Кремль зайняв вичікувальну позицію і готовий скористатися власними важелями тиску для впливу на зовнішню політику Києва.
Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов.
«Телефонні переговори відбулися, але захоплені у листопаді 2018 року поблизу Керченської потоки українські військові моряки, досі не відпущені. Так само не відбувся обмін інших заручників, які утримуються в обидвох державах. Режим припинення вогню в зоні ООС на лінії зіткнення спорадично порушувався головним чином збройними підрозділами «Л/ДНР». Тактика «малих кроків», втілена у спробі полагодити пішохідний міст у Станиці Луганській за сто днів, також не доведена до кінця. Російська сторона вичікує кристалізації курсу нового українського президента і планує цілковито скористатися власними важелями тиску: відсутністю угоди на транзит газу після 1 січня 2020 року, затягуванням обміну полоненими, продовження гібридної інформаційної війни проти України в контексті європейського та євроатлантичного курсу офіційного Києва»
політичний експертТим часом у «нормандському форматі», який влітку 2014 року був створений Німеччиною, Францією, Україною та Росією для втілення «Мінських угод», на думку експерта, триває політична гра. Кремль докладає зусиль, аби переконати Берлін та Париж у тому, що саме Україна не виконує домовленості, тому санкції проти РФ потрібно скасовувати. Однак США уважно стежать за ситуацією і констатують, що попри «бравурний тон» російської пропаганди, санкції дають вагомий результат.
«Так, уряд Дмитра Медвєдєва ініціює скорочення робочого тижня до чотирьох днів, де-факто зі скороченням заробітної плати. Посилюється соціально-політична напруга у Москві та регіонах, де опозиційні кандидати не допущені до виборів місцевих органів влади 8 вересня. У Красноярському краї вже пропагується ідея залишати дві третини доходів від експорту сировини «на місцях». Одночасно намітився розкол між умовно «ліберальним» і «силовим» кланами російської владної еліти. Ліберали виступають проти «застою», за вихід РФ з міжнародного режиму санкцій, що неможливо без поступок Україні в питанні припинення війни на Донбасі, можливо, навіть до межі перегляду умов Мінських угод. А силовики вимагають продовження за будь-яку ціну тиску на Україну та посилення «холодної війни» із Заходом. У свою чергу ЄС та США намагаються грати на боці «російських лібералів». Тим паче, що офіційна пропаганда щодо «зрадництва» лібералів на фоні економічних негараздів населення, дає збої»
Зважаючи на ситуацію, Юрій Мартинов переконаний, що призначення новою Верховною Радою легітимного міністра закордонних справ України, стане маркером реальних дипломатичних кроків президента Володимира Зеленського.
Контрольними точками і мінімальним коло стратегічних задач української зовнішньої політики до кінця поточного року, на думку аналітика, мають стати: просування процесу мирного врегулювання на Донбасі; проблематика подачі до грудневого саміту НАТО заявки на отримання Плану дій щодо членства в НАТО (на що може накласти вето Угорщина); врегулювання за участю ЄС питання газового транзиту після 1 січня 2020 року; можливий перегляд квотних обмежень на український експорт до країн ЄС.
Нагадаємо, 27 серпня виповнилося 100 днів з моменту вступу Володимира Зеленського на посаду президента України.
Голова громадської організації «Асоціація Політичних Наук» Дмитро Сінченко вважає, що головним досягненням ста днів роботи Зеленського на посаді президента є скасування 161 чинного указу що стосуються економічної діяльності, а також низкою суттєвих прорахунків, головним з яких є ослаблення позицій держави на світовій арені.
Політолог Наталія Білоус головними прорахунками діяльності Зеленського назвала відсутність чіткої стратегії, а також агресивну, не властиву главі держави, тональність розмов з чиновниками на місцях.
Детальніше про головні здобутки і прорахунки нового президента, читайте у наших матеріалах «100 днів президента: чого досяг Володимир Зеленський на посаді глави України», а також «100 днів президента: досягнення Володимира Зеленського зі знаком питання».
