Загроза істотних наслідків для світової та американської економіки через введення раптових санкцій, обумовлює послідовні дії США у напрямку запровадження обмежувальних дій. Введення санкцій США проти країни-агресора здійснюється поступово, щоб наслідки не спричинили обвалу економіки РФ та не обумовили негативних наслідків на рівні глобальних сировинних ринків. Але санкційний тиск і далі обезкровлюватиме економіку Росії, та обмежуватиме можливості її модернізації.
Черговим таким санаційним ударом є блокування угоди з продажу однієї з найбільших російських нафтосервісних компаній - Eurasia Drilling Company.
Нагадаємо, що поточний рівень нафтовидобутку в РФ «недостатньо забезпечений запасами родовищ, що розробляються», як повідомляється в проекті «Стратегія мінерально-сировинної бази до 2035 року». До критичної точки, згідно з документом, залишається близько 7 років.
Тому проблема технологічного забезпечення видобутку для РФ є особливо гострою, особливо для регіону Західного Сибіру, який наразі дає кожен другий барель, що видобувається із надр. Якщо нічого не робити, в песимістичному сценарії очікується більш ніж дворазовий спад – з 330 до 146 млн тон на рік.
Це означає, що нафти для експорту (наразі – 5,2 млн барелів на добу) просто не залишиться. А потік нафтодоларів, що за даними ЦБ дає біля 30% валютних доходів російської економіки, може вичерпатися.
Тому варто підкреслити, що важливість зірваної угоди через санкції США важко переоцінити, оскільки вона була покликана забезпечити РФ сучасними технологіями нафтовидобутку.
Американська компанія «Schlumberger», яка починаючи з 2016 року двічі подавала пакет документів на купівлю частки в російській Eurasia Drilling Company, повністю відкликала пакет документів, який російська влада для ухвалення угоди розглядала більше року.
В цій ситуації, як повідомляють експерти, наріжним каменем виявилися американські санкції. Зазначимо, компанія Schlumberger, EDC контролює біля 20% ринку буріння та обслуговування процесу видобутку, і тому російська влада побачила суттєві ризики в тому, що після передачі під контроль нафтові свердловини в Росії американській компанії, вона буде змушена підкоритися режиму американських санкцій, і в умовах песимістичного сценарію - повністю призупинити роботи в РФ.
Для цього Schlumberger погодилася знизити розмір купівлі частки пакету акцій до 50% мінус одна акція, а також розкрила перелік технологій, якими вона готова поділитися у разі ухвалення угоди. У відповідь комісія з іноземних інвестицій висунула умови, які зобов’язували Schlumberger не лише продати частку в EDC, якщо США посилять санкції, а й залишити в російській компанії привнесені технології.
Як повідомляють джерела, розглядався і інший варіант - швидкий продаж контрольного пакету акцій російської компанії після введення санкцій. Цю умову планували заздалегідь прописати в угоді, як і підходи до встановлення ціни, та умови повернення пакета акцій у разі скасування санкцій.
Єдиним учасником комісії з іноземних інвестицій, хто виступив проти ухвалення угоди - це ФСБ: її представник обґрунтував рішення тим, що EDC володіє стратегічно важливою інформацією щодо російських надр.
Для розуміння важливості подібних угод зазначимо, що за даними European Business Review, на початок 2018 року закордонні нафтосервісні компанії контролювали близько половини ринку бурових робіт і обслуговування нафтових свердловин в Росії, причому саме вони є постачальниками сучасних технологій в РФ.
Російські нафтосервісні компанії - це в першу чергу споживачі технологій. Навіть інвестиції в інновації несуть експериментальний характер тестування імпортованих технологій і обладнання.
Нагадаємо, що за весь час санкцій в країні не було побудовано жодного флоту гідророзриву, а наявний флот стрімко старіє, як зазначають російські експерти галузі, і проблемою може стати навіть підтримка видобутку на старих родовищах.
Масштаб загрози, яка насувається для видобувної галузі, такий, що її обговорення виносилося на рівень Ради Безпеки РФ.
Отже, ефект санкцій проти агресора вимірюється не лише цифрами, а й потенційними втратами. Було б наївно думати, що економіка Росії швидко впаде. Але внутрішні ресурси стрімко вичерпуються, і найважливіший із них – це істотне зменшення інвестицій, припинення передачі західних технологій, і що важливо, вагомий політичний фактор – іноземні компанії не розглядають ринок РФ як потенційний.
Нагадаємо, що під впливом санкцій, Росія була відрізана від сучасних технологій видобутку нафти і газу. Поставки в РФ устаткування для видобутку на шельфі, а також сланцевого видобутку виявилися під забороною через санкції, які були введені в 2014 році, а в наступному році – посилені. В результаті за 2016-17 рр в країні не було введено в експлуатацію жодного нового родовища газу, не вдалося відкрити жодного великого родовища нафти, а роботи на арктичному шельфі довелося призупинити. Також, санкції обумовили відтік інвестицій з країни-агресора, зокрема, китайські компанії відмовляються інвестувати в реальний сектор економіки РФ і слідом за західними компаніями виводять капітали.
