Справа Ганни Скороход – це скандал, здатний затьмарити навіть "Міндічгейт".
Бо йдеться про те, як в Україні накладаються санкції. І щоб зрозуміти, чому саме ця історія така небезпечна, треба згадати, кого і як РНБО "карала" останні роки.
Наприклад, лідер опозиції Петро Порошенко, Ігор Коломойський і Костянтин Жеваго, власники важливих активів, які можна переділити через націоналізацію. Були принаймні два випадки, коли джерела стверджували, що санкції можуть накласти на Томаша Фіалу. До того наклали санкції проти його бізнес-партнера, що заважав відомому авторитету з Одеси.Так само в квітні 2025 року під санкції потрапила Альона Шевцова (АТ Айбокс Банк) — з ймовірністю 95%, це було пов’язано зі спробою усунути її з грального ринку людьми, пов'язаними з Тімуром Міндічем та Артемом Шилом.
І саме на цьому тлі будь-яка нова історія про "торгівлю санкціями" перестає бути одиничним випадком. Вона лягає у вже знайому логіку, де санкції дедалі частіше виглядають не як інструмент нацбезпеки, а як важіль у політичних чи бізнесових конфліктах. Тому справа Ганни Скороход не просто поповнює список скандалів — вона ставить під сумнів сам механізм ухвалення рішень РНБО.
Тепер – про саму справу. За версією слідства, Ганна Скороход запропонувала підприємцю дати їй $250 тис. За ці гроші вона б домовилася накласти санкції РНБО на конкурента. Проте я звернув увагу, що НАБУ та САП чомусь дуже квапилися виявити злочинну групу, очолювану пані Скороход. Вонинавіть не стали чекати, коли гроші дійдуть до адресата у РНБО.Вирішили провести обшук одразу після того, яквідбулася передача першої половини означеної суми.
Звісно, це розвалило справу. Сама пані Ганна заявила, що відео – то монтаж, її слова вирвані з контексту. Що НАБУ/САП просто тиснуть на опозицію і хочуть зірвати її візит до США, а справу вона виграє.
Головною інтригою лишається те, що гроші до чиновників РНБО не дійшли (і це визнають навіть у НАБУ). Отже, замість справи лишається якась мильна бульбашка. Немає складу злочину. А сама підозра майже неминуче розвалиться. Судді муситимуть визнати, що пані Скороход на рішення РНБО не впливає, а грошей в неї під час обшуків не знайшли. Тому звинувачення за статтею "пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди посадовій особі" – притягнене за вуха.
Найдивнішим є те, що НАБУ/САП наголошують: у РНБО не знайшлося нікого, хто погодився би взяти гроші за накладення санкцій. Нарешті, ми знайшли, де в Україні сидять люди, що святіші за Папу Римського. Їх навіть рекламує НАБУ.
Наразі НАБУ/САП намагаються гарно виглядати. Для цього вони розкрутили медійний скандал.Відео з матюками, звісно, дуже яскраве. Пані Скороход називає себе "баночкою джина" і матюкається, як авторитет, люди це люблять. До того ж, кілька років тому пані Ганну вже звинувачували у наданні хабарів чиновникам. Про це казав лідер "Слуг народу" у парламенті Давид Арахамія. З його слів, пані Скороход начебто лобіювала інтереси олігархічних груп і пропонувала хабарі нардепам. Байдуже, що відтоді минуло багато років, а пані Ганна досі на волі.
Це не єдиний підозрілий момент. Попри заяву НАБУ та медійний скандал, Ганна Скороход якось не тягне на організатора накладення санкцій. Звісно, вона дуже класно лається на камеру, але немає жодних свідчень того, що вона контактувала з представниками РНБО. Навмисно чи випадково, у бік Ради нацбезпеки та оборони – жодних звинувачень.
Усе це більше схоже на медійну операцію, яка відволікає від юридичного провалу. Мені здається, що усі учасники процесу намагаються виставити РНБО святими та чесними. За легендою, НАБУ/САП хотіли розслідували корупцію, але раптом виявили, що корупції немає. Усі корупціонери виїхали з РНБО.
Вам не здалося це дивним? Уявіть, який би це був іміджевий удар по корупції. НАБУ/САП отримали б нові відзнаки після розпареної "справи Міндіча". Адже РНБО – це і є ті самі "5-7 менеджерів". Проте раптом вони вирішили не чекати найцікавішого та фактично розвалили власну справу.
Хочу розповісти вам дещо альтернативну версію, яка доволі гарно пояснить, що саме відбулося.
Ще за часів Порошенка Рада національної безпеки та оборони накладала санкції здебільшого проти осіб, пов'язаних з анексією Криму та подіями на Донбасі. Це були:
- люди, що організовували та проводили "вибори" на окупованих територіях;
- російські компанії та структури, задіяні у війні проти України (зокрема "Сбербанк" та ВТБ, а також великі російські промислові та оборонні компанії);
- російські та проросійські політики та силовики,
- медійні ЗМІ й IT-компанії "ВКонтакте", "Одноклассники", Mail.ru, "Яндекс" та 1С.
В одному лише 2018 році, коли українські санкції синхронізували з європейськими та американськими, під них потрапили 1748 фізичних і 756 юридичних осіб, пов’язаних із російською агресією у Криму та на Донбасі. Але вже тоді ходили чутки, що можна "замовити" конкурента або вийти з-під санкцій.
Після обрання Володимира Зеленського санкції нікуди не зникли. РНБО очолив Олексій Данилов. Казали, що для нього це був інструмент посилення своєї політичної ваги. До початку війни санкції використовували у дуже творчій спосіб, зокрема для покарання "топ-10" українських контрабандистів. Про те, що контрабанда від цього не зникла, можу не нагадувати. Гучні арешти та затримання забулися, а станом на 2024 рік під санкціями залишилися лише двоє.
Після повномасштабного вторгнення механізм санкцій народився вдруге. Він виявився ідеальним медійно-патріотичним інструментом. Санкції дозволили створити враження миттєвого покарання росіян та їхніх спільників. "РНБО наклала санкції на путіна" – ну справді ж, гарно звучить.
Звісно, через санкції вилучили активи росіян в Україні, а потім через непрозору АРМА передали їх в управління комусь. Тут начебто нікого не шкода, але це лише на перший погляд. Насправді, шкода України. Пан Данилов, звісно, мав дуже патріотичний вигляд. Насправді ж, санкційний механізм створив багато загроз для майбутнього України, зокрема у міжнародних арбітражах.
Паралельно ходили чутки про специфічні послуги від РНБО. За чутками, накладення санкцій на компанію коштувало 300-500 тис доларів. Звісно, що жодних доказів не було, тож пропоную розцінювати цю цифру як певну міську легенду. Але вона має певний сенс. Санкції унікальні за рахунок того, що дозволяють буквально за один день блокувати операції конкурента та вивести його з ринку. На це не здатен жодний суд та жодна прокуратура. Суто гіпотетично, півмільйона – це дуже небагато, якщо конкурент водночас зникне з багатомільйонного або навіть мільярдного ринку. Андрій Портнов та інші легендарні рейдери 2000-х навіть мріяти не могли про такі інструменти.
РНБО лише підкріплювала ці чутки. І за часів Данилова, і після нього Рада є "чорним ящиком", що готує рішення на голосування у дуже непрозорий спосіб. Звідки та за якими критеріями – невідомо. Санкції запроваджувалися проти одних росіян, але не запроваджувалися проти інших, інколи під санкції потрапляють українські компанії. В кулуарах казали, що інколи проекти списків готували аналітики СБУ або клерки міністерств, на свій смак.
РНБО критикували через обмежений доступ до обґрунтувань (в тому числі для суду) та значну роль закритих матеріалів спецслужб. Критикували за високий ризик політичного та бізнес-зловживання, тобто використання санкцій не лише для нацбезпеки, а й для тиску на опонентів. Критики писали, що санкції РНБО де-факто перетворюються на інструмент усунення політичних і бізнес-конкурентів, а процедура все менше схожа на повноцінний судовий процес.
При цьому судова система у випадку санкцій виявлялася цілком безсилою. Зокрема, за даними Верховного Суду, з 2017 року було відкрито понад 460 справ щодо оскарження санкцій, проте тільки один позов був задоволений. Екс-спікер Верховної Ради Дмитро Разумков казав, що суди просто бояться виносити рішення проти РНБО. Ніхто не хотів опинитися наступними у санкційних списках чи у переліку недоброчесних.
Тож коли певні видання написали, що на "плівках Міндіча" під псевдонімом "Хухря" або "Молдован" ховається екс-секретар РНБО Олексій Данилов, то було не надто дивно. Сам я у це, звісно, не вірю. Але посаду секретаря РНБО пан Данилов обіймав цілих п'ять років – з 2019 по 2024. За бажання, він мав час розгулятися.
Тепер давайте повернемось до справи Ганни Скороход. Спробуємо прояснити мотиви дій НАБУ/САП. Чому вони так поспішали, що розвалили власну справу?
Уявіть собі, що НАБУ виявило чиновника РНБО, який взяв гроші за накладення санкцій. Що б це означало?
Розпочався би потужний скандал, здатний затьмарити навіть"плівки Міндіча". Під загрозою опинилася б уся конструкція санкцій з 2014 року. Нагадаю, станом на грудень 2025 року, під санкціями РНБО перебувають 12,5 тис фізосіб та 9 тис компаній. Багато хто з них могли б сказати, що їх "замовили".
Давайте на хвилину уявимо, що усі почали говорити, що в Україні відбувається торгівля санкціями. Відкрийте реєстр санкцій та спробуйте відфільтрувати українські компанії та фізичних осіб, які вже не перебувають під санкціями. Таких більше ніж 2,2 тисячі. Як же вони під них потрапили, з яких причин? Що вони зробили, аби вийти з-під санкцій? Також врахуйте тих, хто щасливо уникнув санкційного тиску. "Ринок санкційних послуг" спокійно можна оцінювати в кілька мільярдів доларів! Звісно, це такий самий "неіснуючий" ринок, як і ринок торгівлі "бронюванням" та інвалідністю. Але доведіть, що його не існує.
Звісно, після цього скандалу Верховний Суд почав би працювати геть на інших підставах. Першим отримав би сатисфакцію Петро Порошенко. "РНБО таки ухвалила антиконституційне, політично вмотивоване рішення впровадити проти мене... У цього злочину є багато співучасників: уся команда Зеленського, кабінет міністрів, який нагнули на абсурдне подання, члени його РНБО", - казав Порошенко рік тому. Але до скандалу за участі Ганни Скороход його не чули. Тепер – почули.
Не знаю щодо Коломойського, а ось у Костянтина Жеваго нарешті з'явився би шанс аргументовано довести свою позицію в суді. Треба визнати, справа проти нього від самого початку виглядала як спроба рейдернути Ferrexpo. Сам Жеваго ще на початку 2025 року казав: "Немає жодного рішення суду проти мене, пов'язаного з загрозою національній безпеці, територіальній цілісності та суверенітету. Виходить, що підстав для відкриття проти мене кримінальної справи за загрозу національній безпеці немає, а підстави для санкцій за це начебто є".
Можливість вийти з-під санкційного переслідування отримала б також Альона Шевцова (АТ Айбокс Банк), яка потрапила до списку тільки в квітні 2025 року. Свій шанс отримали б десятки інших підприємців, які стали жертвами санкційної політики "імені Данилова" (чи кого там іще).
Хвилі від скандалу пішли б далеко за межі України. Як виглядали б США та ЄС, якби з'ясувалося, що в Україні санкції накладають за гроші? Це було б повне фіаско світових санкцій. Росіяни із задоволенням витратили б мільйони доларів, аби про хабарі в РНБО стало відомо у найвіддаленішому куточку світу. Відповідальності уникнули б російські політики та бізнеси, заради яких, власне, і вводився санкційний механізм. Трамп із задоволенням допоміг би "другу путіну".
Ось яким міг бути фінал справи Ганни Скороход. Ось чому, на мою думку, НАБУ та САП поквапилися з обшуками та зірвали власне розслідування. А окремим прес-релізом підтвердили, що не було жодного чиновника РНБО, який погодився би взяти гроші.
Щось мені підказує, що чиновник таки був. І справу просто вирішили не розвивати.
Серед усього іншого це означає, що рано чи пізно суди почнуть приймати рішення на користь підсанкційних осіб. Бо одна справа – росіяни та зрадники України. Геть інша — опозиційні політики, замовлені конкуренти та власники бізнесів, які дуже сподобалися комусь у владі.
Сергій Лямець
