Жорстоке вбивство співробітниці Херсонської міської ради та активістки Катерини Гандзюк «розкрито у стислі терміни». Про це повідомила прес-служба СБУ у Facebook 11 лютого. В цей же день деталі слідства розповів Генпрокурор Юрій Луценко, а головному фігуранту злочину Владиславу Мангеру вручено підозру.
Як і кожна гучна справа в Україні, розслідування навколо вбивства Гандзюк не обійшлося без скандалів, інтриг та брудної політики. І підняло на поверхню цілий клубок глибоких проблем українського суспільства.
Півроку слідства і тиск громадськості
Спочатку ГПУ порушила кримінальну справу за фактом «хуліганство». В ході подій кілька разів змінювала кваліфікацію провадження: «нанесення тяжких тілесних ушкоджень» і «замах на вбивство з особливою жорстокістю».
Після смерті Гандзюк, справу перепрофілювали як «умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене з особливою жорстокістю, вчинене на замовлення, вчинене за попередньою змовою групою осіб».
Саме під тиском громадськості і зусиллями адвокатів розгляд не спустили «на гальмах». Активісти добилися того, щоб усі провадження у справі велися з офісу СБУ.
У Верховній Раді було створено Тимчасову Слідчу комісію для розслідування трагедії. 28 січня 2019 року батько Катерини Віктор Гандзюк на засіданні комісії заявив про те, що замовниками вбивства його дочки є члени двох парламентських партій: Владислав Мангер ( «Батьківщина») та Андрій Гордєєв (БПП).
Півроку розслідування пройшли під потужним тиском з боку громадськості: акції протесту, публічний контроль дій влади, відкритий опір затягуванню процесу, мітинги пам'яті. Справа набула міжнародного резонансу, західні партнери зажадали від України прозорого розгляду і справедливої кари для злочинців. Активісти впевнені, замовник – не один.
Підозра Мангеру
11 лютого Генеральна прокуратура вручила підозру головному фігуранту справи Владиславу Мангеру, главі Херсонської обласної ради та партійцю «Батьківщини», а Генпрокурор Юрій Луценко розповів про підсумки слідчих заходів:
Мангеру допомагали ще кілька встановлених осіб: Олексій Левін, Ігор Павловський, Сергій Торбін, Віктор Горбунов, Володимир Васянович, В'ячеслав Вишневський і Микита Грабчук.
Луценко визнав, що до скоєння зловмисництва причетні правоохоронці і чиновники, але доказів цьому поки недостатньо.
ГПУ вимагає для підозрюваного арешт без можливості застави.
Позиція «Батьківщини»
На час розслідування Мангер призупинив своє членство в партії Тимошенко. За день до оголошення підозри «Батьківщина» виключила партійця зі своїх лав.
Сам чиновник причетність до смерті Катерини заперечує і готовий співпрацювати зі слідством, про що він повідомив на камери після винесення підозри:
Пізніше прес-служба «Батьківщини» опублікувала повідомлення про політичну мотивацію переслідування Мангера:
Якщо звинувачення політично мотивоване, тоді для чого було виключати «невинного» Мангера зі своїх лав? Замість того щоб переводити стрілки, Юлії Тимошенко варто задуматися над тим, хто представляє її політичну силу на регіональному рівні.
Як тут не згадати мисливця на людей Віктора Лозинського, народного депутата від «Батьківщини», який розстріляв беззбройного Валерія Олійника під час полювання на своїх лісових угіддях Кіровоградщини заради забави у 2009 році? Стара історія, яка на роки заплямувала ім'я цієї партії. Через 10 років ми маємо вбивство активістки на замовлення одного з чиновників, які представляють «Батьківщину» на Херсонщині. Так чи багато змінилося в Україні за ці роки?
«Лягай, Бандеро!»
За кілька днів до подій 11 лютого, у Києві, під поліцейським управлінням на Подолі між активістами праворадикальної сили С14 і поліцією сталося зіткнення.
Все почалося з мітингу на підтримку Юлії Тимошенко 9 лютого у Києві, куди підійшла група громадських діячів руху «Хто вбив Катю Гандзюк»? Лідеру «Батьківщини» задали слушне запитання:
Активісти запевняють, що законних підстав для затримання у силовиків не було. При затриманні людей били кийками і відібрали особисті речі.
За версією правоохоронців, було затримано кілька молодих людей, у яких вилучили «небезпечні предмети» - газові балончики та ножі.
Те, що після вилучення небезпечних предметів затриманих хотіли відпустити, підтвердив Масі Найєм.
Що сталося в цей час – свідчать відео-записи. «Заспокоювати» молодиків, що вимагали повернути свої речі, прибув спецназ.
На зйомці видно, як правоохоронці перевищили свої повноваження: били вже лежачих. Підсумком всього інциденту стало затримання 40 осіб і три кримінальних провадження: загроза або насильство відносно співробітника правоохоронного органу, захоплення державних будівель і хуліганство. Жодна зі сторін не визнає себе провокатором того, що сталося.
Одним з гучних епізодів подій 9 лютого стало грубе поводження силовика до затриманого зі словами: «Лягай, Бандеро!» під час затримання. 10 лютого начальник Головного управління Нацполіції Києва Андрій Крищенко на брифінгу вибачився за слова свого підлеглого:
Залучення спецназу Крищенко пояснив заходами безпеки:
Адвокат Масі Найєм вважає застосування грубої сили проти демонстрантів – неприпустимим, незаконним і «несумірним тому, що зробили активісти». Відкрите провадження і проти силовиків – за статтею перевищення службових повноважень.
Глава Нацполіції Сергій Князєв прокоментував інцидент:
Чого чекати далі?
Питанням про те, чи понесуть винні у жорстокій розправі над Катериною справедливе покарання, задається кожен в Україні та за її межами, хто вважає себе щонайменше небайдужим до долі усієї країни.
Проблема стоїть саме так: за цим передчасно обірваним життям конкретної людини криється системна вседозволеність і безкарність, чорна діра корупції, що засмоктує все хороше, що відбувалося у країні останніми роками. А ще – тотальне невір'я у справедливе слідство і суд, глибоке зневіра у покаранні винних.
Катерина займалася викриттям корупційних схем навколо варварської вирубки лісів, організованих місцевою владою на Херсонщині та за фактом заплатила за це своїм життям. Включаючи кілька місяців болісного лікування, яке на жаль, їй не допомогло. За 2018 рік це не перший випадок розправи над людиною, яка боролася проти корупції у владі.
Замахи на Олега Михалика, Андрія Вагапова, Григорія Козьми і Михайла Кузаконя, Віталія Устименка, Сергія Стерненка в Одесі, Віталія Олешка в Бердянську, Сергія Нікітенка в Херсоні, Сергія Мокрякова у Кривому Розі. Чималий список як для одного року? Усі ці люди так чи інакше діяли проти тіньових схем з майном і надрами регіонів, вели незалежні розслідування, відкрито виступали проти представників місцевого чиновництва.
Коли злочинність зростається із владою, рано чи пізно це призведе до народного гніву. Частково невіра людей у справедливе розслідування справи Гандзюк, та й інших резонансних злочинів в Україні, породжує радикалізацію суспільства. Цим можна пояснити спроби окремих груп активістів діяти жорстко і навіть провокативно.
Закидати шашками мітинги, адміністрацію президента або місце проживання глави МВС Арсенія Авакова з вимогою відставки – це їх спосіб привернути увагу і змусити владу відповідати за свої дії. Але у підсумку маховик насильства тільки розкручується і обертається проти тих, хто його застосовує. У держави є легітимна влада на насильство, цим вона і виправдовується.
У населення такої влади немає і бути не може, тому що в іншому випадку це означає хаос і беззаконня, і грань переходу від захисту чиїхось прав до порушень прав інших стає занадто тонкою. Але виходить, що по-іншому, мирно і дипломатично, у зараженому корупцією суспільстві звичайних людей ніхто не почує. Схоже на замкнуте коло?
Навіть у цьому шокуючому злочині, при безпрецедентному тискові громадськості немає впевненості у тому, що винних покарають. Якщо це не головна вада нашої судово-каральної системи, то що тоді?
На відміну від розвинених правових систем, в Україні державною монополією на насильство зловживають. А про очищення влади, люстрацію і боротьбу з корупцією безуспішно йдеться роками, створені відповідні органи та інститути. Вони ефективні?
І останнє питання, яке хочеться задати владі та усім причетним до цієї трагедії: чи стане смерть Катерини початком кінця того потужного корупційного болота, проти якого вона не побоялася поставити своє життя?