Ніхто не обманює себе більше, ніж батьки і вчителі, котрі вважають, що «школа має навчати розумному, доброму і вічному, а поганому навчать і без нас». Ну, крім людей, котрі досі підтримують Зеленського.
Ця позиція зазвичай означає, що подана в школі інформація має бути випещеною і заквітчаною, не ставити дитину перед серйозними проблемами, не змушувати її самостійно шукати вихід з етичних колізій, не ставити проблемних питань, з якими вона сама зіткнеться.
Але на скріншоті просто частковий випадок вкрай поширеної позиції казкового дурня: якщо не думати про погане, то погане й не станеться. Це виглядає страшно. Це виглядає як люди, котрі мають підготувати дітей до решти їхнього життя, буквально залишають їх зі світом напризволяще. Стають не провідниками у масив інформації і колізій сучасного світу, а безглуздими греблями, котрі якогось біса пробують загатити реальність і протестують проти книжок, які розповідають дітям про неповні сім'ї, інвалідність, хвороби, самопізнання чи сексуальність, бо дітям таке знати не можна. Не від дорослих. Інформацію вони мають засвоїти десь-інде, в якомусь невідомому лімінальному просторі, в який, як відомо, потрапляють діти, коли виходять зі школи. Все погане, що є в світі, діти мають засвоїти самостійно, на дозвіллі. Від дорослих діти мають перейняти лише все хороше і букет стереотипів, який надалі змусить їх ненавидіти ближніх просто за те, ким вони є. Купа людей граються в гіперопіку навіть не через любов до дітей, а через любов до радянської педагогіки і максим про те, чим має займатись освіта. Освіта має розповідати, що ми живемо в досконалому та безпроблемному світі соціалізму з людським обличчям, а хто пробує говорити про цей світ критично - ворог нашого ідеального суспільства. Принаймні, так виглядає.
Цей допис, звісно, рафіноване ААААААА навіть за мірками звичайних обговорень сучасної літератури в програмі, особливо нездатність пояснити дитині, хто такий вітчим. Але з того, що як не Кріт, котрому наклали на голову, так Мая і її мами постійно викликають ув аксіологічно правовірних батьків і вчителів екзотермічну реакцію трохи нижче центру тяжіння, давно видно, що бездуховність дитячих книжок є основною причиною нашої освіти. Якби дітям не давали читати книжки про реальні проблеми, які бувають у сучасних дітей, діти були б значно щасливіші. Років до п'ятнадцяти. А майбутні проблеми проблеми цих дітей учителів, а нерідко й батьків не обходять - вони свій обов'язок сповнили.
П.С. А Марина Павленко крута. Якщо маєте дітей відповідного віку, а вони ще не читали - спробуйте. Є чималі шанси, що сподобається і вам, і їм.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.