11 вересня в Європейському Суді з прав людини розглядали кримське питання. Україна подала позов проти Росії про відповідальність за стан прав і свобод для жителів незаконно анексованого півострова ще у березні 2014 року.
Слухання у цій справі пройшли у Страсбурзі, де Київ і Москва представили свої позиції. Рішення Суду за позовом, як припускають експерти, можливе в середині 2020 року. Фактично, через 6 років після початку російської агресії.
Суть позову і вимоги України до агресора
Позов проти Росії Україна ініціювала 13 березня 2014 року. Ключова позиція країни: Російська Федерація встановила контроль над українською автономією Кримом з 27 лютого 2014 року:
«В результаті військового вторгнення збройних сил Російської Федерації за підтримки проросійських політичних і воєнізованих представників в Криму»
Британський юрист Бен Еммерсон, що представляє інтереси держави, аргументував офіційну позицію Києва:
«Очевидно, що Росія отримала ефективний контроль з 27 лютого 2014-го, коли встановила військові блокпости по Криму. У цей день російські сили відкрито увірвалися до Криму по повітрю, морю і по землі. Вони блокували і знерухомили українські військові частини ... О 4 ранку російський спецназ штурмував Верховну раду Криму, а потім депутатів під дулами зброї привели до будівлі парламенту»
Саме з цієї дати окупант повинен нести усю відповідальність за становище прав людини на півострові. Що є головною вимогою України у позові.
Київ звинувачує Кремль у порушенні Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Зокрема, агресор порушує основоположні права людини в Криму: право на життя, на свободу і особисту недоторканність, на свободу слова, право на свободу пересувань, право на справедливий суд.
Очікування України
За період анексії Україна доповнювала свій позов новими доказами порушень прав людини. Аргументи адвокатів ґрунтувалися на численних висновках Міжнародних правозахисних організацій, серед яких – Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
Як зазначає Сергій Сидоренко, експерт «Європейської правди», ЄСПЛ не розглядає справу про анексію як таку:
«Суд у Страсбурзі не має повноважень розглядати територіальні справи. Україна заявила про порушення росіянами півтора десятка статей Європейської конвенції з прав людини, включаючи право на життя, катування, позасудові покарання тощо. Це – вкрай велика кількість. Побічно, навіть офіційно не розглядаючи територіальне питання, ЄСПЛ може визнати і незаконність анексії. А головне – те, що він повинен визначити дату, від якої Україна втратила контроль над півостровом. Принаймні, Україна на це дуже розраховує»
Контр-позиція і брехня росіян
Росіяни заперечують доводи України. Як щодо незаконного збройного захоплення, так і порушень прав людини в Криму. Адвокати відповідача почали з того, що змінили офіційну точку зору. Уповноважений РФ при ЄСПЛ Михайло Галперін заявив в суді про те, що Росія готова визнати відповідальність за дотримання прав людини на півострові, починаючи з 18 березня 2014 року. З цієї дати в Криму діє російська влада, уточнив чиновник Кремля:
«До 18 березня всю відповідальність за дотримання прав людини несе Україна»
Британський юрист і член російської команди захисту Міхаель Свейнстон переконував Суд в тому, що в момент «приєднання» півострова (так росіяни трактують анексію Криму), в Києві не було легітимної влади, натомість країною керували «фашисти»:
«Керівні посади в державі перейшли до неофашистської партії «Свобода», в тому числі керівництво правоохоронними органами, і партії «Правий сектор»»
Питання Криму після зміни влади в Україні, на думку росіян, курирували «зовнішні сили», що фінансуються Заходом – урядами США, Великобританії і Нідерландів. Через свої і громадські фонди вони підтримували правозахисні організації щодо стану прав людини в Криму.
Ці організації виконували «замовлення» Заходу із дискредитації російської влади. Відповідно їх висновки про права людини на півострові – недостовірні і не повинні прийматися Судом до уваги. Якщо порушення трапляються, вони не носять системного характеру.
Свейстон запевняв Суд, що «відхід» Криму від України був «від'єднанням» від недемократичної і не суверенної держави, а керованої зовні.
В цілому, позиція Кремля зводиться до того, що не у компетенції Європейського Суду з прав людини розглядати позови України проти Росії в питанні Криму. Так як позов – політично мотивований.
Прогнози на рішення
Рішення, яке очікується у середині наступного року, буде про те, чи прийнятний позов по Криму від імені України для Європейського Суду. Прогнози щодо позитивного рішення – обґрунтовані, хоч і обережні. У зв'язку з цим, абсурдність аргументів росіян – на користь Києву.
Якщо Україна отримає судове визнання факту втрати «ефективного контролю» над Кримом у момент військового вторгнення росіян на півострів – це буде означати і визнання російської окупації. З чого випливає, що країна зможе подавати позови про компенсацію збитків. І ціна анексії Кримського півострова для Кремля зросте у десятки разів.
