Важливою новиною дня, як повідомлялося, є прийняття рішення про підвищення базової процентної ставки на 0,25%. Комітет з відкритих ринків ФРС США в середу ухвалила рішення знову підняти процентну ставку до 2,25-2,5%. Збільшити ставку вирішили з урахуванням ситуації на ринку праці та інфляції. Це четверте підняття ключової ставки за рік.
Четвертий в цьому році і дев'ятий за останні 3 роки крок щодо посилення грошової політики підвищив вартість доларових позик до максимуму з 2008 року. З 20 грудня ставка по федеральних фондах буде встановлена в діапазоні 2,25-2,5% річних.
ФРС наголошує, що ринкам потрібно орієнтуватися на тенденцію до подальшого зростання, адже «подальше поступове підвищення» процентної ставки буде необхідно в зв'язку з «впевненим розширенням економічної активності» та досягненню стратегічної цілі з інфляції на рівні 2% у середньостроковій перспективі.
Посилення монетарної політики продовжуватиметься ще біля двох років, що проглядається у планах ФРС щодо забезпечення макроекономічної стабільності в діапазоні середньострокових горизонтів цільових орієнтирів.
Більшістю голосів -11 з 17 членів ФРС, прийнято рішення підвищити ставку не більше двох разів у 2019-му році, при цьому четверо вважають доцільним лише одне підвищення, а двоє - жодного.
За три підвищення, які були базовим сценарієм на вересневому засіданні, залишилося меншість із 6 голосів.
Питання ще чотирьох кроків, за який у вересні висловлювалися п'ятеро члені ФРС, повністю знято з порядку денного.
У 2020-му, згідно з прогнозом ФРС, можливо ще одне або два підвищення, на тлі яких цикл посилення грошової політики в США - перший з 2006 року - буде завершено.
Необхідно зазначити, що Федеральна резервна система не лише впливає на економіку через зміни облікової ставки, призводячи до зростання курсу долара внаслідок збільшення привабливості номінованих в ньому інструментів, а ще і скорочує свій баланс, який з жовтня 2017 року скоротився на $270 млрд. Комплекс завдань у відповідності до зроблених кроків ставить за мету «нормалізацію» грошово-кредитної політики, тобто створення ситуації, за якої фінансові ринки і економіка США можуть рухатися самостійно, без штучної підтримки від ФРС у вигляді програми кількісного пом’якшення.
Федрезерв висловлює побоювання щодо ризиків уповільнення економіки (прогноз по ВВП США на 2019 рік знижено з 2,5% до 2,3%), але тим не менше продовжить операції по скороченню балансу, які президент Дональд Трамп розкритикував як «божевільні», вилучаючи з системи по 50 млрд доларів за місяць.
Останній цикл підвищення процентних ставок в США тривав з червня 2003 по червень 2006-го року. З того моменту і до 2015 року ФРС послідовно знижувала вартість грошей - спочатку акуратними кроками з 5,25% до 4,25% річних (до кінця 2007-го року), потім, на тлі іпотечної кризи, вилучення набирало обертів - до 3 % до січня, і 2% - до квітня 2008-го року.
Отже, рішення прийнято – ставки зросли. Для Української економіки це створює проблеми відтоку капіталів, виникають додаткові ризики, адже діє негативний ефект подвійної дії – з боку долара, що зміцнюється і з боку вищих ставок.
На тлі обвалу ринків, восени 2008-го ФРС запровадило «кількісне пом’якшення» і послідовно знизила ставку до 1,5%, до 1%, а в грудні - до історичного мінімуму в діапазоні від 0 до 0,25%, що визначало незначний рівень процентних ставок на світових ринках, та стало драйвером зростання української економіки до 2010 року. Припинення дії цього фактору негативно позначилося на економічній динаміці України, країни з недиверсифікованім сировинним експортом та істотно звуженим в останні роки внутрішнім ринком.
В наступному році Україна зобов’язана виплатити близько $5,9 млрд. за зовнішнім боргом. Проблемою може бути не лише зміцнення долара по відношенню до інших валют, але й подорожання позикових ресурсів внаслідок високої ставки ФРС.
Як ми і писали раніше, вплив глобальних тенденцій на Україну може бути відчутним і неприємним. Зростання ставки ФРС може зумовити відплив капіталів, що є наслідком зниження інтересу інвесторів до активів країн з нерозвинутими ринками, в результаті переходу до більш жорсткої монетарної політики провідними центральними банками.
