Росія vs НАТО: Альянс може втратити Прибалтику за 60 годин
На лондонській зустрічі глав країн - членів НАТО Альянс дав додаткові гарантії Литві, Латвії та Естонії на випадок російського нападу. Але поки обіцянки не підкріплені діями, а в разі анексії територій цих країн союзники швидше за все за них воювати не будуть.
Ще до лондонської зустрічі новий план захисту країн Балтії і Польщі, яка також може бути втягнута у можливий конфлікт, анонсував Генсек НАТО Йенс Столтенберг.
У нас є план захищати цей регіон. У нас є не тільки план, а й бойові можливості, і більші, ніж будь-коли. У нас є солдати, у нас є сили швидкого реагування. І ми плануємо подальші рішення щодо підвищення боєготовності в цьому контексті в Лондоні. Мова йде не тільки про збільшення сил, але і про можливість їх швидко перекинути в цей регіон
Польща і країни Прибалтики наполягали, щоб положення про те, що НАТО буде захищати їх у разі російської агресії, увійшло в підсумкову заяву лондонській зустрічі, однак воно там так і не з'явилося. У НАТО обійшлися фразами «Агресивні дії Росії загрожують євроатлантичній безпеці» і «Ми прийняли рішення про підвищення готовності наших сил реагувати на будь-яку загрозу в будь-який час з будь-якого напрямку».
Наполегливість польських і прибалтійських дипломатів, при тому, що захист кожного члена Альянсу від зовнішнього нападу і так є самою суттю НАТО, показує невпевненість у тому, що в разі серйозного конфлікту їх дійсно захищатимуть, а не обмежаться черговим пакетом санкцій, позбавивши агресора ще 0,2% ВВП.
Природна мета Путіна
Ті ж Латвія, Литва та Естонія усвідомили всю складність свого становища з 2014 року, тому як у кремлівського режиму саме вони стали природною метою після України - якщо не для повної анексії, то регіонів Естонії та Латвії з високим відсотком «соотєчественніков». Литва також може втратити території коридору з підконтрольною Кремлю Білорусі в Калінінградську область.
Із початком війни в Україні НАТО почало нарощувати свої сили в Прибалтиці, проте до цих пір вони залишаються символічними - по одному багатонаціональному батальйону в кожній країні, посиленому бронетанковим підрозділом США. Повітряне прикриття країн, що не мають своєї бойової авіації, обмежилося патрулюванням декількома винищувачами союзників. У разі подальшого усунення США із європейської політики, виведення їх військ і невтручання в можливий конфлікт доля прибалтів буде сумною.
Результат можливого зіткнення НАТО і РФ в Балтії вивчали аналітики американського стратегічного центру RAND Corporation, описавши його одним словом - катастрофа, пише National Interest. Хоча багато експертів вважають, що розмір НАТО, його вогнева міць, перевага в повітрі і технологіях у кінцевому підсумку превалюють в конфлікті з Росією, це не спрацює у випадку з Прибалтикою. Сформована в останні роки структура сил НАТО в Східній Європі не зможе протистояти російському вторгненню в Латвію, Литву й Естонію. Опір НАТО буде швидко придушений через відсутність механізованих військ і засобів протиповітряної оборони ближнього радіусу дії. Нинішні повітряні патрулі НАТО будуть задавлені числом.
Після проведення серії військових ігор, в яких «червоні» (російські) і «сині» (НАТО) сили брали участь в широкому спектрі військових сценаріїв в країнах Балтії, дослідження RAND під назвою «Посилення стримування на східному фланзі НАТО» встановило, що успішний захист регіону вимагає набагато більших повітряних і наземних сил, ніж ті, які розгорнуті в даний час. При цьому аналітики виходили з того, що прибалтів захищатимуть США, проте їх 30 000 солдатів, розміщених зараз в Європі, буде для цього недостатньо. Без сил стримування в трьох балтійських країнах кількістю не менше семи бригад, відповідної артилерійської і повітряної підтримки російська армія вийде на околиці Таллінна і Риги через 60 годин після початку війни.
Три сценарії війни
Швидка окупація Балтики поставила б НАТО перед вибором з трьох варіантів:
- накопичення сил і масована контратака, яка потребує тривалого часу для мобілізації і розгортання великих сил, в результаті підуть затяжні бої з величезними втратами;
- змиритися з анексією країн - найбільш вірогідний варіант, однак для самого НАТО, який покаже свою безпорадність, він загрожує не просто ослабленням, а повним крахом як оборонного альянсу.
- застосування ядерної зброї - найменш імовірний сценарій, якщо не зовсім нереальний, в світлі нинішньої політики США.
В американському Foreign policy research institute вказують, що спроба відбити Балтику після її втрати буде надзвичайно важкою і може привести до третього варіанту. Всі три балтійські країни межують з Росією, але тільки одна Литва пов'язана з будь-якою іншою країною НАТО. Кордон Литви з Польщею, шириною всього 100 км і єдиною автомагістраллю, утворює вузьке місце, яке планувальники НАТО називають Сувалкським коридором. У разі війни він буде перекритий російськими ударами з Білорусі та Калінінградській області. Якщо Росія блокує сухопутні і повітряні маршрути в Прибалтику, НАТО буде змушене направляти свої підкріплення через Балтійське море. Однак при цьому виникнуть серйозні перешкоди. По-перше, у НАТО недостатньо військово-морського транспорту для перевезення такої кількості військ і техніки, потрібно буде залучати незахищені цивільні судна. По-друге, такі перевезення опиняться під ударом російських протикорабельних крилатих ракет великої дальності. Запущені з батарей берегової оборони K-300P Bastion-P в Калінінграді, вони зможуть нанести важкі втрати будь-якому конвою НАТО. Оскільки військово-морські сили США навряд чи захочуть наражати на небезпеку авіаносну групу заходом в замкнуті води Балтійського моря, робота по супроводу транспортів НАТО буде лягати на менші військові кораблі зі слабкими корабельними системами протиракетної оборони.
Якщо ж РФ захопить ще і всі морські порти в Прибалтиці, то НАТО взагалі доведеться планувати десантну операцію. Знову-таки вона неможлива без придушення російських батарей берегової оборони. Технічно це нескладно - ВПС НАТО з авіабаз в Німеччині і Польщі можуть легко досягти і нанести удар по позиціях Росії в Калінінграді. Однак в цьому випадку конфлікт переноситься безпосередньо на російську територію, що може підштовхнути РФ до розширення конфлікту за межі Прибалтики, з відповідними ударами по німецьким і польським авіабазам.
Також для успіху контрудару в Прибалтиці НАТО буде змушене завдавати ударів по транспортних вузлів РФ, щоб запобігти підведенню підкріплень, зокрема логістичним об'єктам під Санкт-Петербургом і Псковом. Знову ж таки, це цілі глибоко у російській території, що може підштовхнути Росію до нанесення аналогічних ударів по логістичним об'єктам НАТО в Антверпені, Гамбурзі та Роттердамі. В кінцевому підсумку все може звестися до загрози і застосування ядерної зброї.
[blockquote_with_author]Єдиний варіант виграти війну за Прибалтику - взагалі її не допустити[/blockquote_with_author]
Для цього потрібно розмістити в цих країнах настільки потужне угрупування, яке відбила б спокусу у Кремля реалізувати «кримський сценарій» із швидким захопленням переважаючими силами, а в разі війни змогло б витримати перший удар і дочекатися допомоги.
Дослідження Rand показало, що для запобігання швидкого захоплення Прибалтики буде достатньо сил, що складатимуться із приблизно семи бригад, зокрема трьох важких бронетанкових, адекватно підтримуваних авіацією, артилерією і іншими допоміжними засобами на землі, вже розгорнутих і готових воювати із початку вторгнення.
Однак експерти Rand вказують, що подібне посилення обійдеться не дешево для НАТО. Оснащення тільки цих трьох бронетанкових бригад, разом з наданою їм артилерією, протиповітряною обороною та іншими допоміжними підрозділами буде коштувати близько 13 мільярдів доларів. Також це - 15 тисяч військових, яких потрібно десь розмістити. Плюс ще чотири піхотні бригади - це близько 20 тисяч солдатів. Виходить угруповання, що перевищує контингент США у Південній Кореї, на утримання якого щорічно витрачається приблизно 1,5 мільярда доларів. Чи піде НАТО на такі витрати - велике питання. Інші ж напівзаходи у вигляді сил швидкого реагування, які можуть бути перекинуті в Прибалтику, зважаючи на хронічну неповороткість Альянсу, призведуть до того ж результату, що і без них - падіння Балтики за 60 годин.