Що не так з розмовами про «занепад Європи»

Традиціоналісти і консерватори, котрі переживають за морально-етичну цілість білої Європи, трохи нагадують мені членів апокаліптичних сект. Скажімо, Свідків Єгови, котрі вже сто двадцять років чекають, що кінець світу буде буквально завтра от побачите.

Голосіння через «занепад Європи» через *вставте причину, з якої Європі срака вже сьогодні* нічим не відрізняється від пророкування апокаліпсису. Пророкування тупого і немудрого, зо дня на день, з постійним перенесенням дати в надії, що не згадають (і не згадують же!) останнє несповнена пророцтво. І не так деталі вірувань єговістів і консерваторів подібні, як сам спосіб вірити в щось.

Десь подальша лібералізація політики щодо мігрантів? Ох, усе, ще рік-два - і кінець Європі. Десь безумовний дохід прийняли? Ну, ще рік-два постоїть наша Європа, а далі й усе. І так буквально на всі політики, з якими людина не згодна. Всі рішення, які приймає соціально і економічно розвинена Європа - їй на шкоду і, врешті-решт, на загибель. Вже зовсім скоро. Ще рік-два.

Мінус у тому, що, як Свідки Єгови через своє очікування апокаліпсису відгороджуються від мирського світу, що заважає їм зокрема налагоджувати соціальні зв'язки за межами організації, що робить вихід пекельно складним, так і ці люди часто відгороджуються від «ліваків», лівацтво котрих часто у відсутності віри в «кінець Європи». Тобто від усіх, хто не бачить на захід від нас кишла розпусти і нечистот, яке скоро загине під вагою власної толерантности. Як не вірити в апокаліпсис уже завтра може тільки безбожник і пропащий грішник, так не вірити в колапс Європи через ліву повісточку може тільки лібераст і комуняка.

І мало того, що в підсумку виходить приблизно так само затишне болітце, як і в «лібералів і комуняк», тільки з інших причин, так іще й причина для екзистенційної кризи максимально тупорила. Якщо екзистенційну кризу перед лицем вічності ще можна якось зрозуміти, то тут люди просто дивляться на соціально-політичну структуру і буквально кажуть «Вона не існуватиме вічно». Надзвичайно влучне спостереження. Часи змінюються. Тільки дехто обирає mutare in illis, а дехто обирає бути свідком розтягнутого на десятки і сотні років армагеддону. І плутає пророкування кінця світу з бездіяльним очікуванням змін достатньо помітних, аби їх можна було проголосити кінцем.

Я здивований, що ми не маємо традиції на хрестинах сходитись над колискою дитини і проговорювати всі способи, в які вона може померти. Це було б доволі-таки в нашому дусі.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.