Акції протесту в Казахстані були частково спровоковані Росією. Агресор використав мітинги та введення військ ОДКБ для підготовки запланованих переговорів зі США і НАТО, посилення військово-політичного впливу у регіоні й ослаблення позицій України на міжнародній арені. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів співголова Громадської ініціативи «Права Справа» Дмитро Снєгирьов. «По-перше, момент для протестів був обраний не випадково – напередодні зустрічей у форматі «Росія – США» і «Росія – НАТО». По-друге, перекидання військ ОДКБ мало показовий характер – це було символічне нагадування країнам НАТО про операцію зі взяття сербами та їхніми союзниками під контроль аеропорту Пріштіна на Балканах у 90-ті роки. По-третє, Росія розглядала декілька сценаріїв подальшого розвитку ситуації в Казахстані, включно з прив’язкою до України і подій 2014 року. Тобто, якщо ситуація з масовими протестами виходить з-під контролю, Кремль планував розіграти карту «захисту російськомовного населення» на півночі Казахстану і висунути країні територіальні претензії. Нагадаю, що після відмови екс-президента Назарбаєва визнати Крим російським, Владімір Путін заявив, що взагалі не пам’ятає такої країни, як «Казахстан» в її нинішніх кордонах. І по-четверте, про причетність Москви до протестів свідчить і той факт, що в перші дні заворушень у столиці Казахстану, МЗС Росії заявило про підтримку законних вимог протестувальників» «По-перше, українську сторону планували звинуватити в підтримці масових заворушень і заблокувати виконання Казахстаном своїх зовнішньоторговельних зобов’язань – постачання критично потрібного Україні вугілля обсягом 660 тисяч тон. Наразі цей контракт блокується Росією, як країною-транзитером. По-друге, такими звинуваченнями Москва намагалася вдарити по ринку казахського скрапленого газу, доля якого в українській економіці сягає 30%. І по-третє, Росія намагалася дестабілізувати ситуацію в самій Україні – звинуватити Київ у підтримці зовнішніх сил, створенні «штучного заколоту» і «перевороту» в іноземній країні. Кремль готував такий сценарій під зустріч у форматі «Росія-НАТО». Таким чином, Москва створила привід для втручання безпосередньо у внутрішні справи України. До того ж, окрім «штаба Аблязова» у Києві, Росія напряму намагалася звинуватити Україну в фінансовій підтримці казахських протестів. Однак цей план не вдалося реалізувати, більшою мірою через те, що офіційний Київ не коментував події у Казахстані, усвідомлюючи небезпеки і сценарії з боку російської сторони» «Наскільки цей контингент обмежений, покаже час. Однак вже зараз лунають заяви про те, що скоріш за все, російські військові залишаться на території Казахстану, навіть попри стабілізацію ситуації в країні. Таким чином, Росія використала зовнішній фактор, в тому числі український, в якості прикриття безпосереднього військового втручання і розгортання військового контингенту на території Республіки Казахстан»
На думку експерта, протести в Казахстані з самого початку були інспіровані Росією. Про це свідчить занадто узгоджений характер дій т.зв. «протестувальників», їхня кількість та синхронний виступ у декількох місцях одночасно. Аналітик переконаний, що в Казахстані давно були організовані «сплячі ячейки», які були готові «скоординовано організувати протести в потрібний час «Ч»».
Дмитро Снєгирьов також зазначив, що протести в Казахстані слід розцінювати, як проведення Кремлем т.зв. «червоних ліній» - встановлення зони військово-політичного впливу Росії.
політичний експерт
Експерт переконаний, коли сценарій тривалого розвитку подій провалився, Росія почала другий сценарій – введення військового контингенту ОДКБ. Однак для цього, зазначив аналітик, Кремлю слід було обґрунтувати його перекидання у Казахстан зовнішнім втручанням. Саме так і з’явився «український слід».
Аналітик нагадав, що у російських та українських ЗМІ одночасно з’явилися повідомлення про роботу в Києві штабу т.зв. «казахського опозиціонера» Мухтара Аблязова, про його контакти з українськими спецслужбами і відпрацювання масових заворушень за українським сценарієм – т.зв. «Майдану» в Казахстані з урахуванням місцевої специфіки.
Дмитро Снєгирьов переконаний, що Україна була обрана в якості фактору зовнішнього втручання не випадково, адже таким чином Кремль одразу намагався вирішити декілька геополітичних питань.
Експерт також зазначив, що інформація у ЗМІ про те, що до Казахстану ввели 2 тисячний контингент ОДКБ, не відповідає дійсності. Аналітик нагадав, що за оцінками російської сторони, для перекидання військ було задіяно близько 75 одиниць авіації, зокрема, літаки Іл-76. Залежно від модифікації, такий літак бере на борт від 145 до 225 осіб. Отже, за приблизними підрахунками, кількість військових ОДКБ була суттєво більшою.
Крім того, зазначив Дмитро Снєгирьов, задіяні в якості «миротворців» військові підрозділи, не входять до контингенту країн ОДКБ з російської сторони. Окрім військовослужбовців Ульянівської 31-ї окремої десантно-штурмової бригади, всі інші учасники операції – російські спецпризначенці.
Таким чином, зазначив експерт, використовуючи фактор зовнішнього втручання, Росія фактично отримала юридичні підстави для своєї військової присутності на території Казахстану у вигляді обмеженого військового контингенту.
Нагадаємо, 2 січня в казахському нафтодобувному місті Жанаозен спалахнули масові протести через подорожчання скрапленого газу на 100%. Спочатку мітингувальники вимагали знизити ціни на паливо, а згодом почали висувати політичні вимоги – відсторонення від політики екс-президента Нурсултана Назарбаєва, викорінення корупції та кумівства, будівництва нових фабрик і заводів, а також скорочення безробіття.
5 січня протести спалахнули в інших містах країни – Актобі, Алмати і столиці Нур-Султан. Зокрема, в Алмати почалися жорсткі сутички з поліцейськими. Мітингувальники захопили мерію, а у другій половині дня – місцевий аеропорт. Протести супроводжувалися масовими погромами і мародерствами торгових центрів, ювелірних салонів, аеропортів та інших об’єктів торгівлі.
На фоні протестів, того ж дня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запровадив режим надзвичайного стану у столиці Нур-Султан, а згодом – по всій країні.
6 січня Рада колективної безпеки ОДКБ вирішила направити Колективні миротворчі сили для наведення порядку в Казахстані. Офіційно до країни прибули понад 2 тисячі військових країн-членів блоку.
Загалом, внаслідок масових заворушень по всій країні було затримано близько 8 тисяч осіб.
13 січня почалося офіційне виведення «миротворців» ОДКБ з Казахстану. Водночас, командувач силами блоку Андрій Сердюков заявив, що військовий контингент залишиться в країні на невизначений час.
Додамо, що 12 січня у Брюсселі відбулося засідання Ради Росія-НАТО. Сторони обговорили ситуацію біля українських кордонів, зокрема, загрозу вторгнення РФ та «гарантії безпеки» Кремля щодо нерозширення НАТО на схід.
За підсумками зустрічі, Росія і США домовилися відновити роботу своїх місій у Москві та Брюсселі.
Водночас, США відкинули вимоги РФ про виведення військ і нерозширення НАТО. А представники Росії зазначили, що політика НАТО спрямована лише на стримування Росії і такий стан може призвести до тяжких наслідків для Європи.
