТО гальмуються. Сторони не змогли врегулювати суперечку через реформу освіти, незважаючи на численні спроби досягти компромісу. Саме тому Угорщина заблокувала участь України у саміті.

Формально Києву вдалося обійти цю заборону. Що це змінює у кінцевому рахунку і які шанси України рухатися до НАТО й далі – залишається під питанням. Будь-які перспективи мають виходити від обох сторін, тоді у них є шанс. Позиція НАТО щодо України – загальновідома. Що стосується сподівань Києва на майбутнє, на думку експертів, державі потрібно міняти тактику і працювати на результат, тоді очікування від Альянсу можуть бути почутими.

Очікування і шанси України

8 липня глава представництва України при НАТО Вадим Пристайко повідомив, що Україна, незважаючи на протести Угорщини, все ж відвідає саміт Альянсу:

Вадим Пристайко,
глава представництва України при НАТО
«Завдяки взаємодії з союзниками із НАТО нам вдалося переступити через блок, який встановлює Угорщина, намагаючись зловживати принципом консенсусу, що існує в НАТО. Варіант, який був визначений, – це спільне засідання з Грузією якраз через 10 років після Бухарестського саміту, коли і Україні, і Грузії пообіцяли, що вони стануть членами НАТО. Ми збираємося знову з альянсом і будемо обговорювати, яким чином за цей час Україна і Грузія просунулися, що ще треба зробити і яка допомога альянсу може надатися обом країнам»

Очевидно, що даний формат – спроба врятувати ситуацію і ніяких перспектив Україні не гарантує. Це визнають як чиновники, так і експерти. Розширене партнерство, про що періодично йде мова – може бути альтернативою членству. Вигоди від такого співробітництва можуть бути короткостроковими – у підтримці деякими ресурсами і у реформах. Але існує ризик того, що вибір розширеного партнерства виключить перспективу членства повністю. Таку думку поділяє директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

«Для зближення нам не вистачає реальних результатів реформ. У всіх сферах: від військової до політичної, юридичної, економічної та правоохоронних органів. Експерти вже змучилися повторювати: членство або рух в НАТО – це не мета, а спосіб реформування України»
— Микола Сунгуровський,
експерт

До того ж, зараз Альянс переживає не найкращі часи і причиною тому є не тільки швидко мінливі зовнішні чинники світопорядку та нові загрози. У самому блоці назріває криза, яку провокує американський президент Дональд Трамп. Про його вплив на північноатлантичну співдружність ми писали окремий спецматеріал. Тут же тільки відзначимо, що у НАТО досить своїх викликів, і питання відносин з Україною не є настільки критичним, як би того хотілося нам.

На думку експертів, щоб якісно просунутися вглиб відносин, Києву необхідно міняти тактику і перестати стукати у двері, які на даний момент закриті. Коментує Микола Капітоненко, експерт UA: Ukraine Analytica:

«У статті 10 Вашингтонського договору від 1949 року, яким було засновано НАТО, йдеться, що сторони можуть консенсусом запросити будь-яку європейську державу приєднатися до Договору, якщо вона поділяє закладені у ньому принципи і сприятиме зміцненню Північноатлантичної безпеки. Крім іншого, це означає, що нам не стільки варто ставити мету «приєднатися» до НАТО, скільки прагнути до того, щоб нас туди запросили»
— Микола Капітоненко,
експерт-міжнародник

Президент Порошенко раніше заявляв, що зафіксує євроінтеграцію та північноатлантичний курс у преамбулі Конституції України. Чи допоможе цей крок наблизити країну до НАТО? Ймовірно, що ні. Про це точно знають в Альянсі, і напевно знає президент. Тому що такий акт – це політичний крок і фіксація швидше у головах виборців про прихильність особисто Петра Порошенка.

«Не існує списку нормативних актів, які необхідно прийняти, або вимог, які потрібно виконати, щоб гарантувати членство в НАТО. Слово не за українським референдумом або Конституцією, а виключно з волі держав-членів»
— Микола Капітоненко,
експерт-міжнародник

Тому важливо вести діалог з конкретними країнами. У тому числі і з відкритими супротивниками, яким на сьогодні є Угорщина. Що стосується блоку в цілому, Україні, якщо вона дійсно розраховує на зрушення у відносинах, потрібно переглянути свої погляди у бік прагматичних рішень, а не політичної риторики:

«Стратегію України щодо Альянсу краще будувати на концепціях партнерства і взаємовигідного співробітництва. Ця мова буде більш зрозумілою і переконливою для інших столиць. Узгодження умов та обсягів допомоги, шляхів обміну досвідом, глибоке вивчення пріоритетів Альянсу – ось що буде означати реальне, а не декларативне співробітництво»
— Микола Капітоненко,
експерт-міжнародник

Іншими словами Україні варто подумати над тим, що вона дійсно готова запропонувати Альянсу. У чому вигода НАТО від приєднання України? Чи буде блок більш згуртованим, чи підсилить це безпеку країн Північноатлантичного співтовариства? Інакше усі наші політичні ритуали по заворожуванню НАТО залишаться у кращому випадку передвиборними іграми з електоратом. А, враховуючи той факт, що і сам Альянс переживає кризу міцності, Україні належить перевершити себе не намірами, а конкретними діями.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автор: Марія Гелюх

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: