Старт ЧС-2018: без сорому про те, чого варта теза «футбол поза політикою»

Старт ЧС-2018: без сорому про те, чого варта теза «футбол поза політикою»

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

Сьогодні, 14 червня, стартує подія, яку із нетерпінням чекали у всіх куточках земної кулі. Але за іронією долі, Чемпіонат світу з футболу-2018, куди з’їжджається увесь білий світ, приймає Росія. Країна, визнана агресором, узурпатором та окупантом, і яка наполегливо прагне, до слова, у список держав, що фінансують тероризм.

Чи можна уявити собі, щоб ЧС приймала Сирія або Північна Корея (навіть після мімішних обнімашок із Дональдом Трампом)? Ні, не можна. Тому що ці країни обрали злочинний шлях насильства, терору, зовнішньої агресії, безпрецедентних порушень прав людини, фізичне знищення опонентів і власного народу.

Тоді чому це стало можливим для Росії? Адже те, що відбувається у цій державі та її зовнішня політика відображають суть безконтрольної, корумпованої і повністю прогнилої в своєму беззаконні влади.

І список терористів згаданий не випадково. За останні 4 роки було три офіційних ініціативи щодо визнання Росії країною-спонсором тероризму. Дві з цих ініціатив актуальні на даний момент – від сенатора-республіканця США Корі Гарднера у зв’язку з отруєнням Сергія Скрипаля та за позовом України до Міжнародного суду ООН.

Як же на цьому тлі стало можливим, що Росія приймає Мундіаль? Чому раптом цивілізований світ допустив проведення престижного турніру з футболу на території країни-ізгоя, що протиставляє себе решті світу? Основний аргумент «захисників» – футбол поза політикою. Чи це так?

Ймовірно, що для клубів та збірних, де у футбол грають – так і є. У Росії, де футбол, як і будь-який інший вид спорту, служить особистим піар-інструментом влади, це завжди політика. А ще прикриття та аванс на всепрощення. Майбутніх злочинів, агресій, інтервенцій та узурпації. Не може бути? Може.

Збитий малайзійський Боїнг з майже 300-ми осіб невинних жертв і міжнародне визнання факту російської відповідальності за цей злочин. Отруєння Сергія Скрипаля та його дочки у британському Солсбері хімічною отрутою з російським походженням. Втручання у вибори багатьох західних країн, включаючи фінансування ультра-полярних та маргінальних політичних сил, що проводять підривну діяльність усередині ліберальних демократій (партія Ле Пен у Франції, німецька АдН, італійці, які прийшли до влади у 2018 році і багато інших). Кібератаки на урядові структури та критичну інфраструктуру по всьому світу, включаючи США, Німеччину, Іспанію, Великобританію, Україну …

Щодо нашої країни окрема сумна статистика. Тільки офіційно мінімум 10 тисяч убитих на Донбасі і 2 мільйони вимушених мігрантів по Україні. Фізичне знищення кримських татар на анексованому півострові та будь-яких інших опонентів кремлівського режиму далеко за межами кордонів РФ. Незаконне утримання в тюрмах близько 70 громадян України. Імена Олега Сенцова, Романа Сущенка, Олександра Кольченка, Миколи Карпюка, Станіслава Клиха, Павла Гриба – далеко не всі у цьому списку …

Чи допомогли Заходу ці «досягнення» і статистика не допустити проведення чемпіонату світу з футболу в Росії? Ні, не допомогли. Справедливості заради згадаємо, що спроби позбавити РФ Мундіалю все ж були. Але хто сьогодні згадає про це, коли путінський режим радіє своїй черговій перемозі? Над слабким, м’яким як повзуче безформне желе, і залежним Заходом? «Світ у ніг твоїх!» і не інакше.

Увесь наступний місяць, поки Росія прийматиме чемпіонат, Захід з розчуленням і захопленням буде терпляче тремтіти у глибокому реверансі перед диктатором, агресором та вбивцею. Ну чим не черговий путінський тріумф? І як результат – ще одне мовчазне списання вседозволеності і беззаконня.

Є і хороша новина. Затьмарити путінське марнославство здатний сам російський футбол. А точніше – його якість. Тому що Путіну, насправді, плювати на футбол. Зате не плювати на можливість використовувати його у своїх амбіціях нагнути увесь Західний світ, проти якого він так люто воює усіма доступними методами.

З іншого боку, якщо Кремль зміг купити Чемпіонат, як купив Сочинську олімпіаду 2014 року, що йому коштує закинути пару-трійку мільйонів твердої готівки за протягування своєї кволої збірної ближче до фіналу? Для майстра корупційних багатоходівок – нічого не коштує.

А погана новина в тому, що чемпіонат світу з футболу у Росії – це середній палець Путіна на усі західні санкції, засуджувані міжнародні резолюції та будь-які правопорушення. Втім, не тільки Захід прогнувся. Чому б не згадати 5 тисяч українських уболівальників, які сьогодні розділять путінський тріумф на трибунах російських стадіонів? Знову про футбол поза політикою? Фіг там!

Це питання патріотизму? Безумовно. Хоча, якщо для людей є прийнятним голосити в одній упряжці з Путіним в той час, як співгромадяни гинуть під кулями російських регулярних військ на Донбасі – що здатне їх зупинити? Нічого. Навіть питання особистої безпеки не ставиться під сумнів. Іронія в тому, що ці «аполітичні» вболівальники зможуть особисто переконатися у тому, що для Кремля футбол – і є політика.

….Згадуючи слова одного норвезького розвідника, моральних бар’єрів для спецслужб не існує. Зараз Росія усіма силами захоче показати, що вона миролюбна і демократична країна. Але правда в тому, що російські спецслужби – такі, які вони є. І стримуватися лише заради футболу вони не стануть. Бо не зможуть. Звикли до іншої практики.  А у наших співвітчизників, які не вірили у політику у футболі, є шанс особисто переконатися, чи це так.

Автор: Марія Гелюх
Фото: Фото: nv.ua
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!