Наприкінці червня 2020 року НБУ оприлюднив результати перегляду даних платіжного балансу у зв'язку з подальшим удосконаленням обліку прямих іноземних інвестицій, а саме врахуванням реінвестованих доходів підприємств з прямими іноземними інвестиціями.
Загальне сальдо платіжного балансу унаслідок перерахунку не змінилося, однак призвело до збільшення показників прямих іноземних інвестицій за еквівалентного розширення дефіциту поточного рахунку.
Оцінка надходження прямих іноземних інвестицій
Згідно з методологією, яка змінила оцінки надходження прямих іноземних інвестицій (КПБ-6), повторне вкладення коштів в основний капітал підприємства іноземним інвестором, попри те, що ці прибутки, на відміну від дивідендів, не перераховуються, належать до прямих іноземних інвестицій (ПІІ), зазначають в НБУ.
Реінвестовані доходи можуть набувати та від’ємних значень. Така ситуація може виникнути внаслідок збитків підприємства за умов погіршення економічного стану в секторі, де воно функціонує, або більш глобальних економічних викликів у країні перебування.
Рисунок 1 - Фінансові результати та реінвестовані прибутки підприємств, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Так, глибока криза 2014–2015 років мала наслідком формування значних від'ємних фінансових результатів підприємств у 2015 році. Однак починаючи з 2016 року макроекономічна стабілізація, виважена фіскальна та монетарна політика, поступове впровадження структурних реформ та позитивні очікування щодо ділової активності сприяли поліпшенню фінансових результатів та відповідно зростанню реінвестованих прибутків підприємств.
Водночас у 2020 році коронакриза призвела до погіршення фінансових результатів підприємств, що відобразилося у формуванні нерозподіленого збитку підприємств (рис. 2).
Рисунок 2 - Прямі іноземні інвестиції (сальдо) до та після перерахунку, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Отже, урахування реінвестованих доходів призвело до зменшення обсягів припливу прямих інвестицій з-за кордону у 2015 році та І кварталі 2020 року та до істотного зростання у 2016-2019 роках. Частка реінвестованих доходів у загальному обсязі надходжень прямих іноземних інвестицій торік сягнула майже 50%, що відповідає загальносвітовим тенденціям, зазначають аналітики Нацбанку.
Рисунок 3 - Частка реінвестованих прибутків у надходженнях прямих іноземних інвестицій у 2019 році, %
Джерело: НБУ.
В НБУ також зазначають, що як і будь-яка операція в платіжному балансі, реінвестовані доходи обліковуються за принципом подвійного запису: у фінансовому рахунку – за статтею «прямі інвестиції», у поточному рахунку – за статтею «виплати за доходами від прямих іноземних інвестицій». Як наслідок, зміна обліку реінвестованих доходів реального сектору не впливає на загальне сальдо платіжного балансу, проте змінює дані поточного та фінансового рахунку на однакові величини. Так, у результаті перерахунку дефіцит поточного рахунку у 2017–2019 роках щорічно збільшено від 1.1 млрд дол. (1% ВВП) у 2017 році до 2.8 млрд дол. (1.8% ВВП) у 2019 році – на ті самі величини, на які збільшено приплив прямих іноземних інвестицій.
Аналітичні наслідки та можливості
Перегляд показників платіжного балансу, зокрема розширення дефіциту поточного рахунку, у цілому не змінює попередні аналітичні висновки щодо стійкості зовнішньої позиції України, оцінки економічної ситуації, на підставі яких здійснювалася монетарна та валютна політика НБУ.
Рисунок 4 - Поточний рахунок до та після перегляду, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Це зумовлено тим, що на відповідну величину змінився й показник «прямих іноземних інвестицій», які є надійним та стійким джерелом фінансування дефіциту поточного рахунку. Крім того, реінвестування не передбачає фактичного перетину коштами кордонів: трансакція відбувається в країні – реципієнті інвестицій.
Реінвестовані доходи мають низку позитивних ефектів на економіку країни-реципієнта. Спрямування материнськими компаніями коштів на реінвестування має на меті підвищення конкурентоспроможності дочірніх структур, та як наслідок їх продуктивності, що має відповідний вплив і на макроекономічні показники.
Важливо також зазначити, що згідно з висновками окремих досліджень, реінвестовані прибутки також здатні забезпечити більшу стійкість прямих іноземних інвестицій, оскільки через нарощування обсягів останніх збільшується альтернативна вартість їх переміщення. Тож підвищуються й стимули для інтеграції в місцеву економіку. Аналіз факторів, що спонукають інвесторів приймати рішення на користь виплати дивідендів чи реінвестування доходів, може мати велике значення для формування політики уряду, спрямованої на залучення та утримання інвестицій.
Досвід залучення інвестицій у Польщі та Чехії.
Політичне та економічне становлення цих країн на початку 1990-х років, стрімкі та глибокі, хоча й болючі на початку структурні реформи, чіткий курс на євроінтеграцію та створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, у тому числі завдяки податковому середовищу (однак на однакових умовах для всього бізнесу), зумовили значний приплив прямих іноземних інвестицій в економіки цих країн.
Рисунок 5 - Прямі іноземні інвестиції в Польщу, млрд дол.
Джерело: МВФ.
На початкових етапах капітал до країн надходив шляхом придбання частки акцій у наявних компаніях. Протягом цього періоду прибутковість інвестиційних проєктів на початкових стадіях була низькою, наприклад у Польщі після виведення дивідендів це призводило до формування нерозподіленого збитку.
Вже на початку 2000-х років реалізовані інвестиції вступили в фазу отримання прибутку. Проте вже з 2004 року на тлі макроекономічної стабілізації дохідність прямих іноземних інвестицій в акціонерний капітал в окремих країнах, зокрема в Польщі, перевищила ту, яку мали боргові інструменти. Водночас з огляду на перспективи зближення країн після приєднання до ЄС у 2004 році до розвинених країн Єврозони реінвестовані доходи стали домінуючим інструментом прямих інвестицій. Зокрема, частка реінвестованих доходів у загальному припливі прямих іноземних інвестицій в Чехію зросла з 46% у 2004 році до 84% у 2019 році, у Польщі – з 45% до 93% відповідно.
