Стіна пам'яті на Байковому. За що було знищено шедевр українських художників

Стіна пам'яті на Байковому. За що було знищено шедевр українських художників

UA.NEWS
Автор
UA.NEWS
UA.NEWS
Поділитись:

У травні на Байковому кладовищі відбулася знакова для Києва подія — вперше за багато десятків років у столиці відновили об’єкт мистецтва радянської епохи, а не знесли його. В першу чергу завдяки тому, що він був знищений самим СРСР як антирадянський.

Барельєф під назвою Стіна пам’яті авторства київських художників Ади Рибачук (1931 – 2010) і Володимира Мельниченка (нар. 1932) було завершено у 1981 році в комплексі з київським крематорієм (архітектор А. Милецький та ін., 1975). Разом з незвичайною будівлею крематорію, побудованою у вигляді двох мушлей-порталів, і штучною водоймою Стіна пам’яті формувала архітектурний ансамбль, жалобний і легкий одночасно. Але проіснував цей ансамбль недовго.

«Предки наші вийшли з могил, фрески зійшли зі стін Київських Соборів і набули об’ємності, тілесності, історія поєдналася з нашим життям сущим – стала великим мистецтвом і вічною красою», — так прокоментував Стіну пам’яті український письменник Павло Загребельний. Після завершення робіт з бетоном художники повинні були покрити барельєф фарбою технікою енкаустики (цей спосіб із застосуванням воску використовували у давнину для розписів ікон). Однак в січні Міністерство культури УРСР видало указ про припинення робіт над барельєфом, створення якого зайняло більше 12 років.

Для того, щоб якісно виконати свою роботу, Рибачук і Мельниченко вивчали історію похоронних обрядів, релігійну символіку і навіть есхатологію — теологічне вчення про кінець світу. Це і визначило долю барельєфа.

Як свідчить одна з версій того, що сталося, вирішальну роль у знищенні Стіни пам’яті зіграв архітектор Авраам Мілецький. Причиною такого вчинку стала його сварка з художниками Рибачук і Мельниченко. Кажуть, що архітектор особисто влаштував так, що художня комісія з образотворчого мистецтва визнала Стіну пам’яті «чужою принципам соціалістичного реалізму».

Інша версія свідчить, що перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький після особистого огляду стіни пам’яті обурився «неслов’янськими носами» у обличч, зображених на барельєфі.

Фото: Wikimedia

У березні 1982 го почалися роботи з бетонування барельєфа. За три місяці на готовий твір мистецтва злили 300 самоскидів цементу. Незважаючи на швидкий крах Радянського Союзу, «рятувати» залитий бетоном рельєф ніхто не збирався і в 1990-і роки. Комплекс крематорію поступово занепадав — пересохла штучна водойма біля підніжжя знищеної Стіни пам’яті, самі будівлі не ремонтувалися.

До відновлення Стіни пам’яті міська влада дісталися лише в 2018 році, і то — лише частково. За сім травневих днів у рамках фестивалю Kyiv Art Week робочі зняли бетон лише з двох квадратних метрів 230-метрової стіни. На церемонію відкриття було запрошено співавтора стіни, Володимира Мельниченка. Міська влада обіцяє і далі звільняти Стіну пам’яті від бетонного вандалізму, проте поки невідомо, коли і за чий рахунок це станеться.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автор: UA.NEWS
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: