$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+13° Київ +17° Варшава +12° Вашингтон
Промислове падіння Китаю і торговельна війна з США: Трамп готує нову фінальну угоду

Промислове падіння Китаю і торговельна війна з США: Трамп готує нову фінальну угоду

04 Березня 2019 15:45

Економіка Китаю ігнорує рекордні вливання фінансових ресурсів, які спрямовані на сповільнення падіння в промисловому секторі. П'ятий місяць поспіль спостерігається уповільнення економіки КНР, попри безпрецедентні фінансові стимули Народного банку Китаю. Сума емісії сягнула - 4,6 трильйона юанів. Істотні емісійні вливання в банківську систему спрямовані на забезпечення зупинки падіння промвиробництва Китаю та формування фінансового підґрунтя  для його зростання.

Нагадаємо, влада Китаю різко збільшили вливання кредитів в банківську систему і економіку в надії підтримати зростання виробництва, яке почало згасати на тлі торгового конфлікту з США.

Внаслідок того як відбулося падіння експорту з КНР у грудні  на 4,4%, а темпи зростання ВВП сповільнилися до мінімуму за 28 років, китайські банки отримали рефінансування, закачавши в економіку країни безпрецедентну за обсягом суму нового боргу.

Зазначимо, що лише за січень в Китаї було отримано нових позик на 3,23 трильйона юанів. Це абсолютний рекорд за весь час офіційної статистики (з 1992 року), як повідомляє Bloomberg,  аналізуючи статистичні дані Народного банку КНР.

Більш широкий показник сумарного соціального фінансування (total social financing), що враховує тіньовий банкінг і замасковані кредитні продукти, за місяць цей показник зріс на 4,64 трильйона юанів, що в 1,5 рази перевищує рівень січня 2018 року.

У перерахунку на долари китайська економіка отримала кредитний стимул у сумі 685 млрд доларів - суму, яка прирівнюється до річного ВВП таких країн, як Саудівська Аравія або Швейцарія. Випуск китайськими компаніями боргових зобов’язань у вигляді облігацій прискорився на третину - за січень вони залучили на ринку 500 млрд юанів проти 375 млрд в грудні 2018 року.

Опубліковані Народним банком цифри  вражають - за місяць борг економіки підскочив на 5% ВВП. У перерахунку на рік це 60% ВВП – темп зростання, який в світі спостерігався лише під час реалізації плану Маршалла в післявоєнні часи в Європі.

Масштабні зростання грошової маси  обумовлює девальваційні ризики юаня -  з квітня минулого року, коли американські мита вступили в силу, китайська валюта подешевшала на 7,9%, а забезпечення золотовалютними резервами національної грошової одиниці упало до 10,9%.

Проблема для Китаю, втім, набагато глибше, ніж торговий конфлікт з США, як ми раніше зазначали.  Торговельний протекціонізм США та інші зовнішні чинники не можуть мати суттєвий вплив на внутрішні витрати економіки Китаю, а відтак розкривається більш глибинний зміст проблеми. Проблема економічного падіння КНР криється у вичерпанні ефективності парадигми на якій базується сучасна модель економіки Китаю, яка за останніх 10 років побудована на хронічному збільшенні боргу, розмір якого вже практично втричі перевищує китайський ВВП.

Аналогія з уповільненням економік Японії та Південної Кореї показує, якщо експортно-орієнтована економіка не встигає вчасно переорієнтуватися в сторону внутрішнього попиту, то на неї чекають істотні проблеми.

Нагадаємо, експерти The Economist вважають малоймовірним настання широкомасштабної економічної кризи в КНР (інтенсивність ризику – 10 балів). Однак не виключають, що китайська влада, здійснюючи заходи з підтримки економіки країни в торговому конфлікті з США, можуть припуститися помилки. Найбільш вразливим місцем економіки КНР експерти вважають обсяг внутрішніх кредитів.

Причому ефективність кредитного стимулу постійно знижується: якщо до 2008 року зростання боргу мало несуттєву відмінність від ВВП, то за останнє десятиліття ця розбіжність стала більш ніж триразовою. З 2007 року борг зріс на 25 трильйонів доларів, а економіка - лише на 7,6 трлн.

Наведемо наглядний приклад: для створення нового ВВП в 33 цента у Китаї витрачається 1 долар нових запозичень.

Де-факто китайська економіка перетворюється в «фінансову піраміду», оскільки обслуговування боргу з'їдають близько 20% китайського ВВП, а обслуговування вже накопиченого боргу здійснюється за рахунок подальшого нарощування боргу, заганяючи ситуацію в глухий кут.

У лютому 2019 року індекс ділової активності у виробничому секторі КНР знову опинився за межею  50 пунктів, що відокремлює зростання від стиснення. Порівнюючи з попереднім місяцем, індикатор знизився ще на 0,3 пунктів, а його підсумкове значення склало 49,2 пункту -  мінімальний показник з лютого 2016 року.

Позначилося подальше погіршення ситуації з експортом, який був драйвером економіки з 1990х. На тлі торгової війни і мит, під яким виявилася половина китайських поставок в США, індекс експортних замовлень в лютому мав значні негативні значення, склавши 45,2 пункту проти 46,9 місяцем раніше.

Слідом за промисловістю, в економіці послуг було зафіксовано падіння: індекс PMI знизився з 54,7 до 53,4 пунктів.

Особливо не тішить китайських економістів тенденція зниження попиту. Індекс нових замовлень в секторі послуг впав з 51 до 50,7 пункту, що із урахуванням гігантських кредитних вливань, які китайська економіка отримала в січні 2019 року, має досить песимістичний характер.

Спостерігаючи за тим, що відбувається в економіці Китаю, США готують фінальну торговельну угоду, яку президент Дональд Трамп і його китайський колега Сі Цзіньпін можуть підписати найближчим часом в межах декількох тижнів. При цьому у Вашингтоні продовжують наполягати щодо можливостей домогтися значно більших поступок від Пекіна.

Як повідомляють деякі інформаційні джерела, влада США розглядає можливість проведення саміту двох лідерів вже в середині березня.

Нагадаємо, в ході саміту з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином минулого тижня президент США довів, що може відмовитися від угоди, якщо йому не подобаються умови. Це відноситься і до Китаю.

«Що стосується Китаю, ми просунулися на шляху до того, щоб зробити щось особливе. Але будемо дивитися», - сказав Трамп на прес-конференції в Ханої в четвер. – «Мене не лякає перспектива відмовитися від угоди, я так і зроблю, якщо вона не буде нас влаштовувати».

Враховуючи глобальні виклики, обґрунтовані експертами The Economist, а також негативні  тенденції, які продовжуються в економіці Китаю, варто зробити наступні висновки щодо ризиків для економіки України.

Під тиском протекціонізму США, в  КНР, відбувається активний пошук внутрішніх резервів, зокрема в аграрному секторі.

В цих умовах Китай із торгового партнера може перетворитися в конкурента.   Українські експортери кукурудзи, мають пильно оцінювати дії свого головного конкурента – КНР, оскільки прогнозується  підвищення виробництва кукурудзи одразу на 30 млн. тон. Саме кукурудза з Китаю може  скласти істотну конкуренцію українським виробникам у боротьбі за основний ринок збуту в ЄС. Варто зазначити, експорт зернових — друга стаття експорту України.

Нагадаємо, що за три роки обсяг торгівлі між Україною та країнами Європейського Союзу збільшився на 55%.

Держави, економіка яких залежить від зовнішніх ринків, схильні до серйозних ризиків взагалі, та в періоди кризових явищ глобальної економіки особливо. А в Україні ситуація досить складна: експорт та імпорт складає близько 50% ВВП. Відношення держборгу в Україні наближається до 80%.

В цьому контексті тема співпраці з МВФ залишається однією із найбільш чутливих тем.

Досвід багатьох криз показує, що стратегія економічного розвитку, яка базується винятково на  розвитку аграрного сектору – це шлях до занепаду в стратегічному вимірі. Історія відображає приклади, в яких довгострокові успіхи в розвитку економіки обов’язково були пов’язані з реалізацією політики по організації виробництва високотехнологічної продукції, випуску товарів з високою доданою вартістю.

Зазначимо, в умовах складних та болючих трансформаційних процесів реформування під час становлення конкурентної економіки, однією з найважливіших причин тривалих економічних негараздів будь-якої країни може стати політична нестабільність. Щось подібне може відбутися і у нас – зміна влади призводить до чергового переформатування основ економічної політики.

Проблеми в економіці, як правило, загострювалися в періоди правління популістів. У нашій країні таких прикладів чимало, коли риторика деяких наших політиків, які мають намір прийти до влади – є абсолютно популістська. Починаючи від «нової економічного курсу» через емісійні вливання, закінчуючи зобов’язанням покриття боргів неіснуючої держави (вклади СРСР) за рахунок емісії – а відтак, за рахунок  інфляційного податку для всього суспільства.

Всі економічні програми популістів вирішувалися за рахунок «друку грошей», та це не вирішує нагальних економічних проблем країни, і найбільш яскравим прикладом слугує тому Аргентина. Це має стати гарним попередженням для українців на майбутніх виборах у 2019 році.