Глава російської держави Володимир Путін – людина слова. Сказав, що в Росії ізолюють інтернет і лише за два місяці Державна Дума уже у третьому читанні проголосувала відповідний закон. Закон, що передбачає створення «суверенного інтернету», а простіше кажучи, інфраструктури для ізольованої від зовнішнього світу роботи мережі.
Кремль трактує цей документ, як вимушений крок. Як захист від тиску американців і контрзахід на випадок відключення від глобальної мережі. Експерти впевнені, що за улюбленою тактикою пошуку зовнішніх ворогів Росія переслідує цілком конкретні цілі: контроль Рунету і перерозподіл фінансових потоків. Розповідаємо детально.
Про що скандальний закон
Формально закон передбачає створення незалежної інфраструктури для життєздатності російського сегмента Інтернет на випадок неможливості підключення до зарубіжних кореневих серверів, або при кібератаках чи іншій «агресії» з-за океану.
Що стало відповіддю Росії на «кіберзагрози США» і опубліковану в Америці Стратегію національної кібербезпеки (2018 г.), де Росія названа серед країн, що організує кібернапади на інші держави.
Іншими словами – російський інтернет повинен працювати ізольовано, за допомогою створення національної системи маршрутизації інтернет-трафіку, якщо зовнішній світ вирішить якимось чином тиснути на Росію за допомогою онлайн-технологій. Для цього владі надається право контролю точок з'єднання інтернету на території РФ із зарубіжними.
Для російських користувачів мережі передбачені заходи мінімізації обміну даними за кордон. Контроль за дотриманням нових правил, рухом трафіку і всього процесу ізолювання, включаючи установку технічних засобів, які будуть ідентифікувати джерела передачі даних і при необхідності обмежувати доступ до «шкідливих» ресурсів, покладається на Роскомнадзор.
Документ набуде чинності вже з 1 листопада цього року, окремі положення відстрочені до 1 січня 2021 року. Вартість задумки «всього-нічого» - 30 млрд рублів.
Аналогії з Китайською «Великою Інформаційною стіною»
Те, що намагаються запустити в Росії, можна позначити як аналог політики Китаю з контролю свого сегмента мережі. Тобто, створення внутрішньої системи для моніторингу, фільтрації контенту і блокування неугодного трафіку під протекцією держави.
З тією лише різницею, що в Китаї інтернет спочатку був у руках держави, а в Росії до такого рішення прийшли згодом.
Реакція суспільства
Серед росіян особливого ентузіазму щодо контролю інтернету з боку влади, а тим більше – можливої ізоляції, не виникло. Акції протесту проти закону пройшли по багатьох містах Росії. Громадяни не хочуть цензури в мережі.
Треба сказати, що і у самій Держдумі знайшлося 68 депутатів, які проголосували у третьому читанні «проти». Це не завадить Раді Федерації розглянути прийнятий нижньою палатою документ вже 22 квітня.
Думки експертів
Закону про ізоляцію Рунету бути. Зовнішні загрози відбивати. Готовими до кібервійни проти Росії бути тим більше. Політичні гасла, за якими експерти бачать більш прикладні та практичні мотиви. Які мають мало спільного із боротьбою проти кібертероризму і погрозами з боку Заходу.
Німецькі профільні аналітики вбачають економічні аргументи, приховані під вигідною, але безглуздою полемікою:
Як вагомий політичний дивіденд нововведення – тотальна цензура в мережі – найбільш ймовірний результат застосування закону на практиці. Такої думки дотримуються деякі депутати та опозиційні політики Росії:
«Це цензура, яка встановлюється в інтернеті. Вона, по-перше, не допоможе владі контролювати протестні настрої»
«Цензура – вона реальна. І, швидше за все, вона буде введена»
Що стосується ізоляції у чистому вигляді, то експерти припускають, що самі російські еліти цього не хочуть. І не робитимуть:
***
Росія з її глибинною державою і політикою суверенного інтернету рухається по шляху, який давно обрали китайці. Контроль свого сегмента мережі, жорсткий регламент трафіку, онлайн-цензура – як завгодно, з тією лише різницею, що китайці відкрито визнають переслідувані цілі.
А росіяни, ті, що при владі у Кремлі, вважають за краще і далі згодовувати своєму народові гасла про державний щит інформаційної безпеки і нескінченну боротьбу із загрозами, що виходять від Заходу. У продовження до «антитерористичного пакету», прийнятому 2016 року, з правом влади на доступ до телефонних розмов громадян та їх електронного листування.
