Промахи і проколи розпущеної Верховної Ради

Промахи і проколи розпущеної Верховної Ради

Поділитись
Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS

Верховна Рада VIII скликання, яка завершила свою роботу достроково, відзначилася не тільки досягненнями в законотворчості та представництві народу України. Подолати багато внутрішніх проблем, таких як прогули і голосування картками інших депутатів, як і політичні протиріччя, які заважали приймати рішення та ефективно працювати, парламенту не вдалося. Розповідаємо детально про спірні підсумки і провали Верховної Ради.

Парадокси українського парламентаризму

Український парламент традиційно серед тих державних інституцій, які очолюють антирейтинги серед населення. Парадокс, адже саме народних депутатів українці обирають особисто. Ще більший парадокс полягає в тому, що парламентарії спокійно переходять від одного скликання Ради до наступного. Тобто – переобираються і ротації кадрів, які не влаштовують людей, належним чином не відбувається.

З цією Радою ще цікавіше. На хвилі Революції Гідності в парламент пройшло багато нових облич – активістів, журналістів, бойових офіцерів, в той час як представники старих корумпованих еліт втекли з країни та «звільнили» свої місця. Іншими словами ротація відбулася. І тим не менше, на початок 2019 року ми маємо парламент, якому не довіряють близько 80% населення, згідно з соціологічними опитуваннями.

За словами глави Ради Андрія Парубія, за поточну каденцію зроблено колосальну кількість законотворчої роботи, що само по собі добре:

Андрій Парубій,
очільник Верховної Ради
«За час роботи Верховної Ради України восьмого скликання проведено 580 пленарних засідань, протягом яких прийнято 2734 законодавчих актів, у тому числі 987 законів і кодексів в цілому, проведено 35 парламентських слухань»

Недолік полягає в тому, що, за словами експертів, в Раді реєстрували таку кількість зайвих і сирих законопроектів, яке неможливо було опрацювати. Народні депутати подавали свої документи, бажаючи продемонструвати активність в законотворчості, проте якість таких проектів залишала бажати кращого. Як стверджує керівник Комітету Виборців Олексій Кошель, це близько 13 тисяч проектів «законодавчого спаму».

У принципових законах кількість поправок, внесених народними депутатами між читаннями, досягала по кілька тисяч, як це було із прийняттям Виборчого кодексу або закону про Антикорупційний суд, законопроекту про українську мову, або річного бюджету.

Відповідно, за регламентом, на розгляд такого числа правок було потрібно значно більше часу. Багато правок, за словами самих депутатів, були суто технічними або граматичними. І час, відведений на роботу у сесійній залі, використовувався не ефективно.

До слова, голосування за новий звід законів про вибори та про примусову кастрацію педофілів, що було прийнято 11 липня – яскравий приклад «системності» у безсистемній роботі парламенту. Обидва принципових закони лежали в Раді останні два роки і вже на позачерговій сесії, під завісу роботи скликання, їх у спішному режимі проголосували.

Експерти стурбовані тим, що початковий проект закону про педофілів мав більш лояльні і м’які формулювання, як і умови покарання за злочини проти дітей. Проголосували депутати на більш жорсткий варіант, запропонований Радикальною Партією Олега Ляшка. Міністр охорони здоров’я Уляна Супрун і багато експертів стверджують, що закон порушує права людини і може призвести до зворотного ефекту. Через суворе покарання педофіли будуть частіше вбивати своїх жертв, щоб приховати сексуальні злочини.

Що стосується Виборчого кодексу, близько 5 тисяч правок депутати розглядали протягом останніх двох місяців. Хоча, від змішаної системи і мажоритарних округів планували відмовитися ще на самому початку роботи цього скликання. А голосували – на позачерговій сесії в останні дні роботи.

Те саме стосується прийняття й інших законодавчих актів. Багато експертів сходяться на тому, що блок соціально-економічних законів, що впливають на життя людей, Верховна Рада провалила. І багато реформ, які повинні були відбутися у перші роки після Революції Гідності і вже дати перші плоди, до сих пір не реалізовані або знаходяться на самому початку шляху.

Реформи без руху

Про реформи в Україні говориться багато, часто і на найрізноманітніших дискусійних майданчиках – включаючи поля самітів G7 і G20, різні круглі столи, двосторонні переговори із західними партнерами.

Реформування податкової системи, великої приватизації, ринку землі, митної служби, судової системи, кримінальної поліції – в цілому провалені. До таких висновків приходять експерти. Про це йдеться у більшості звітів міжнародних інституцій, включаючи МВФ і Світовий Банк.

Окремий і ймовірно найбільший головний біль для України – це корупція. Про те, як парламент боровся з корупцією, можна описати прислів’ям – «один крок вперед і два кроки назад». Обов’язкове е-декларування для активістів, скасування Конституційним судом кримінальної статті про незаконне збагачення, ініційоване групою народних депутатів, все ще непрацюючий Антикорупційний Суд, фактична відмова підтримати зняття недоторканності з народних депутатів і суддів.

Відлунням корупції в самій Раді може свідчити тотальне «кнопкодавство», прогули і порушення регламенту при прийнятті рішень. Навіть щодо останнього голосування  можна зробити висновок, що Андрію Парубію, як очільникові, доводилося вмовляти депутатів підтримати Виборчий кодекс.

Парламентська дисципліна – це наслідок реформи самого парламенту, чого у поточному скликанні не відбулося. До слова, сенсорні кнопки, які пропонувалося впровадити для боротьби з прогульниками, як і покарання за голосування не своїми картками – так і залишилися гаслами.

Трибуна Ради як майданчик для піару

Про те, що політики використовують парламент для особистого піару – йдеться також багато. Блокування трибуни, скандали з рукоприкладством і бійками, випадок з виносом Арсенія Яценюка на руках, непристойні жести і нецензурна лайка – те, чим відзначилися народні обранці у сесійній залі. Поряд з дорогими аксесуарами, гаджетами і проведенням часу не по суті.

Експерти припускають, що у майбутньому скликанні усі ці проколи можуть повторюватися. Так як ефективних механізмів впливу на парламентаріїв, включаючи позбавлення мандата і різні штрафні санкції, у керівництва Ради і голів фракцій просто немає. Щоб вони з’явилися, потрібна політична воля на їх прийняття. Як і голосування за скасування недоторканності, наприклад. Виходить замкнуте коло.

Розірвати це коло зможуть люди із новим мисленням. Які підуть у парламент створювати працюючі закони для блага своєї нації. Чи є такі серед партій, що балотуються? Дізнаємося після 21 липня.

Автор: Марія Гелюх
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!