Радник президента України Ростислав Павленко про незалежність Української Церкви та поступове об'єднання православних конфесій країни

Радник президента України Ростислав Павленко про незалежність Української Церкви та поступове об'єднання православних конфесій країни

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

Директор Національного інституту стратегічних досліджень та радник президента України Ростислав Павленко в ексклюзивному коментарі розповідає про завершальний етап отримання Томосу, історичний момент самовизначення нації та побудову незалежної української церкви на користь людині, суспільству і державі

Сьогодні надання Томосу для Української Православної  Церкви – вже є реальністю. Лише півроку назад про це поняття не чула більшість населення нашої держави і коли президент вперше публічно про це заговорив, було багато скепсису і невіри щодо можливості це зробити. Адже процес об’єднання церков в новітній Україні має свою попередню невтішну історію.

На Вашу думку, чому саме зараз Константинопольська Церква вирішила розглянути українське питання? Мотиви України – зрозумілі. А от щодо Церкви-Матері, чому зараз? Якщо звернутися до джерел минулого, то можна знайти позицію Патріарха Варфоломія І про його підтримку канонічної церкви в Україні, тобто церкви Московського Патріархату і невизнання УПЦ КП і УАПЦ. Зараз позиція змінилась і вона є навіть безкомпромісною, з огляду на різке погіршення стосунків з РПЦ.  Як ви це прокоментуєте?

Ростислав Павленко: Річ у тім, що це абсолютно не «зараз». Рішення щодо Томосу існує досить тривалий час. Лише за президентства Порошенка це триває стільки, скільки він перебуває на посаді. Кожен президент, окрім Януковича, намагався вирішити питання автокефалії Української Православної Церкви, оскільки це є питанням національного інтересу для України. То ж для Матері-Церкви ця дилема також не нова.

Ростислав Павленко,
директор Національного інституту стратегічних досліджень та радник президента України
Але тільки після зустрічі президента Порошенка і  Вселенського Патріарха Варфоломія 9 квітня було ухвалено реалістичну і практичну дорожню карту, яка виконується крок за кроком, у канонічний спосіб. Наразі ми підійшли впритул до завершення цього процесу, до проведення об’єднавчого Собору і вручення Томосу, текст якого затверджений.

На основі цього тексту підготовлені пропозиції до Статуту нової церкви, так, щоби цей Томос став його частиною. Опісля Томос буде вручений Предстоятелю Української церкви і ми усі його побачимо.

Виходить, що саме Порошенко знайшов необхідні слова? Чому попередники не змогли довести справу до кінця?

Ростислав Павленко: За ці 4 роки багато що сталося вперше. За президентства Петра Порошенка ми заговорили про асоціацію з ЄС, вперше – про безвізовий режим, вперше про децентралізацію не на словах, а на ділі, вперше про зростання економіки, незважаючи на російську агресію і тд. Тому і питання Томосу в цьому контексті не має дивувати.

Як ви вважаєте, чи насправді Томос зможе об’єднати Українське Православ’я? В РПЦ, яку підтримує частина інших Помісних Церков, говорять про розкол Світового Православ’я через Україну. Чи є підґрунтя для таких заяв? Яким чином буде врегульовано статус церков, які не візьмуть участь в об’єднавчому соборі?

Ростислав Павленко: Томос є документальним засвідченням незалежності української церкви. Уже понад 1000 років Україна є православною країною, я нагадаю, що 1030-ліття Хрещення ми відзначали у липні цього року. І впродовж нашої історії незалежної церкви у нас не було.

Хоча у традиціях православних країн ми маємо право на таку церкву. Бо у Православ’ї саме так трактується 34 Апостольське Правило – усі архієреї можуть обирати серед себе першого, а він із ними радиться щодо усіх церковних справ. Тож оцього ми мали б досягнути уже дуже давно, але тільки зараз випадає реальна нагода.

Ростислав Павленко,
директор Національного інституту стратегічних досліджень та радник президента України
Я вважаю, що згодом, без поспіху, без кавалерійського наскоку, об’єднання відбудеться. Зазначу, що не йдеться про створення якоїсь державної церкви і точно не йдеться про примус. Мова йде про те, що з часом, повільно і поступово, абсолютна більшість православних об’єднається у своїй  незалежній українській православній церкві.

А ті, хто хотітиме залишатися у єдності з іншими церквами, вони матимуть на це право в тій чи іншій юридичній формі.

Щодо тези про розкол, на це питання дуже добре відповів Патріарх Варфоломій. «Для розколу потрібні розкольники». Тобто розкол не виникає сам по собі. Розкол не виникає із того, що Константинопольська Церква-матір пішла на зустріч тому, чого дуже давно прагнуло Українське Православ’я.

А ті, хто погрожують розколом, Російська Православна Церква, і роблять певні кроки у цьому напрямку, мабуть, це питання до них. Знову ж таки, як каже Патріарх Варфоломій, Константинополь не погрожує, але і не боїться. Тому, я думаю, що і це пройде. Тим більше, що були прецеденти.

Ростислав Павленко,
директор Національного інституту стратегічних досліджень та радник президента України
У середині 90-х  відбувалося відновлення Вселенської автономії Естонії і фактично йшлося про існування двох канонічних церков на одній території. Так само тоді РПЦ пішла у розкол, пішла на розрив євхаристичного і духовного спілкування з Константинополем. Але це протривало декілька місяців, здається п’ять або шість.

Після того все було відновлено, після взаємних кроків і переговорів. Я вважаю, що рано чи пізно ми теж дочекаємося, що Росія муситиме прийняти вибір України, і державний, і церковний, і історичний, і культурний.

До яких аргументів на користь Єдиної Помісної Української Православної Церкви, на вашу думку, можуть дослухатись віряни УПЦ МП?

Ростислав Павленко: По-перше, це буде своя церква, незалежна ні від кого.  Ні від Московського патріархату, ні від Вселенського патріархату, ні від Румунського, ні від Грецької церкви, ні від будь-якої іншої. Нова, п’ятнадцята незалежна церква, яку ми, українці, можемо будувати так, як ми цього бажаємо.

Відповідно до наших традицій, звичаїв, нашого бачення про майбутнє і про сучасну церкву, що має бути відкрита і сприяти духовному розвитку людини. Церква, що допомагатиме тоді, коли людина цього потребуватиме, буде поряд із тим, як розвиватиметься і суспільство, і держава.

А щодо того, як і хто робитиме висновки, знову таки, тут не потрібно наскоку. І не треба вважати, що у якийсь день, за кілька тижнів, коли буде вручення Томосу і відразу після того усі автоматично перейдуть до нової церкви.  Ми готові до того, що так не буде. Багато хто буде вирішувати із єпископату, із мирян, хто і як ставиться до питання незалежності України, оборони України від агресії, допомоги Україні, одним словом – люди зроблять свій вибір.

Автор: Марія Гелюх
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!