Соціологічні рейтинги є невід'ємною складовою сучасної виборчої кампанії і настільки увійшли до нашого побуту, що, чесно кажучи, їхня довга відсутність може викликати питання й чутки, а що ж таке відбувається, чому ж це рейтингів так давно немає.
Чому соціологічні рейтинги мають і можуть об'єктивно відображати політичні уподобання громадян
Кожен з нас має своє коло спілкування, яке здебільшого відображає наши погляди, професійні навички, хобі та, часто, політичні уподобання. Люди, які нас оточують довгий час, знаходяться поруч з нами не просто так, вони з нами працюють, живуть неподалік, грають в спортивні ігри або входять в одні й ті ж самі громадські організації, відвідують секції та спільні заходи.
Тому ми не можемо об'єктивно й адекватно оцінити загальні настрої багатомільйонної країни, спираючись лише на думку свого оточення. І постійно дивуємося, коли результати політичних рейтингів не відповідають нашій особистій практиці.
Звичайно ж, отримати найбільш точну оцінку можна лише опитавши всіх виборців держави, однак це є наскільки витратним і трудомістким процесом, що ця «гра не варта свічок». Тому існують напрацьовані десятиліттями методи оцінки політичних уподобань на основі вивчення думки спеціально відібраної відносно невеликої частини виборців, або, кажучи науковою мовою, репрезентативної вибірки з генеральної сукупності.
Такий підхід має під собою серйозне наукове обгрунтування, яке називається законом великих чисел, що має в даному випадку таку інтерпретацію.
У багатьох випадках явище, що досліджується, знаходиться під впливом великої кількості факторів, ефект від яких повністю врахувати неможливо. Тому слід використовувати статистичний метод обробки тільки тих даних, які якнайкраще відображають властивості елементів генеральної сукупності.
Разом з тим, кожна вибірка несе в собі певну помилку (можливе спотворення), теоретичне значення якої розраховується за спеціальною методикою. Чим більше репрезентативність вибірки, тим менше теоретична помилка, і навпаки.
У разі дослідження політичних рейтингів чисельність опитаних в Україні повинна бути, як мінімум, 2000 осіб. Теоретична похибка є тим більшою, чим яннайвище оцінюється рейтинг кандидата або політичної партії. У разі, коли рейтинг становить близько 20% і більше, теоретична похибка може досягати 2,5-3%.
У простому вигляді закон великих чисел можна представити як «правило борщу»: «для оцінки смаку борщу не обов'язково з'їдати цілий котел борщу, а досить добре його перемішати, потім взяти й спробувати на смак тільки одну його ложку».
Даний підхід використовується не тільки в соціології, але й в багатьох сферах, де потрібно вивчення переваг населення. В даний час заповнення онлайн-анкет на різних інтернет-платформах може приносити непоганий додатковий дохід особам, які мають вільний час і бажають чесно відповідати на поставлені питання в рамках численних маркетингових досліджень.
В цьому випадку є непогана мотивація для участі в складанні рейтингу в вигляді додаткового доходу в розмірі декількох сотень, а то і тисяч гривень на місяць.
Чому виникають спотворення в соціологічних опитуваннях
Для того щоб провести якісне соціологічне дослідження, необхідно мати певні ресурси й якісну методологію його проведення, тому його собівартість обчислюється десятками тисяч гривень. І це без урахування плати інтерв'юерам за їхнє бажання чесно відповісти на поставлені запитання. Крім цього, технічно опитування набагато простіше здійснювати в тих населених пунктах, куди легко дістатися, або де існують стаціонарні пункти збору інформації.
Методологічно та технічно набагато простіше організувати соціологічне опитування при виході з виборчих дільниць (екзит-пол), тому що, по-перше, це точно будуть тільки ті виборці, які вже проголосували, а по-друге, після реалізації свого вибору їм психологічно буде легше заповнити анкету, чесно відповівши на зазначені в ній питання.
Невідповідності політичних рейтингів реальній ситуації можуть бути викликані двома основними групами причин.
Перша: помилка методу
Для того щоб об'єктивно оцінити політичні уподобання всіх виборців необхідно сформувати репрезентативну вибірку таким чином, щоб вона, по можливості, максимально відповідала їхньому розподілу в розрізі регіонів, статі, віку, рівня освіти і т.п. Реалізувати це на практиці вкрай складно, а крім цього абсолютна більшість опитувань проводиться в містах з населенням понад 50 тис. жителів, що не враховує думки жителів сільської місцевості та малих міст, які становлять близько 40% населення України.
Теоретична похибка може завищувати рейтинг одного кандидата та одночасно занижувати рейтинг інших, тому різниці в 5% по факту може і не бути.
Явка на виборах може істотно відрізнятися за регіонами, що, при наявності нерівномірного географічного розподілу політичних уподобань, може значно вплинути на підсумковий результат. Тотожнім є й розподіл переваг за віковими категоріями: традиційно в Україні явка на вибори є вищою в представників старших вікових груп, ніж у молоді.
Друга: свідоме перекручування інформації
Політичні рейтинги можуть спотворюватися спеціально, переслідуючи політичні цілі та виступаючи одним з інструментів виборчої кампанії. Роблячи свій вибір, певна частина населення не хоче, щоб її голос «пропав», тому намагатиметься голосувати на більш-менш кращих кандидатів або політичні партії, що мають шанси вийти в другий тур виборів або подолати «мінімальний поріг».
Знаючи подібну модель поведінки, фальсифіковані соціологічні опитування свідомо спотворюють рейтинги «свого кандидата (ів)» в бік завищення, а потенційних супротивників у бік заниження.
Висновок: «правило борщу» не завжди працює
Таким чином, використовуючи термінологію борщу, намагання оцінити його смак однією ложкою не може надати об'єктивну відповідь, коли в результаті поступового додавання окремих компонентів вони з якихось причин погано розмішалися. І, знімаючи пробу, ми маємо хибне уявлення про його смак. Хочеться досолити, а борщ і так вже солоний.
Які рейтинги можуть бути найближчими до правди та відображати «реальний смак борщу»?
По-перше, соціологічна служба повинна мати тривалу історію та відсутність «чорним плям» на своєму реноме. Наприклад, кілька вітчизняних соціологічних служб в 2004 році були помічені в підтасуванні результатів екзит-полів після другого туру президентських виборів, що породило недовіру до соціології, в цілому, та екзит-полів, зокрема. Хоча кілька тижнів потому результати екзит-полів були одним з аргументів для призначення так званого «третього туру» президентських виборів.
Разом з тим, відверта підтасовка результатів екзит-полів не позначилася на бажанні й надалі поводити соціологічні опитування. І сьогодні ті соціологічні служби, що були поміченеми в фальсифікації, продовжують займатися дослідженнями політичних уподобань виборців України.
По-друге, соціологічна служба повинна займатися своєю діяльністю постійно, мати юридичну адресу, свій сайт з архівом даних щодо проведених досліджень і викладати повні звіти, куди включені не тільки остаточні результати соціологічного опитування, а й представлена загальна методика його проведення, а також проміжні дані .
По-третє, соціологічна служба повинна бути незалежною від фінансування з боку певних політичних сил і, в умовах несформованої демократії, органів державної влади та управління.
На думку автора, найкраще під зазначені критерії підходять Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Центр імені Разумкова та фонд «Демократичні ініціативи».
Доктор економічних наук, професор Сергій Колодій
