Ратко Младича залишили довічно за ґратами, але не визнали винним у геноциді
Колишній командувач армії боснійських сербів Ратко Младич програв апеляцію щодо вироку довічного ув’язнення за геноцид, військові злочини та злочини проти людства.
Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів підтвердив вирок Міжнародного трибуналу по колишній Югославії про довічне ув’язнення екс-генерала. Апеляційна колегія з п’яти осіб дійшла висновку, що військовий не надав доказів, які б скасували попередні звинувачення проти нього, хоча він висловлював незгоду щодо кожного пункту, повідомляє «Бі-Бі-Сі».
«Палата повністю відхилила апеляцію і тим самим підтвердила рішення суду про те, що пан Младич не винен у геноциді за звинуваченням щодо злочинів проти боснійських мусульман і боснійських хорватів у деяких муніципалітетах Боснії і Герцеговини. Палата підтвердила винесений раніше вирок суду про довічне ув’язнення», - йдеться у рішенні інстанції.
Геноцидом в строго юридичному сенсі у вироці Младичу була названа лише різанина у Сребрениці. В інших епізодах, на думку суду, кількість жертв була недостатньою для визнання геноциду.
Наразі незрозуміло, де засуджений буде відбувати решту покарання.
Історія «Різанини у Сребрениці»
На початку та в середині 1990-х соціалістична федеративна держава Югославія розпадалася на окремі утворення, що охоплювали території тодішніх Сербії та Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Хорватії, Македонії та Словенії. Розпад супроводжувався низкою громадянських воєн.
З усіх конфліктів на Балканах, війна у Боснії була найкривавішою, адже країна була найбільш розділеною в етнічному та релігійному аспектах. На початку та всередині 90-х на територію Боснії і Герцеговини були введені миротворчі сили ООН під керівництвом США.
У 1991-1992 році на сході Боснії відбувалися численні бойові сутички між підрозділами боснійських сербів та боснійських мусульман (босняків). Військовим підрозділам боснійських сербів за допомогою нерегулярних воєнізованих утворень вдалося на початку 1992 року взяти під свій контроль громаду Сребрениця, населення якої майже на 75% складалось із боснійських мусульман, а населення міста – на близько 66%.
На початку 1993 року боснійсько-сербські військові загони очолив генерал Ратко Младич. 13 квітня того ж року боснійсько-сербські загони повідомили Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, що вони атакуватимуть Сребреницю, якщо босняки не полишать громаду за дві доби.
У відповідь на загрозливу ситуацію, Рада Безпеки ООН 16 квітня 1993 року ухвалила резолюцію №819. Документ вимагав від усіх сторін вважати Сребреницю та її околиці безпечною зоною. Також вона вимагала припинити будь-які атаки та «недружні дії» проти безпечної зони. Однак держави, які надали СООН сили для захисту безпечних зон, не бажали застосовувати зброю проти боснійських сербів – їх непокоїла безпека власних солдатів.
Авіація НАТО провела кілька рейдів проти непокірної армії боснійських сербів. У відповідь Ратко Младич пригрозив розстрілювати біженців і миротворців ООН, тож Альянс вимушено згорнув операцію.
Подальше ускладнення ситуації та бойові дії призвели до того, що 11 липня 1995 року боснійські серби повністю захопили Сребреницю та її околиці. Також боснійські серби захопили базу ООН у Потокарі, яка мала бути безпечною зоною.
В період з 13 по 22 липня 1995 року військо Республіки Сербської під командуванням Ратка Младича за співучасті воєнізованого формування «Скорпіони» під контролем МВС Сербії, скоїли масове убивство близько 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі віком від 12 до 77 років. Подія отримала назву «Різанина у Сребрениці» і вважається одним з найбільш масштабних воєнних злочинів після Другої світової війни та в сучасній європейській історії.
У 1996 році Міжнародний кримінальний суд звинуватив Ратко Младіча та інших керівників Республіки Сербської у скоєнні військових злочинів та геноциді. Генерал переховувався від міжнародного правосуддя майже 16 років. У травні 2011 року його заарештували в Сербії й екстрадували до Гааги.
22 листопада 2017 року Міжнародний трибунал по колишній Югославії (МТКЮ) засудив Ратко Младича до довічного ув’язнення. Його звинуватили за 10 з 11 пунктів обвинувачення, зокрема в геноциді боснійських мусульман у Сребрениці в 1995 році, а також у порушенні законів і звичаїв ведення війни в Боснії і Герцеговині в 1992-1995 роках.
У березні 2018 року адвокати Младича подали апеляцію у Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів – інстанцію, створену для завершення роботи, розпочатої Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії, який закрився 31 грудня 2017 року.
У серпні 2020 року слухання відтермінували через коронавірусні обмеження та проблем зі здоров’ям Младича – з моменту ув’язнення він пережив три інсульти й один серцевий напад. Впродовж усього процесу підсудний був зухвалим і нападав як на суд, так і на прокурора. Коментуючи злочини у Сребрениці він сказав, що підписав угоду з армією боснійських мусульман про захист людей там і на інших територіях, а також заявив, що не винен у порушеннях у цих безпечних зонах. Адвокати стверджували, що Младич перебував далеко від Сребрениці, коли сталася різанина.