З наближенням офіційного старту президентських перегонів росте градус напруги у політичних силах, які претендують на головний державний пост. Логіка передвиборної боротьби підштовхує сили до об'єднання. Але як це часто буває, особисті амбіції заважають кандидатам висувати єдиного лідера.
Напередодні виборів лихоманить і «Опозиційний блок». Один із співголів парламентської фракційної сили Юрій Бойко прийняв рішення вийти з Опоблоку і приєднатися до іншого опозиційного руху «За життя» Вадима Рабиновича.
Платформа для опозиції чи нервовий крок відчаю?
Юрій Бойко – співголова політичної партії «Опозиційний блок» та її фракції у Верховній Раді. Очолює групу інтересів, куди входять опальний олігарх Дмитро Фірташ і колишній глава адміністрації Януковича Сергій Льовочкін.
Вадим Рабинович – глава політичної партії «За життя», також член фракції «Опоблоку», але «незалежний» гравець, за яким стоїть кум президента Путіна Віктор Медведчук.
Відомо, що і Опоблок, і партія Рабиновича – проросійські сили, які виступають за відновлення тісних відносин з РФ і розворот курсу України в бік північного сусіда, що означає відмову від європерспектив і членства в НАТО. Саме на ці політичні рухи робить ставку президент Росії Путін у майбутній гонці за посаду глави держави в Україні.
Минулої п'ятниці, 9 листопада, Бойко і Рабинович підписали угоду про об'єднання своїх сил і створення «Опозиційної платформи «За життя»». Мета – участь у президентських, парламентських і місцевих виборах.
У кращих традиціях популізму Вадим Рабинович назвав угоду «історичним моментом для України», покликаним «зупинити вакханалію цієї влади».
Завданнями платформи є:
- встановлення миру;
- «припинення економічного геноциду українського народу»;
- «створення незалежної нейтральної країни – Швейцарії у східній Європі».
Лідери платформи запрошують усі «здорові» сили, які бажають «добра Україні».
Цікаво, що серед головних ворогів України, окрім чинної влади, лідери нового руху називають «війну, соціальну несправедливість, корупцію, кримінальне свавілля». З чим вони готові люто боротися. Виходить, що боротьба ця може бути тільки проти самих себе ж, так як при владі їхнього лідера Януковича саме кримінальне свавілля, тотальна корупція і соціальна несправедливість бурхливо процвітали. Що і спровокувало у кінці 2013 року потужний протестний рух і Революцію Гідності.
Що стосується війни, яку особисто Янукович санкціонував листом до Путіна з проханням ввести війська в Україну, тут також цікаво. Розгорнути у власній країні м'ясорубку за участю російської армії, знищити два регіони, увігнати державу у глибоку кризу, а потім з цим же і боротися.
Втім, політична вага Рабиновича тримається виключно на крайньому популізмі, за яким стоять конкретні бізнес-інтереси російського «походження». Юрій Бойко має певне визнання серед протестного електорату в Україні, в основному у східних і південних областях держави. Поодинці ці лідери залишаються маргіналами на політичній арені у виборчий період.
Розколотися, щоб об'єднатися?
На підписанні угоди прозвучала обіцянка висунути в президенти єдиного кандидата від опозиції і тут починається найцікавіше. В «Опоблоці» активність Бойка його колеги по фракції не підтримали. Група інтересів Рината Ахметова в особі членів фракції Бориса Колесникова і Вадима Новинського дали зрозуміти, що позиція Бойка – особиста ініціатива і на політраді партії не обговорювалася та всієї політсилою не підтримується.
«У нас, в партії Опозиційний блок, нічого не відбулося. Партія не уповноважувала Бойка підписувати жодних документів з Рабиновичем»
народний депутат, Опоблок«Це був брифінг лідера партії «За життя» Вадима Рабиновича та співголови партії «Опозиційний блок» Юрія Бойка. А об'єднання проходять на з'їздах. Тому присутність Бойка на брифінгу – це його приватна ініціатива, це не має ніякого відношення до Опозиційному блоку. У понеділок збереться політрада, яка визначить правовий статус цих дій»
народний депутат, ОпоблокСам Юрій Бойко заявив про трансформацію платформи у політичну партію, до якої приєднається ще кілька рухів і сил. Це означає, що він буде змушений покинути «Опоблок», так як за законами України приналежність до двох партій не допускається.
Дистанціювання групи Бойка від однопартійців означає фактичний розкол «Опозиційного блоку». Вадим Рабинович 15 листопада заявив, що висувати свою кандидатуру на пост президента не буде, а очолить партійний список на майбутніх парламентських виборах восени. Рабинович пообіцяв, що на раді партії буде запропонована нова фігура в кандидати на президентську гонку.
Очевидно, що новою-старою фігурою від об'єднаної платформи стане не хто інший, як Юрій Бойко.
Що говорить соціологія
Згідно з останніми соціологічними даними, опублікованими Центром Разумкова спільно з аналітичною групою «Рейтинг» 13 листопада, у Юрія Бойка є найвищий рейтинг серед усіх опозиційних і відкрито проросійських сил – 9% підтримки. Соратник Рабиновича Євген Мураєв набирає 5%, сам Рабинович – менше того. Виходить, що певні політичні шанси є тільки у Юрія Бойка, який після об'єднання з Рабиновичем, може підтягнути ще кілька відсотків голосів.
Об'єднання політичних сил в одну платформу і зусиль навколо ймовірної кандидатури Бойка – прагматика. І як кажуть експерти, суспільство вітає єдиного кандидата від опозиції:
«Немає готовності до легітимного кандидата в президенти з одного боку, по-друге, немає єдиної політичної платформи, яку могли б вибирати колишні прихильники Партії регіонів на сході і на півдні країни»
Завдання платформи очевидні, розповідає політтехнолог Олег Постернак:
«Перше – це консолідувати виборця південних і східних регіонів. Друге – створити майданчик для старту на парламентських виборах. Третє – сформувати альтернативний до влади концепт так званого миру, примирення з Росією, уваги до проблем базових підприємств цього регіону і т.д.»
Бути чи не бути єдиному кандидату або хто кому опозиціонер
За словами Постернака, опозиційні сили вже програли час на висунення єдиного кандидата:
«Президентські вибори вже пізно об'єднувати»
Тобто, або групі Ахметова з «Опоблоку» належить прийняти непросте рішення про підтримку Бойка, Рабиновича і Медведчука, або йти своїм шляхом. Один з яких – домовлятися з чинною владою або іншими політсилами. Шанси на возз'єднання навколо платформи «За життя» - не великі, як кажуть самі партійні лідери в кулуарах.
Альянси з владою можливі, але лише на виборчий період, без будь-яких гарантій. Так як сама влада знаходиться у досить хиткому становищі, судячи з соціологічних даних електоральних настроїв. Що стосується негласно проросійської Тимошенко, її рейтинг дозволяє ризикувати і йти на вибори самостійно.
Іншими словами, єдиного кандидата від опозиції, на якого розраховує протестне населення Півдня і Сходу, і на якого так сподівається Володимир Путін, може не відбутися.
Очевидним є те, що напередодні цих президентських виборів Україну чекають дуже цікаві союзи та мезальянси, а прогнозувати підсумки виборів на поточному етапі – це гадати на кавовій гущі.
