Український та кримськотатарський режисер і актор Ахтем Сеітаблаєв пояснив, як сформувати запит на український контент, боротись із пропагандою та маніпуляціями і чому окупанти століттями спотворювали сенси важливих слів.
Сеітаблаєв в інтерв’ю «Радіо Свобода» також прокоментував участь як актора у фільмі «Додому», свою нову постановку «Лісової пісні» кримськотатарською мовою та поезію і особистість Василя Стуса. Усе інтерв’ю за хвилину.
«Історія свідчить, що людей, які готові пожертвувати життям задля справедливості і свободи, ніколи не буває багато». Поява хай навіть невеликих груп пасіонаріїв у Радянському Союзі «підірвала систему», оскільки людям вірили, а системі ні. Такі люди були авангардом, не боялись брати відповідальність, а влада СРСР приховувала їх існування.
Фільм «Додому» Нарімана Алієва, у якій Сеітаблаєв зіграв одну із головних ролей оповідає «про біль, про сподівання, мрію про свою землю і як важливо вміти розмовляти з тими, хто тобі дорогий». Свого персонажа режисер розуміє, «я знаю таких людей, і серед нашого народу, які відгородилися від усіх, щоб зберегти своє, бо обставини були руйнівними». Таким був і батько Ахтема. До того ж Сеітаблаєв «кримський татарин, який 7 років не був у Криму і за 7 років чотири-п’ять разів бачився зі своїми дітьми і батьками. Тому це і мій особистий біль».
Сеітаблаєв працює над постановкою «Лісової пісні» Лесі Українки кримськотатарською мовою у перекладі Юнуса Кандима. У виставі гратимуть лише етнічно українські актори. «Я надзвичайно пишаюся акторами. Вони дуже швидко опановують не притаманну українській орфоепію. І при цьому вони дуже переконливо діють на сцені».
«Лісова пісня» є кодом, а не просто казкою. Але після років цілеспрямованої депопуляризації «переважна більшість не бачить глибини, не помічає цього коду». Поетеса описала тюркську богиню землеробства (Урай/Умай) і сина полонянки («Білий полонянин»). І в українському та кримськотатарському фольклорі таких паралелей є дуже багато. «ці кам’яні баби, і письмо, і риси, якими наділяли богів».
Сьогодні потрібно протидіяти спотворенню сенсів слів, які окупанти століттями умисно змінювали і вживали слова з негативною конотацією, наділяли їх протилежним смислом. Мета – знецінити те, що було важливо для предків. Наприклад, слово «хохол», на яке зараз ображаються українці, з тюркської означає «син неба» і за легендою бог за оселедець-хол направляє справжнього воїна. Ще один приклад «сарай» - яке вважають чимось старим і розваленим, а насправді це палац ( з тюркської), кримське ханство Сараєм іменувало столицю. «Це треба тому, хто завойовує чуже, тим, хто хоче замінити «сина неба» на «шаровари і горілку» на щось таке, яке не має причин захищати». Зі спотворенням сенсів можна боротись, потрібно розвивати культуру, знімати фільми, ставити вистави, друкувати книги.
«Інформаційна війна роз'єднує і дезорієнтує людей», тому важливо не мовчати і намагатись донести правду до людей усіма каналами. Пропаганда має багато засобів для маніпуляцій та спотворень, тож люди втрачають орієнтири і починають вірити вигадкам.
У сучасному світі «не аудиторія замовляє контент, а контент формує цільову аудиторію». І якби більшість власників вітчизняних ЗМІ домовились просувати українську культуру та любов до Батьківщини, то «дуже скоро це стане модно». «Якщо протягом певного часу продукувати певний контент, то через деякий час, ти матимеш запит на цей контент».
