Про Гельсінську зустріч Путіна і Трампа, яка пройшла 16 липня у Президентському палаці столиці Фінляндії, не писали тільки ледачі. Безліч різних думок і прогнозів, кутів зору, критики, очікувань та ймовірних підсумків. Хочеться додати - «помножених на нуль». Тому що, по-перше, самі президенти висловлювалися про низькі очікування від зустрічі. А по-друге, тому що більшість експертних позицій об'єднувало те, що припускати будь-які чіткі результати безглуздо.
З огляду на повну непрогнозованість Трампа, його емоційну нестриманість і вже визнане невігластво з багатьох геополітичних питаннях, а також – очевидні симпатії до Путіна, всупереч інтересам США, думки Конгресу, однопартійців та американських спецслужб. Як написали The Washington Post з посиланням на джерела в адміністрації Білого Дому, Трамп проігнорував заготовлені радниками заяви з жорсткою позицією щодо Росії. Що ми і побачили за підсумками саміту.
Підсумки саміту: переговорники задоволені, світ не зрозумів
Гельсінський саміт Путіна і Трампа – це той випадок, коли резонанс події багаторазово перевищує його результативність. Увагу, прикуту до цієї зустрічі, можна вважати безпрецедентною. З моменту перших повідомлень про ймовірність особистої аудієнції двох одіозних лідерів з антагоністичних світів і до вчорашнього дня ця подія утримувала високий інтерес в експертних колах, у пресі, серед політиків та активістів.
У певному сенсі підсумки саміту стали розчаруванням для всіх. Припущення про те, що видимих або сенсаційних результатів він не принесе, були. Що і підтвердилося. Хороша новина в тому, що побоювання, про які говорилося напередодні, частково зазнали краху. Зокрема щодо Криму і його можливої здачі Путіну з боку Трампа.
Погана новина в тому, що Трамп у черговий раз занадто захопився Путіним. За що по поверненню до США отримав неабиякі порції критики не тільки з боку опозиції, а й однопартійців. Путін залишився при своїх інтересах.
Трамп на повідку у Путіна: аналіз головних меседжів саміту
Обидва президенти заявили про успішність переговорів. На думку російського лідера, об'єктивних причин для розбіжностей між РФ і США не існує:
Для Володимира Путіна не існує авторитету закону та міжнародного права, статусу ООН та інших визнаних інституцій, саме тому в його розумінні об'єктивних причин немає. Для всього цивілізованого світу об'єктивних причин більш ніж достатньо: втручання Росії в американські вибори, кіберзагрози, які виходять від РФ, підтримка сирійського режиму Асада і прикриття його злочинів в Сирії, анексія Криму, війна на Донбасі, збитий малайзійський боїнг, злочини проти людяності.
Від Трампа хотіли, щоб він підтримає жорстку позицію щодо цих принципових речей. Брайан О'Тул, експерт the Atlantic Council, говорив напередодні Гельсінської зустрічі:
Що і сталося. За підсумками саміту Трамп не зробив жодної принципової заяви щодо цих гострих тем. Навпаки, вкотре заперечував втручання Росії у виборчу кампанію США, чим викликав шквал жорсткої критики на батьківщині. У звичній йому манері він звинуватив у провальних відносинах з Росією свого попередника – екс-президента Барака Обаму. І підтвердив задоволення досягнутими домовленостями з Путіним:
За словами Трампа, Путін був «дуже переконливий», коли говорив про непричетність Росії до американських виборів:
Всупереч розслідуванням розвідки США, комітетів Конгресу і доказам зворотного. Сам Путін будь-яке втручання заперечує, але визнає, що бажав перемоги Дональда Трампа:
Українська проблематика: Путін відстояв своє
Виступаючи із заявами про Україну, Путін назвав війну на Донбасі - внутрішньоукраїнською кризою і переклав відповідальність за дотримання Мінських угод на сторону Києва:
Крим анексований незаконно – Путін визнав цю позицію Трампа, але дав зрозуміти, що цей факт ні на що не впливає, так як Росія провела «законний референдум» про приєднання півострова:
Глава Білого Дому на цей рахунок нічого не відповів, що і підтверджує висновок про те, що американський лідер вважає за краще не критикувати Путіна публічно і обходити гострі теми, які здебільшого йому не цікаві. У експертів та багатьох політиків були побоювання щодо можливої здачі Криму Путіну, але вони не підтвердилися. У Трампа немає таких повноважень. Як і скасування антиросійських санкцій, чого Путін одним тільки впливом на президента США досягти не може.
Критика Трампа в США
На батьківщині в Росії будь-яка прихильність Трампа до Путіна буде показана як тріумфальне досягнення і визнання його лідерства на світовій арені. Тобто, глава Кремля підтвердив свій імідж всередині країни, не дивлячись на те, що хворобливі теми санкцій або зовнішньої ізоляції Росії по суті вирішені не були. Чого не скажеш про Трампа. Його заяви в Штатах викликали шквал критики і неприйняття.
Екс-державний секретар Гілларі Клінтон лаконічно підвела підсумки Гельсінського саміту:
Директор національної розвідки США Ден Коутс спростував заперечення Трампа російського втручання у вибори, додавши, що РФ продовжує цю практику:
Спікер Палати представників Конгресу США Пол Райан:
Прозвучала жорстка критика і серед однопартійців. Сенатор-республіканець Джон МакКейн:
Сенатор-республіканець, член комітету з питань збройних сил Ліндсі Грем:
Сенатор-республіканець від штату Арізона Джефф Флейк:
Член Палати представників США, республіканець Френк Лобіондо:
Висновки експертів
Оцінки експертів зводяться до того, з чого ми почали: занадто багато шуму навколо події, яка не вирішує абсолютно нічого. Коментує експерт Chatham House Лілія Шевцова:
Подібної думки дотримуються й інші експерти. Занадто різні ціннісні установки, система прийняття рішень, вплив окремих груп інтересів і тиску. Трампу, навіть при його очевидних бажаннях і публічних спробах, американський естеблішмент не дає зливати національні інтереси США та інтереси союзників. Тому всі спроби зближення закінчуються повним провалом.
Путіну Америка у вигляді «друга і брата» також не потрібна. Тому що російська еліта заточена на пошук ворогів для виправдання економічних проблем і репресивного апарату по відношенню до суспільства. До того ж Росія продовжує нехтувати принципами верховенства права і закону, на яких тримається Західний світопорядок.
Тоді про яке взаєморозуміння може йти мова? Висновок очевидний: ні Гельсінський саміт, ні будь-який інший захід не здатні принести конструктивних результатів у відносинах між США і Росією, для розрядки військової активності у гарячих точках або досягнення миру там, де це можливо. І, на жаль, щодо України також.