Захисник Донецького аеропорту Леонід Чемоданов приїхав в Україну із Росії, а коли почалась війна на Донбасі, пішов добровольцем у «Правий сектор». Леонід не хоче повертатись до РФ, бо йому там загрожує не лише в’язниця, а і смерть, зараз він чекає український паспорт та сподівається служити у кропивницькому спецназі.
Боєць в інтерв’ю «Цензор.нет» розповів про безлад та нестачу зброї на передовій у 2014 році, танкові обстріли у ДАП, перші мінські домовленості та погрози СБУ після повернення з фронту. Усе інтерв’ю за хвилину.
На початку серпня 2014 Леонід прибув до села Піски. «Коли ми необстріляні приїхали туди, все шокувало. Ми пробивалися у селище під кулеметним вогнем». На передовій був бардак, не вистачало зброї, її можна було дістати тільки від ворога, в одязі та їжі допомагали лише волонтери.
У жовтні 2014 Чемоданов поїхав у Донецький аеропорт. «Нас їхало 15. На всіх було 9 автоматів». ЗСУ прикривали дорогу до летовища. У ДАП росіянин служив під командуванням Олександра Трепака (Редут) з кіровоградського спецназу. «Це людина з великим досвідом, яка знає свою справу. Фахівець. З кожним з новоприбулих він проводив співбесіду».
У Донецькому аеропорту доводилось часто бігати від танкових обстрілів, ховатись було не можна – це дозволило б іти в атаку піхоті. «Більшість бойових втрат була від обстрілів танками. З аеропорту їх дістати не могли, але передавали координати нашій артилерії». Терористи «боялися нашої арти», однак в один день артилерія відмовилась обстрілювати ворога через перемир’я. «У той день у нас загинуло троє хлопців». Одного разу від пострілу танка Леонід опинився під завалами стіни. «Якби гвинтівки не було, то стіна просто зламала б мені шию від удару», бійця витягнули побратими, потім у нього ще три дні була контузія, а гвинтівка погнулась.
Бойовики катували розвідника «Правого сектору» за татуювання з емблемою організації. «Всі наші пацани носили гранату "Ф-1" - щоб і у полон не потрапити, і когось з ворогів забрати», однак Леонід не знає, чи зумів би підірватись.
Найстрашніші обстріли із самохідних мінометів «Тюльпан». «Від мінометів та «Градів» можна сховатися у підвалі. «Тюльпан» так пробиває, що сховатися неможливо». З часом до обстрілів звикаєш, «внутрішній паніці, яку викликає інстинкт самозбереження, піддаватися не можна».
У 2016 році Леонід поїхав воювати у Мар’їнку, але швидко пішов з війська. «Я все чекав, що будуть якісь зміни. Що буде як раніше: коли ворог атакує - ми одразу даємо йому відсіч». Однак тоді через мінські домовленості не можна було відкривати вогонь у відповідь з важкого озброєння без дозволу Києва. Тим часом терористи обстрілювали Україну лише важкою зброєю. «Виходило, що ворог нас може вбивати. А ми ворогів - ні. Ворога можна пробачити лише коли ти його переміг або вбив».
СБУ викликала Леоніда у 2019 році для перевірки особи. «Людина, яка мене опитувала, сказала, що від таких, як я, «потрібно почистити Україну». Це сталось після виходу закону про добровольців, за яким Чемоданов подав документи на громадянство України. «Повернутися у РФ - це загроза і свободі, і життю», адже у РФ Правий сектор вважають терористами, а посадити можуть навіть за гасло «Слава Україні». Після отримання українського паспорта Леонід хоче служити у кіровоградському спецназі під керівництвом Редута. «Чимало з моїх побратимів перейшли туди».
