Сланцева революція США змінила психологію: як ринок нафти звикся з подіями в Ірані
В наслідок атаки американського безпілотника гине один з найвпливовіших генералів Ірану. Тегеран обіцяє відплату, і ціни на нафту стрімко зростають майже на 5%, оскільки трейдери поспішають врахувати ризик війни на Близькому Сході, пише Bloomberg. А коли ринок оговтується, починається скидання ціни, констатує інформаційне агентство.
В Україні також багато видань писали щодо зростання цін на нафту, аналізуючи майбутню кон’юнктуру ринку через призму того, що відбувається на Близькому Сході, а також негативних наслідків в майбутньому для економіки країни.
Сучасна торговельна модель ринку нафти
Аналітики CNBC стверджують, що перспектива зростання кількості виробників нафти в США є ключовим фактором ціноутворення на нафту у 2020 році.
Кріс Вефер із Macro-Advisory, нещодавно припустив, що на нафтові ф’ючерси цього року будуть впливати три ключові чинники. Перші два фактори — це зростання попиту на нафту і поточні домовленості між ОПЕК та союзниками. Нагадаємо, до членів ОПЕК входить шість представників з регіону Близького Сходу. Відтак, припущення, що розпалу конфлікту між США та Іраном вплине на цінову кон’юнктуру, мали своє підґрунтя.
Та, як бачимо, ринок здатен бути більш гнучким в контексті реакції на фактори опосередкованого впливу. Така торговельна модель, яка була б немислимою десятиліття назад, наразі стає більш поширеною. Загроза конфлікту нависла над ключовим сегментом світового нафтового ринку минулого тижня, але звична панічна купівля трейдерів та споживачів були швидко нівельовані виробниками сланцевої нафти США, які вхопилися за можливість зафіксувати ціни на майбутній видобуток.
Різке коливання цін було погашено, і, коли всі заспокоїлися, рух назад донизу виявилося також різким.
Сланцева революція змінила психологію ринку
Угоди хеджування (ф’ючерси) у поєднанні з масштабним зростанням запасів нафти в Азії та різким збільшенням експорту американської сировини дають ринку можливість швидко справлятися з перебоями, що до недавнього часу вважалося апокаліптичними сценаріями.
«Коли ціни зростають у відповідь на геополітичні події, виробники, як правило, додатково налягають на хеджування», - зазначив Ед Морс, керівник глобального відділу сировинної аналітики Citigroup Inc. у Нью-Йорку.
«Чим вище ціна, тим більше вони хеджують», що робить будь-яке зростання недовгим, зазначив Ед Морс.
Ціни на індикативний сорт американської нафти West Texas Intermediate знову впали нижче $ 60 за барель зі згасанням останнього ралі, викликаного протистоянням президента Дональда Трампа з Іраном. Це не просто відображає ослаблення напруженості після того, як удар Тегерана у відповідь на вбивство генерала Касима Сулеймані не приніс США людських втрат. Це є прикладом того, як сланцева революція змінила психологію ринку.
В той же день, коли американські ракети вбили одного з найвпливовіших військових лідерів Ірану біля аеропорту Багдада, Управління з енергетичної інформації США повідомило про нетто-експорт нафти рекордним обсягом 1,73 мільйона барелів на добу. Це кардинальний розворот для країни, яка десятиліття тому була одним з найбільших імпортерів у світі, і він змінив те, як ринок реагує на кризові явища.
Кон’юнктура сучасного ринку нафти
Ціни на нафту «оптимальні» для багатьох виробників Північної Америки, відзначають Майкл Трен і інші аналітики RBC Capital Markets. Багато з них чекали або сподівалися на можливість зафіксувати ціни на WTI на 2020 рік на рівні $ 60 за барель — позначці, яка було подолано після вбивства Сулеймані.
«В останні тижні спостерігалося активне хеджування, — зазначає RBC. - Обсяги будуть тільки збільшуватися, оскільки ралі котирувань збігається з поліпшенням ситуації з ліквідністю в умовах, коли святковий сезон зникає в дзеркалі заднього виду».
Кожен сплеск хеджування стимулює виробників нафти США, потенційно дозволяючи їм підтримувати видобуток на вищому рівні в той час, коли аналітики очікують уповільнення зростання видобутку сланцю. Пізніше, у 2020 році частина нафти, що прив'язана до цих контрактів, може потрапити в мережу трубопроводів, терміналів та портів, які обслуговують американське узбережжя Мексиканської затоки, що ще більше зміцнить позиції США як впливового експортера енергоресурсів та пропонуватиме низькоризикова альтернативу нафти з країн Близького Сходу.
Панівна роль цього регіону як експортера знижується: на експорт з країн Близького Сходу і Північної Африки припадало 38% поставок нафти у світі у 2018 році, тоді як десятиліттям раніше - 43%, свідчать дані BP Plc.
Хоча деякі країни збільшили виробничі потужності, в інших, таких як Іран і Лівія, вони скоротилися внаслідок санкцій та конфліктів. Навпаки, з середини минулого десятиліття експорт нафти США зметнувся з практично нульового рівня до більш ніж трьох мільйонів барелів на добу — обсягу, що перевищує постачання з будь-якої країни Близького Сходу, без урахування Іраку і Саудівської Аравії.
В підсумку зазначимо, стримана реакція на кризу з вбивством Сулеймані стала другим за кілька місяців прикладом ігнорування ринком серйозних потрясінь на Близькому Сході. Атака на нафтопереробні потужності Саудівської Аравії в Абкайке у вересні, відповідальність за яку США поклали на Іран, обернулася наймасштабнішими в історії одномоментними перебоями з постачанням нафти, але слідуючий скачок цін зійшов нанівець всього через два тижні, коли потужності були відновлені.
На зміну ветеранам галузі, які виросли на таких перебоях з постачаннями, як при вторгненні в Ірак у 2003 році або війні в Перській затоці в 1990-1991 роках, поступово приходить молодше покоління, яке формувало свою кар'єру у світі, в якому більше звикли до надлишку, ніж до дефіциту, пише Bloomberg.
В даний час «зростання геополітичної напруженості може спровокувати лише різкі скачки цін, але не тривале підвищення», каже Тамас Варга, аналітик PVM Oil Associates Ltd. в Лондоні.
Нагадаємо, для України падіння ціни на нафту є одним із факторів зменшення тиску на ціни та позитивних інфляційних тенденцій. Адже, в основі цієї тенденції – поступове послаблення фундаментального тиску на ціни, ознакою якого є уповільнення базової інфляції, а також зниження цін на енергоносії. Продовження тенденції здешевлення енергоносіїв, як одного з факторів послаблення фундаментального тиску на ціни, що дозволить Національному банку України поступово знижувати облікову ставку до 8%.