Ринки капіталу у 2020 році: світові тенденції та їх вплив на український ринок
Минулий рік, без перебільшення був роком низки потрясінь: стрімке розгортання пандемії, безпрецедентні карантинні обмеження, глибокі кризові явища та масштабні заходи фіскального та монетарного стимулювання у відповідь.
Безпрецедентні економічні явища, не лише створювали передумови для неординарних управлінських рішень, а й для нових теоретичних концепцій та інновацій.
Ейфорія ринків не оминула й Україну – у грудні були розміщені єврооблігації та відновився інтерес нерезидентів до державних цінних паперів. Це дало змогу профінансувати дефіцит бюджету та наростити міжнародні резерви до восьмирічного максимуму, уникнувши значного тиску на інфляцію та обмінний курс.
Утім, попри оптимізм на міжнародних ринках капіталу, такі залучення стали можливими завдяки міжнародній підтримці та макрофінансовій стійкості, досягнутій у попередні роки, зазначають в НБУ.
Аналіз потоків капіталу у 2020 році
Коронакриза не була схожа на жодну із минулих криз. Відтак попри набутий досвід країн у подоланні попередніх криз, 2020 рік відрізнявся волатильністю капіталу. Першопричина коронакризи була суто зовнішньою, не пов’язаною з внутрішніми економічними чи фінансовими дисбалансами.
Подальші жорсткі карантинні заходи та невизначеність щодо тривалості пандемії зумовили глобальний шок як для попиту, так і пропозиції. Наслідком цього стало значне падіння економічних показників. Відплив капіталу з країн з ринками, що розвиваються, у порівнянні з попередніми кризами, був більш різким та глибоким та зумовлювався передусім втечею портфельних інвестицій (83 млрд дол. тільки в березні згідно з даними IIF).
Проте обсяги прямих іноземних інвестицій були більш стійкими, що є характерним в кризовий період. Їх скорочення, зокрема в країнах з ринками, що розвиваються, було здебільшого відображенням від'ємних реінвестованих доходів, отриманих унаслідок збитків підприємств.
До того ж падіння припливу ПІІ до країн з ринками, що розвиваються було меншим у порівнянні з розвиненими країнами через більшу частку так званих «greenfield investment», тобто інвестицій у нові підприємства та проєктне фінансування.
Масштабна криза потребувала безпрецедентних заходів підтримки. Близькі до нуля, а часом й від'ємні, ключові ставки звужували монетарний інструментарій розвинутих країн. Тому вони зосередили увагу на використанні нетрадиційних інструментів, таких як кількісне пом'якшення (QE) та додаткове кредитування.
Нагадаємо, за останні 12 місяців баланс Федрезерву злетів на 3,213 трлн дол внаслідок викупу активів й кредитування банків через операції РЕПО. З цієї суми майже 3 трильйони доларів Федрезерв закачав в систему протягом березня, квітня та травня 2020 року, рятуючи ринки від коронакризи.
Варто зазначити, лише протягом перших кількох місяців обсяги викупу ЦП ФРС удвічі перевищили аналогічні програми 2008–2010 років. Натомість більшість країн з ринками, що розвиваються мали достатній простір для зниження ключових ставок і лише вибірково застосовували нетрадиційні інструменти.
Антикризові заходи поєднували миттєвість їх запровадження та масштабність, яка й зумовила надм’які умови на міжнародних ринках капіталу.
Таблиця 1 - Реакція монетарної політики окремих країн у 2020 році
Джерело: НБУ.
Оптимізм на тлі планів вакцинації та завершення електорального циклу в США розігріли апетит інвесторів до ризиків наприкінці 2020 року. Ще одним чинником, який підігрівав апетит інвесторів, було запровадження додаткових фіскальних стимулів США.
Капітал спрямувався у боргові інструменти країн з ринками, що розвиваються, які пропонували привабливу дохідність і охоче залучали кошти з огляду на накопичені потреби у фінансуванні та поточне зниження премії за ризик.
Рисунок 1 - Потоки портфельного капіталу, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Нагадаємо, країни з ринком, що формується та корпорації також скористалися поліпшенням настроїв на ринку, і у 2020 році випуск їх облігацій досяг рекордно високого рівня. Зокрема, відзначається різке зменшення розбіжностей між прибутковістю за інструментами суверенного й корпоративного боргу країн з ринком, що формується та прибутковістю в цінних паперів Казначейства США.
Так за даними IIF, країни з ринками, що розвиваються лише протягом листопада отримали 76 млрд дол. у вигляді портфельних інвестицій, а загалом за IV квартал – 180 млрд дол. На міжнародних фінансових ринках й надалі очікується для цих країн збереження сприятливих умов у 2021 році.
Ситуація на ринку капіталу України
Попри загальну втечу капіталу з країн з ринками, що розвиваються та значні погашення за зовнішнім боргом, відносні показники відпливу капіталу України були помірними. Валові міжнародні резерви продовжували зростати завдяки активній співпраці з МФО та значному профіциту поточного рахунку, забезпеченого досить стійким українським експортом на тлі істотного падіння імпорту.
Рисунок 2 - Прямі та портфельні інвестиції, валові резерви, зміна за 9 місяців 2020 року до стоку на початок року, %
Джерело: НБУ.
Відплив за портфельними інвестиціями був зумовлений помірним зниженням портфеля нерезидентів у гривневих ОВДП та плановими виплатами за зовнішнім боргом, які були дещо нівельовані липневим залученням єврооблігацій.
Відплив ПІІ був наслідком від'ємних реінвестованих доходів унаслідок погіршення фінансових результатів підприємств. Надм'які монетарні умови у світі та зниження премії за ризик для країн з ринками, що розвиваються дали змогу Україні залучити довгострокове фінансування за облігаціями з найнижчою дохідністю у своїй історії. Крім того, нерезиденти відновили інтерес до державних паперів України, номінованих у національній валюті.
Після тривалого відпливу портфель гривневих ОВДП у власності нерезидентів протягом грудня збільшився на 350 млн дол., а загальний приплив портфельних інвестицій лише за грудень становив більш як 1 млрд дол. Відповідні надходження разом з іншим зовнішнім фінансуванням дали змогу профінансувати дефіцит бюджету, а також накопичити кошти для майбутніх виплат. Водночас валові міжнародні резерви за результатами кризового 2020 року зросли до восьмирічного максимуму 29.1 млрд дол., впритул наблизившись до мінімально достатнього їх рівня за методикою МВФ.
В підсумку варто зазначити, досвід попередніх криз, які змусили більшість країн запровадити режим інфляційного таргетування та виважені стратегії врегулювання боргового навантаження, дав змогу економікам країн з ринками, що розвиваються та Україні в тому числі пом’якшити негативні наслідки пандемії. Також Україна зустріла поточну з наявною програмою МВФ, що стало одним з найвагоміших факторів пом'якшення негативного впливу кризи. Інформація щодо узгодження з МВФ ключових показників бюджету наприкінці 2020 року була позитивно сприйнята на фінансових ринках та стала одним із важливих чинників відновлення припливу капіталу в Україну.