Реалізація монетарної політики Національного банку базується на використанні інструментів, передбачених чинним законодавством України. Згідно законодавства, Правління НБУ приймає рішення про застосування найбільш оптимальних інструментів політики, у відповідності до поточної та прогнозованої тенденцій в економіці, яку формують зовнішні та внутрішні чинники макроекономічних змінних.
В широкому розумінні, йдеться про пошук оптимальної формули, в якій поєднання методів регулювання породжує найвищі результати реалізації ключових завдань регулятора: забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння економічному зростанню та досягнення цілей, встановлених середньостроковою Стратегією НБУ.
Не дивлячись на те, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси за допомогою дев’яти інструментів, регламентованих Законом України «Про НБУ», найбільш відомим інструментом, який в палких політичних дискусіях неодноразово аналізувався з метою звинувачення в зловживаннях державними фінансами – це рефінансування банків.
Про рефінансування
Перш за все, варто зазначити, що політика рефінансування банків – це гармонійне поєднання двох інструментів монетарної політики: процентної політики та рефінансування банків. Тобто, відбувається балансування кількісних та цінових параметрів механізму дій. Рішення щодо ключової ставки, приймаються на основі макроекономічного прогнозу (які презентуються на засіданні Комітету монетарної політики).
Чинний порядок рефінансування регламентовано Положенням про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи.
Отже, згідно Положення, кредит рефінансування – це кредит, що надається банку шляхом проведення кількісного або процентного тендера з підтримання ліквідності банків.
Кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в Національному банку кошти.
Процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти.
Отже, рефінансування є поняття багатогранне, яке передбачає виконання різних завдань, тому запроваджено кількісні (ціна фіксована), та процентні тендери (ціну встановлює НБУ, але пріоритет для банку, який пропонує найвищий процент). Враховуючи те, що один із каналів емісії грошей – кредитний канал, то регулювання здійснюється як на рівні кількісних параметрів (сума рефінансування), так і на рівні цінових (процент).
Рисунок 1 – Основні канали емісії НБУ
Оперативне підтримання Національним банком ліквідності банків здійснюється шляхом надання кредитів овернайт або оперативне вилучення Національним банком ліквідності банків шляхом розміщення депозитних сертифікатів овернайт.
Варто зазначити, що всі кредити повинні бути забезпеченні заставою й надаються здебільшого строком від одного до чотирнадцяти днів.
Отже, Національний банк використовує стандартні інструменти регулювання ліквідності банківської системи з метою виконання цілей та завдань, визначених законодавством України та Основними засадами грошово-кредитної політики, залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.
Але проблематика ліквідності, це не лише поточний стан балансу активів та пасивів, а й поняття стратегічного виміру, що формується не лише на основі показників економічного зростання, а й рівня довіри до банківської системи тощо.
Відповідно, кредити рефінансування можуть використовуватися для реалізації програм фінансового оздоровлення банків, а тому практикуються стабілізаційні кредити рефінансування на більш істотний строк. Йдеться про подолання кризових явищ в економіці.
Протягом 2014–2016 рр політика рефінансування, яка здійснювалася НБУ, спрямовувалася на утримання банківської системи від фінансового краху. Водночас зі зміною умов зовнішнього середовища змістилися й акценти та пріоритети у цілях та завданнях грошово-кредитної політики. Нагадаємо, згідно з оцінками Національного банку, загальні втрати для економіки від кризи в цілому становлять 38% ВВП.
Варто заначити, що банки не завжди здатні реалізувати санаційні програми, що відповідно призводить до процедур ліквідації та повернення отриманих кредитів рефінансування.
Повернення рефінансування
Відповідно до релізу відомства, Національний банк України у 2018 році отримав на погашення заборгованості за кредитами рефінансування неплатоспроможних банків на півмільярда гривень більше ніж роком раніше – 2.6 млрд грн.
У 2017 році отримав на погашення заборгованості за кредитами рефінансування неплатоспроможних банків - 2.1 млрд грн.
Найбільше коштів отримано від реалізації майнових прав – 1 237.7 млн грн. Ще 681.6 млн грн надійшли від реалізації нерухомого майна. Іншими джерелами погашення заборгованості за кредитами рефінансування неплатоспроможних банків стали кошти від:
- погашення ОВДП на суму 434.8 млн грн;
- набуття у власність НБУ нерухомого майна майнових поручителів банків на суму 132.3 млн грн;
- отримання коштів від погашення заборгованості за заставленими НБУ кредитними договорами на суму 154.4 млн грн.
За найвищу ціну – 308 млн грн – у 2018 році реалізовано майнові права, передані в заставу Національному банку ПАТ «Дельта Банк».
У 2018 році обсяг погодження Національним банком початкових цін реалізації майнових прав за заставленими кредитними договорами збільшився більш ніж удвічі – до 100.5 млрд грн – у порівнянні з 2017 роком (45 млрд грн). Це пов’язано із запровадженням портфельного погодження реалізації активів, а також зі спрощенням процедури визначення початкової ціни реалізації активів, яка відповідає сумі загальної заборгованості за кредитними договорами.
Нагадаємо, у 2018 році в банківській системі відбулося скорочення профіциту ліквідності. Це було наслідком збільшення потреб населення та бізнесу в фінансових ресурсах через зростання обсягів економіки і операцій між Урядом і НБУ. Як наголошує НБУ, тенденція скорочення профіциту ліквідності продовжуватиметься і у 2019 році. В результаті впродовж року банківська система може перейти до стану дефіциту ліквідності. Це обумовлює необхідність зміни операційного дизайну в напрямку більшої гнучкості. Відповідно, для забезпечення гнучкішого реагування на зміни стану ліквідності банківської системи України, Національний банк запровадив з 11 січня 2019 року зміни в операційний дизайн монетарної політики.
