Старовинні замки і палаци завжди привертають туристів. Ці дивовижні споруди пронизані таємницями історії, долями їх жителів, на них віддруковані віхи епох. Деякі з них – несправедливо забуті або обділені належною увагою держави, невблаганно руйнуючись під дією часів.
Сьогоднішня наша добірка – про вражаючі фортифікації та палаци України, унікальні в своєму роді і призначенні.
Тараканів Форт
Фортифікація пройшла обидві світові війни і Російсько-Польську війну 1920 року. У Першій Світовій форт використовувався проти Австро-Угорської імперії. Навколо нього поховані 200 австрійських солдатів. Ходять легенди, що за часів Другої Світової Війни в тунелях форту випробували секретну зброю.
У післявоєнний період будівлю намагалися використовувати в якості складського приміщення, але через сильну вологість в приміщеннях форту від цієї ідеї відмовилися. Багато ділянок цієї будови зруйновані, в наші дні Тараканів Форт пустує. Але навіть в такому занедбаному стані фортифікація виглядає на диво красивою, на тлі густих заростей і мовчазної місцевості.
Мавританський палац
Архітектурна пам'ятка початку 18 століття неомавританського стилю, знаходиться в Лиманському районі Одеської області. Цей палац побудував воєначальник Російської імперії, герой російсько-турецької війни Іван Куріс.
Територія, подарована полковникові Курісу під маєток, раніше знаходилася в турецьких володіннях. На землі звели першу православну церкву, на честь Кінбурнської перемоги, яку здобула армія Суворова над турками. Маєток отримав назву Покровське.
Садиба виглядає трохи незвично і схожа на середньовічний палац, де змішалося кілька архітектурних стилів, з елементами готики, ренесансу і мавританського стилю. До наших днів замок уцілів частково, а після пожежі 1990 року перебуває в стані руїн.
Замок-корабель у Сидорові
Сидорівський замок на Тернопільщині стоїть біля підніжжя річки Суходіл, на витягнутому плато пагорба. Це військово-оборонна споруда середини 17 століття, приватне володіння польських шляхтичів Калиновських. Фортифікація замислювалася як копія герба роду власників, тому вона має подовжену форму. 178 метрів в довжину і 30 – завширшки.
Фортеця зведена із пісковика та вапняку, її захищали рови, а міцні напівкруглі вежі служили оглядовими майданчиками. Стіни триметрової товщини мали отвори під амбразури для гармат. Бійниці оснащувалися спеціальними ходами для перехресного вогню.
До наших днів збереглася лише частина замку із дозорною вежею, що зовні нагадує ніс корабля. З цієї причини будівля одержала народну назву - «замок-корабель». Серед населення побутує легенда про скарби замку, заховані в його підземеллях. Доля цих скарбів на сьогоднішній день не відома. За радянських часів про замок «забули», місцеві жителі розібрали спорудження на камінь для особистих побутових потреб і бруківку.
Замок-палац Шенборнів
У селі Карпати Закарпатської області стоїть розкішний мисливський палац – замок аристократичного німецько-австрійського роду – графів Шенборнів. Цю красиву будову виконано в стилі неоромантизму, елементів готики і романської архітектури.
У ньому 365 вікон, 52 кімнати і 12 входів – як днів, тижнів і місяців в році. Навколо замку висаджений сад-дендрарій з декоративним озером та рідкісними породами дерев. Декорований палац елементами родової геральдики своїх знатних власників. За задумом господарів, викопане озеро садиби нагадує карту Австро-Угорської імперії.
Після війни територія Шенборнської резиденції була націоналізована і відреставрована. Сьогодні в цьому тихому місці стоїть санаторій «Карпати», де приймають як туристів, так і людей на лікування. Палац не можна назвати напівзабутим, скоріше він – перепрофільований під лікувальні цілі.
Церква-фортифікація на Хмельниччині
Унікальна у всій Україні фортифікаційна споруда, яка одночасно є церквою. Храм-фортеця або церква-донжон Пресвятої Богородиці збудована в селищі Сутківці Хмельницької області.
Її заклали в 15 столітті як оборонну будівлю, а пізніше власники маєтку Сутківські переробили його під храм. Перший поверх служив церквою, а верхній – для оборонних цілей. Закінчили будівництво тільки через 300 років.
Храм вимощений настільки добротно, що практично не втратив своєї первозданної архітектури. В інтер'єрі на стінах і склепіннях фортеці збереглися фрескові розписи 16 століття і масляний розпис початку 20 століття. Церква діюча. При вході в храм стоїть кам'яна могильна плита Івана Сутківського, останнього представника роду Сутківських.
Палац Псарі
Селище Приозерне Івано-Франківської області цікаве своєю неповторною садибою Псарі, однією з резиденцій династії Потоцьких. Цей колись величний архітектурний шедевр захований в гущі зелених лісів краю. До нього немає прямої дороги, тому його досить складно відшукати на карті і по місцевості.
У 18 столітті це був палацовий комплекс, з величезним садом-парком, стайнями та в'їзними воротами.
У наші дні – це приватне володіння, придбане за 350 тисяч гривень у церкви колишньої УПЦ КП (всупереч забороні законодавства України). Сучасна історія Псарського палацу, на жаль, є прикладом того, як держава не займається охороною і збереженням архітектурних об'єктів і національного культурного надбання.
Садиба Остен-Сакен на Київщині
Резиденція давнього князівського і графського роду Остен-Сакен знаходиться недалеко від Києва, на кордоні селища Немішаєве Бородянського району. Точну дату його будівництва визначити складно. Відомо те, що на початку 19 століття землі під майбутній палац були подарунком графу Карлу Сакену. Далі маєток переходив у спадок.
У першій половині 19 століття там звели одноповерховий цегляний палац з кутовою баштою із ромбовидними вікнами. Навколо будівлі розбили парк і фруктовий сад, що сходив до водойм. На початку 20 століття володіння перейшло у приватні руки одного з місцевих жителів. Радянська влада не стала знищувати Остен-Сакен, але і подбала про пам'ятку архітектури своєрідно. В межах маєтку був побудований біохімічний завод. А палац використовувався як складське приміщення.
У 2000 році на території резиденції сталася сильна пожежа, яка пошкодила і сам замок, і його внутрішній декор. Збереглася лише фасадна частина, вежа і фундамент із залишками колон, кілька бічних стін. Цей цікавий об'єкт офіційно не перебуває в реєстрі архітектурної спадщини, він продовжує руйнуватися. Але привертає увагу туристів своїми колись майстерними склепіннями.
