Стіна пам'яті на Байковому. За що було знищено шедевр українських художників

У травні на Байковому кладовищі відбулася знакова для Києва подія — вперше за багато десятків років у столиці відновили об'єкт мистецтва радянської епохи, а не знесли його. В першу чергу завдяки тому, що він був знищений самим СРСР як антирадянський.

Барельєф під назвою Стіна пам'яті авторства київських художників Ади Рибачук (1931 - 2010) і Володимира Мельниченка (нар. 1932) було завершено у 1981 році в комплексі з київським крематорієм (архітектор А. Милецький та ін., 1975). Разом з незвичайною будівлею крематорію, побудованою у вигляді двох мушлей-порталів, і штучною водоймою Стіна пам'яті формувала архітектурний ансамбль, жалобний і легкий одночасно. Але проіснував цей ансамбль недовго.

«Предки наші вийшли з могил, фрески зійшли зі стін Київських Соборів і набули об’ємності, тілесності, історія поєдналася з нашим життям сущим – стала великим мистецтвом і вічною красою», — так прокоментував Стіну пам'яті український письменник Павло Загребельний. Після завершення робіт з бетоном художники повинні були покрити барельєф фарбою технікою енкаустики (цей спосіб із застосуванням воску використовували у давнину для розписів ікон). Однак в січні Міністерство культури УРСР видало указ про припинення робіт над барельєфом, створення якого зайняло більше 12 років.

Для того, щоб якісно виконати свою роботу, Рибачук і Мельниченко вивчали історію похоронних обрядів, релігійну символіку і навіть есхатологію — теологічне вчення про кінець світу. Це і визначило долю барельєфа.

Як свідчить одна з версій того, що сталося, вирішальну роль у знищенні Стіни пам'яті зіграв архітектор Авраам Мілецький. Причиною такого вчинку стала його сварка з художниками Рибачук і Мельниченко. Кажуть, що архітектор особисто влаштував так, що художня комісія з образотворчого мистецтва визнала Стіну пам'яті «чужою принципам соціалістичного реалізму».

Інша версія свідчить, що перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький після особистого огляду стіни пам'яті обурився «неслов'янськими носами» у обличч, зображених на барельєфі.

Фото: Wikimedia

У березні 1982 го почалися роботи з бетонування барельєфа. За три місяці на готовий твір мистецтва злили 300 самоскидів цементу. Незважаючи на швидкий крах Радянського Союзу, «рятувати» залитий бетоном рельєф ніхто не збирався і в 1990-і роки. Комплекс крематорію поступово занепадав — пересохла штучна водойма біля підніжжя знищеної Стіни пам'яті, самі будівлі не ремонтувалися.

До відновлення Стіни пам'яті міська влада дісталися лише в 2018 році, і то — лише частково. За сім травневих днів у рамках фестивалю Kyiv Art Week робочі зняли бетон лише з двох квадратних метрів 230-метрової стіни. На церемонію відкриття було запрошено співавтора стіни, Володимира Мельниченка. Міська влада обіцяє і далі звільняти Стіну пам'яті від бетонного вандалізму, проте поки невідомо, коли і за чий рахунок це станеться.