$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+10° Київ +17° Варшава +4° Вашингтон
«Північний потік-2»: шанси України та союзників зупинити проект

«Північний потік-2»: шанси України та союзників зупинити проект

01 Червня 2021 22:52

Після деякої «зміни» позиції США щодо подальшого санкційного тиску на «Північний потік-2», будівництво російського газопроводу, схоже, наближається до свого фінішу.

Україна побоюється завершення проекту в силу енергетичних ризиків і загроз національній безпеці, так як потік покликаний обійти її ГТС у поставках газу з Росії на європейський ринок. Це розв'язує руки Кремлю у війні проти України.

Трубопровід активно підтримує Німеччина, з території якої «Північний потік-2» підключається до газотранспортної системи ЄС. З високою часткою ймовірності, будівництво буде завершеним вже до осені цього року. Але чи означає це фактичний програш Києва та держав-союзників у протидії проекту? Ні, не означає, про що ми розповідаємо детально.

Як (не)змінилася позиція США


Сполученим Штатам за допомогою санкцій проти основних підрядників «Північного потоку-2» вдалося загальмувати будівництво більш ніж на рік. Після виходу з проекту трубоукладника Швейцарської Allseas у грудні 2019, росіяни переобладнали свої кораблі для самостійного укладання морських ділянок у водах Данії та Німеччини. Саме там зараз проходять залишкові роботи. За словами оператора Nord Stream 2 AG завершити будівництво планують до осені.

У пресі, і українській, і зарубіжній, йдеться про те, що США послабили тиск на Росію і ФРН, коли у травні 2021 офіційно відмовилися від санкцій проти оператора і його посадових осіб. Що викликає занепокоєння, так як суперечить жорсткій риториці Байдена на адресу президента Росії і його курсу. Про це в різній тональності говорять і опозиційні до Байдена американські політики і навіть демократи-конгресмени, критикуючи президента за «поступливість Путіну».

«Цей крок суперечить усьому, що президент Байден і держсекретар Блінкен раніше заявляли про згубний вплив «Північного потоку-2». Це подарунок Путіну, що лише послаблює вплив Сполучених Штатів напередодні майбутнього саміту двох лідерів»

Джим Ріш,

сенатор-республіканець


На перший погляд, це може здаватися «поступливістю», «м'якістю» або «слабкістю» нової адміністрації перед Кремлем. І саме так стан речей трактують у самій Росії, пропагандистські ЗМІ.



Але насправді ситуація дещо інша, так як Вашингтон продовжує вводити санкції проти юросіб, що беруть участь в проекті. Останній список підсанкційних компаній і суден був оприлюднений Міністерством фінансів США 21 травня, куди потрапили 4 російських підприємства і 13 кораблів, пов'язаних з будівництвом газопроводу. Білий Дім залишає за собою право посилювати або переглядати санкції кожні 90 днів.

Коли США говорять про те, що обкладати обмеженнями німецького оператора проекту і його керівників - «контрпродуктивно» і відмовитися від цього – відповідає «національним інтересам» Америки, це не розмите формулювання для преси і суспільства. Це цілком конкретні національні інтереси, як пояснює екс-радник голови правління «Нафтогазу» Лана Зеркаль:

«Що стосується позиції американців, то вона дуже доречна і дуже своєчасна, оскільки з 1 червня, наприклад, ЄС повинен переглядати тарифні ставки на імпорт з США. Нагадаю, що під час каденції президента Трампа між ЄС і США почалася така холодна тарифна війна, торгова, в якій кожна сторона підвищувала свої ставки. Nord stream був однією з таких ставок. А в Європейському Союзі були введені певні обмеження і ставки тарифних мит на товари походження зі Штатів. Так ось, з 1 червня ці митні ставки повинні подвоїтися. Зараз все поставлено на паузу, так само як поставлене на паузу питання введення санкцій проти консорціуму Nord stream-2 AG»

Лана Зеркаль,

екс-радник голови правління «Нафтогазу»


Говорити про те, що США в принципі відмовляються від тиску на «Північний потік-2» за допомогою санкцій – неправильно. Швидше, США коректують свої наміри, виходячи з міркувань пріоритетів.

Треба пам'ятати, що Джо Байден обіцяв налагодити трансатлантичні відносини, зруйновані за часів Трампа, щоб спільно з Європою протистояти глобальним викликам на кшталт клімату, роззброєння, пандемії. Тому мотивація Білого Дому – не розпалювати відносини з європейськими партнерами.

«Власне, санкцій проти німецьких компаній за всю історію конфлікту не було. Трамп погрожував – але не вводив. Санкції США проти Німеччини – це було б нове дно у стосунках. Тобто «пом'якшення» позиції Байдена – це відмова підвищувати градус до небаченого раніше рівня, але не зниження градусу»

Олександр Володарський,

блогер, німецький підприємець

Заходи Конгресу


Практично відразу після рішення не вводити обмеження проти Nord Stream 2 AG, група сенаторів від Республіканської партії зареєструвала у Конгресі законопроект, який «відновлює обмеження проти компанії-оператора газопроводу та її гендиректора Маттіаса Варніга, а також поширює санкції на субпідрядників від будь-якої організації, яка задіяна у роботі над проектом».



Крім того, залишаються чинними розширені санкції проти потоку, включені в оборонний бюджет США на 2021 рік. Вони спрямовані проти компаній, які страхують кораблі та інших підрядників, що виконують геодезичні, зварювальні та інші допоміжні роботи для укладання труб. Цим же законом санкції поширюються на компанії, які надають послуги тестування і сертифікації трубопроводу, що необхідно для введення його в експлуатацію.

Цих заходів ніхто не відміняв. іЧерез загрозу потрапити під дію цих обмежень, 18 європейських підрядників «Північного потоку-2» вийшли з проекту. На майбутнє це означає, що Газпрому належить шукати компанії, які виконають ці роботи, щоб потік зміг заробити відповідно до європейських законів.

Добудувати – не означає запустити в роботу


Приблизно в такому сенсі дивляться на перспективи проекту після його завершення деякі аналітики і західні медіа. Тільки Москва і Берлін здатні вплинути на запуск «Північного потоку-2» і ніякі інші столиці не в змозі цьому протистояти, вважає автор статті для Foreign Policy.

Росія, яка інвестувала в проект 11 млрд євро і бажає винести Україну за дужки газотранспортних інтересів Європи, ніколи не відмовиться від трубопроводу. Тому зміни пріоритетів і «незапуску» морської труби варто шукати саме в Німеччині. Тим більше що восени там відбудеться зміна влади.

«На щастя, є кращий спосіб зупинити Північний потік-2: відкласти реалізацію проекту до завершення майбутніх виборів у Німеччині, які намічені на вересень цього року»

Foreign Policy,

Sanctions Will not Stop Nord Stream 2. Diplomacy Will


Газпром поспішає закінчити усі роботи до цього часу. Але з огляду на необхідність виконання багатьох технічних процедур до запуску в умовах діючої санкційної політики США, це проблематично. В таких обставинах лобісти припинення газопроводу повинні діяти на зволікання, вважає автор колонки.

«Краща надія Вашингтона на «потоплення» трубопроводу – це затримка його завершення до періоду після вересня. Спосіб це реалізувати – не накладати санкції на німецькі компанії, що може мати зворотний ефект. Це тихі переговори з Берліном, які спонукають уряд Німеччини робити рівно стільки, скільки необхідно для затримки будівництва. Назвіть це перемир'ям: в обмін на введення Берліном мораторію на укладання труб і отримання дозволів регулюючих органів до кінця року Вашингтон погодиться не вводити санкції щодо будь-яких німецьких компаній протягом того ж періоду часу. Укладення такої угоди вимагало б відродження мистецтва, яке було практично втраченим при адміністрації Трампа: дипломатії. Це шанс для Байдена»

Foreign Policy,

Sanctions Will not Stop Nord Stream 2. Diplomacy Will

Фактор німецьких «зелених»


Популярна у ФРН партія «зелених» з високою ймовірністю братиме участь у формуванні майбутнього німецького уряду. Ця політична сила активно просуває ідею шкоди «Північного потоку-2» для клімату і геополітичної стабільності. Їх прихід до влади після вересневих виборів і лідерство в коаліції може означати крах російського газопроводу:

«Якщо зелені стануть частиною нової правлячої коаліції Німеччини, що видається можливим, трубопроводу цілком може прийти кінець»

Foreign Policy,

Sanctions Will not Stop Nord Stream 2. Diplomacy Will


Для протидії проекту у «зелених» є дуже вагомі аргументи, вважає експерт у сфері енергетики Олена Павленко. Ймовірно, що ця карта ще буде розіграна противниками газопроводу після осінніх виборів у Німеччині:

«Розробка тих родовищ, на яких видобувається природний газ в Росії, здійснюється у заповідних зонах. Це не просто великі викиди. За даними Міжнародного енергетичного агентства, Росія займає перше місце в антирейтингу неефективності в частині викидів метану. Тобто, вона викидає більше метану, ніж будь-яка країна в світі – це 19% світових викидів. І велика частина цих викидів припадає на видобуток і транспортування газу. Таким чином, Німеччина фактично вносить свій внесок у збільшення викидів на території Росії, в подальше знищення природних зон на півночі Росії. І це абсолютно не відповідає екологічним заявам, які робляться зараз німецькими політиками. Виникає питання, наскільки вони послідовні у дотриманні своїх екологічних цілей»

Олена Павленко,

експерт у сфері енергетики

Ризики для України і «уроки дипломатії» на майбутнє


Яка роль України у великій грі, де, як висловився автор матеріалу для The Telegraph «б'ються геополітика і комерція»? Які шанси Києва вплинути на зупинку або гальмування проекту на перспективу? На думку Лани Зеркаль, зараз питання «Північного потоку-2» вирішується без участі нашої країни:

«Питання «Північного потоку-2» починають обговорювати без нас. Україну виключили з політичної розмови, і це проблема. Уже у свіжому звіті Конгресу про санкції чітко написано, що з Україною не радилися щодо них. Ще в лютому такі консультації проводилися, сьогодні вже ні. Більш того, німецькі дипломати відразу після атаки на «Нафтогаз» активізувалися і почали пропонувати Білому дому «інший спосіб» захистити Україну»

Лана Зеркаль,

екс-радник голови правління «Нафтогазу»


Це означає лише те, що Києву необхідно консолідувати зусилля всередині країни і з партнерами, адже ризики запуску газопроводу для України не відміняються:

«Замінивши українську газотранспортну систему шляхом будівництва двох ниток «Північного потоку», РФ розв'язує собі руки на випадок масованої агресії проти України. Рахунок йде на місяці. І Україні потрібна, як ніколи, консолідація політичної еліти у відстоюванні національних інтересів. Але з цим, на жаль, спостерігаються серйозні проблеми»

Євген Магда,

політолог


У великій грі, де все-таки перемагає комерція, Україна не повинна давати приводів своїм союзникам сумніватися в собі, як це сталося зі зміною керівництва «Нафтогазу» і поставило під сумнів здатність Києва дотримуватися зобов'язань у реформах. Що дало привід не сприймати її переговірні позиції всерйоз.

Західна преса активно обговорює «подвійні стандарти» Німеччини, як головного лобіста «Північного потоку-2» в Європі. Можна довго сперечатися про це твердження або про пріоритети інтересів США, але Україні важливо усвідомити, що у питаннях захисту своїх економік і бізнесу, інші країни можуть підводити власну риску в реагуванні на загрози нашій державі:

«У питанні Росії випробуванням для Меркель став газопровід через Балтійське море, який повинен транспортувати російський газ до Німеччини. «Північний потік-2» майже добудований. Він одночасно може знищити енергетичну політику ЄС, дати стратегічну економічну безпеку Кремлю і послабити Україну. Згортання цього проекту стало б демонстрацією серйозних намірів Заходу захистити правопорядок. Але це призвело б також до значних збитків для німецького бізнесу. Ігноруючи заклики США і багатьох європейських урядів зупинити проект, Меркель встановлює чітку межу для реакції Європи на злочини Кремля. Путін може робити, що заманеться, знаючи, що Берлін осадить реакцію ЄС. Санкції занадто м'які. Меркель не має права скаржитися на те, що інші вважають її союзницею автократів»

Financial Times,

Angela Merkel has dealt Europe's authoritarian leaders a trump card


Російське лобі в Європі шукає шляхи «нейтралізації» кліматичних аргументів проти «Північного потоку-2», ведучи переговори з Німеччиною в області водневої енергетики та експлуатуючи цілі декарбонізації Європи. Мова і про те, щоб експортувати цим газопроводом водень з Росії, що нібито дозволяють ті технології і матеріали, що використовуються при укладанні труб. Це також додає цінності проекту в оцінках європейців.

Поки що ці ідеї виглядають швидше райдужними планами на папері, але Газпром вже активно працює на цьому терені. І Україні варто діяти аналогічно, якщо мета йти на випередження і вчитися говорити з партнерами про спільні фінансові інтереси.

Можливістю для повороту ситуації на свій бік може бути нещодавній скандал з Олександром Лукашенком. Після захоплення ним літака Ryanair з метою затримання білоруського опозиціонера Романа Протасевича, європейські чиновники заговорили про жорсткі секторальні санкції проти режиму диктатора.

«Глави держав і урядів попросили нас запропонувати секторальні санкції... Деякі першими приходять на розум, такі як експорт калію і транзит газу, що купується в Росії»

Жозеп Боррель,

глава дипломатії ЄС


У якості одного із заходів розглядається заборона на транзит російського газу в ЄС через територію Білорусі. Це близько 25% від усього російського експорту в Європу. Як би це не виглядало, але деструктивна поведінка білоруського автократа може зіграти на руку Україні і паралельно вирішити ряд інших геополітичних завдань, вважає фінансист Сергій Фурса:

«Німеччина отримає той же обсяг газу, як і зараз. Північний потік буде запущений. А замість транзиту через Білорусь піде транзит через Україну. І, Берлін отримає статус газового хаба, показавши, що може відстоювати свої інтереси, не прогнувшись під США. Одночасно, ЄС продемонструє Росії, що тільки він визначає, за якими маршрутами йому поставлятимуть газ. Україна збереже доходи від транзиту російського газу або, можливо, навіть збільшить їх. Одночасно, збереження потоку газу через українську трубу дозволить продовжувати купувати газ без контракту з Газпромом, але відбираючи його у зручній точці по території України. І транзит через територію України газу буде залишатися одним з факторів, який вберігає Україну від повномасштабної агресії Росії»

Сергій Фурса,

фінансист


Чи готова Україна доносити свої інтереси партнерам в такому ключі? Питання відкрите. Поки що в цілому ситуація виглядає таким чином, що високі ціни на газ у Європі і бажання Німеччини покрити свої промислові потреби дешевим трубопровідним газом з Росії, переважують багато геополітичних та енергетичних аргументів. Але це не привід для Києва пасивно спостерігати за тим, як зі спільних європейських і євроатлантичних інтересів виводять українську газотранспортну систему.

Україна має 3,5 роки – залишок дії поточного транзитного контракту, щоб запропонувати Європі альтернативу російському газопроводу. Використовуючи дипломатичні канали і геополітичну підтримку США та інших союзників, «проміжні можливості» у вигляді виборів у Німеччині та успіх у власних реформах, для підвищення ваги в переговорному процесі global decision makers.