Матрос катера ВМС України «Нікополь», який РФ захопила у Керченскій протоці, Андрій Оприско розповів про будні у російській в’язниці, де він провів майже рік, підтримку кримських татар та візити Віктора Медведчука.
Службовець ВМС в інтерв’ю «Українській правді» зазначив, що ФСБ РФ боялась, що жителі окупованого Криму зможуть силою звільнити моряків, бо затримання українців викликали великий резонанс. І навіть у день звільнення з російського Лефортово моряк очікував, що усе може зірватись. Усе інтерв’ю за хвилину.
Кримські татари дуже підтримували українських моряків, приносили їжу, речі. «Підтримку кримських татар ми відчули одразу ж. Навіть ті місцеві православні росіяни хрестили нас і бажали добра, удачі». На вулиці зібралось багато людей, яких обурив вирок окупантів. «У Криму боялися, що українці можуть нас «відбити», тому возили моряків різними шляхами і ховали у закинутих місцях.
Андрій провів у російському полоні у тюрмі Лефортово 286 днів. Усіх українців розмістили в окремих двійних камерах, «звичайно сусідом був підставний стукач». Моряк спілкувався із сусідом, але жодної інформації не видавав. «Я розумів, що то стукач, але це також людина, яка попала у таку ситуацію. Стукачів у СІЗО пресували не слабо». До деяких моряків селили «неврівноважених мусульман», аби психологічно тиснути.
У в’язниці не було певного розпорядку, Андрій протягом дня намагався максимально зайняти себе справами, займався спортом. «За час у тюрмі, я пробіг по кругу 400 кілометрів, 10 000 раз віджався, 10 000 раз присів», а також читав книги. «Я розумів, що вони хочуть, щоб ми зламалися», тому моряк намагався тримати гарний настрій. «Відчуваючи таку підтримку, я знав, що нас рано чи пізно обміняють. Але всі наші хлопці були готові відсидіти обіцяні 6 років».
Медведчук приходив у в’язницю до українських моряків – «за нас домовитись і з нами домовитись». Але Андрій не хотів з ним бачитись, бо вважає його зрадником, навіть грозив слідчому, що може прикласти силу, якщо його зведуть з кумом Путіна. «Я краще 6 років відсиджу, ніж така гнида прийде і буде мені якісь послуги робити».
У день обміну полоненими моряків розбудили о 4 ранку та сказали збиратись. «Ми розуміли, що йде до звільнення, але були готові до несподіванок – зараз речі зберемо, а нас завернуть в камеру, або літак долетить до кордону і розвернеться». У цей день Андрій вперше побачився з рештою полонених моряків.
Після звільнення з російського полону Андрій хотів повернутись на військову службу. «Війна не закінчена, я не збираюсь кудись іти і відпочивати, бо ще не пора». Зараз Ориско продовжує служити на контрактній службі ВМС в Одесі.
